Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2227/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2227/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА Іменем України 29 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка виразилась у неприйнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму; - зобов`язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області видати наказ про виплату та виплатити одноразову грошової допомогу ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 позов задоволено частково: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка виразилась у неприйнятті рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ; - зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 від 21.01.2020 з доданими документами та висновок щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2020 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності і прийняти відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" та п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Міністерство внутрішніх справ України в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відстуні. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом від 06.09.1999 № 204 о/с позивача звільнено зі служби з посади заступника начальника управління - начальника відділу організації роботи зонального контролю та опрацювання оперативної інформації УДСБЕЗ УМВС за п. б ст. 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991. Згідно до свідоцтва про хворобу №418 від 25.08.1999 військово-лікарської комісії УМВС в Черкаській області, захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до довідки Міжрайонної МСЕК № 2 від 19.08.2019 серії 12 ААБ № 464181 йому було встановлено II (другу) групу інвалідності внаслідок захворювання, ТАК, пов`язаного з проходженням служби в ОВС та відповідно втрату професійної працездатності на 80% (довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках № 033762 серія 12ААА від 08.01.2020). У зв`язку з цим, позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявою (вх. від 21.01.2020 №1/Ч-31) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності. До заяви додав копії: паспорта та РНОКПП; довідок МСЕК; довідки з НАСК "Оранта"; індивідуальної програми реабілітації та свідоцтва про хворобу; довідку з банку. УМВС України в Черкаській області 27.01.2020 складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності на підставі п.3.2. Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок №850). Вказаний висновок разом поданими позивачем документами направлений Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. За наслідками розгляду цих документів Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 04.03.2020 №7411/15-2020 повернув матеріали до УМВС України в Черкаській області та зазначив, що під час розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано про не належне оформлення медичних документів. За повідомленням Департаменту фінансово-облікової політики МВС України (лист від 11.02.2020 № 4307/33) встановлено, що військово - лікарською комісією УМВС України в Черкаській області в свідоцтві про хворобу № 418 1999 року в розділі 8 („Короткий анамнез") прямо вказується, що ОСОБА_1 в дитинстві переніс травму тазу, що й призвело з плином часу до негативних наслідків у вигляді встановленої 20.08.2019 Міжрайонною МСЕК № 2 (м. Черкаси) II групи інвалідності при первинному огляді та безтерміново. Враховуючи зазначене, у Департаменті охорони здоров`я та реабілітації МВС України вважають, що діагноз, який був встановлений Міжрайонною МСЕК № 2 (м. Черкаси) та за яким встановлено ОСОБА_1 II групу інвалідності, пов`язаний з травмою, отриманою в дитинстві, а не з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з рішень та повернувши зазначеним листом матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, діяв всупереч вимогам п.9 Порядку №

850. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання ст. 23 Закону №565-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. У подальшому, 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII. До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII. Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Отже, передбачені в Законі №565-ХІІ гарантії соціального та правового захисту для працівників міліції продовжують поширювати свою дію на працівників міліції та реалізуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тому, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №565-ХІІ, і в тому числі після повторного огляду коли, згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії встановлено вищу групу інвалідності. Відповідно до п.п. 2 п. 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Згідно до п. 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: - заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; - довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850). В свою чергу, згідно з п. 9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк, після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів, приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги зазначений в пункті 14 Порядку №850. Так, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Відмовляючи у призначенні спірної допомоги, не зважаючи на встановлений військово-лікарською комісією взаємозв`язок захворювання позивача із проходженням служби в ОВС, відповідач вказав про те, що захворювання позивача пов`язане із отриманою травмою у дитинстві у зв`язку із чим, подані позивачем документи мають недоліки. Колегія суддів наголошує на тому, що жодна з викладених у пункті 14 Порядку №850 причин, не відповідає підставам оскаржуваної відмови відповідача у призначенні спірної допомоги. Незгода із незгода органу внутрішніх справ із встановленим військово-лікарською комісією взаємозв`язком хвороби із проходженням служби не свідчить про наявність у будь-яких документах будь-яких недоліків та не є законодавчою підставою для відмови у призначенні спірної допомоги. Як вірно встановив суд першої інстанції, у свідоцтві про хворобу №418, зазначено, що причиною втрати працездатності та встановлення інвалідності є захворювання, «ТАК» пов`язане з проходженням ОСОБА_1 служби в ОВС. Що ж до травми дитинства, то у свідоцтві вказано: «в дитинстві хворий переніс травму тазу/точно вказати не міг/. Після проведеного лікування стан покращився.». У даному випадку, Міністерство внутрішніх справ України як особа, яка у спірних правовідносинах виключно вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги на підставі поданих документів, не маючи відповідної компетенції фактично перебрало на себе повноваження щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання колишнього працівника ОВС, хоч такий зв`язок вже встановлений компетентною військово-лікарською комісією, що зафіксовано у поданих позивачем документах. Міністерство внутрішніх справ України у листі-відмові посилалося на позицію свого департаменту охорони здоров`я, у якому висловлено припущення, імовірність пов`язаності захворювання позивача із отриманою травмою у дитинстві. Роблячи таке припущення департаментом використано виключно уривок посилання у свідоцтві про хворобу на факт повідомлення про існування такої травми, без врахування контексту та решти встановлених ВЛК обставин захворювання (а.с. 24). Вирішення центральним органом виконавчої влади індивідуальних питань у сфері соціального захисту виключно на основі суб`єктивних уявлень та припущень грубо суперечить визначним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) принципам обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності та пропорційності. Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність висновку МВС України щодо підстав для відмови у призначенні спірної допомоги. Оскільки у даному випадку саме МВС України порушило права позивача, то саме МВС України має вчинити дії на їх поновлення, а тому правильним є рішення суду про зобов`язання МВС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2020 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності і прийняти відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" та п.9 Порядку №850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Колегія суддів вважає, що такий спосіб захисту є цілком ефективним та зможе призвести до поновлення прав позивача, порушених МВС України. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких