Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10838/2020

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 р. Справа № 520/10838/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.09.20 по справі № 520/10838/2020 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відмови в наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 23.07.2020 року; - зобов`язати Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати на запит ОСОБА_1 від 23.07.2020 року надати: 1) інформацію про те, яка із підстав, передбачених нормою п. 5 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", була наявною для надсилання на адресу ФО-П ОСОБА_1 вимоги від 09.07.2020 року № 70- 02/3-3827, а саме: розгляд заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки, інший передбачений законом випадок; 2) копію документу, який містить одну із підстав передбачених п. 5 ст. 7 Закону України "Про Антймонопольний комітет України" для надсилання на адресу ФО-П ОСОБА_1 вимоги від 09.07.2020 року № 70-02/3-3827. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що дії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відмови в наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 23.07.2020 року є протиправними та такими, що порушують права позивачки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , отримала вимогу про надання інформації Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.07.2020 року № 70-02/3-3827, у зв`язку з чим , 23.07.2020 року позивач звернулась до відповідача з запитом на інформацію в порядку ЗУ "Про доступ до публічної інформації", в якому просила відповідача надати наступну інформацію, а саме: «

1. Яка із підстав, передбачених нормою п.5 cm. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а саме: - розгляд заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - інший передбачений законом випадок, є наявною для надсилання на адресу ФО-П ОСОБА_1 вимоги від 09.07.2020 року №70-02/3-3827.

2. Прошу надати копію документу, який містить одну з підстав передбачених нормою п.5 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для надсилання на адресу ФО-П ОСОБА_1 вимоги від 09.07.2020року № 70-02/3-3827». Листом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2020 року № 70-02/3-4523 позивачці було надано відповідь на запит від 23.07.2020, відповідно до якої зазначено, що «питання, викладені в пункті 1 Запиту, не є публічною інформацією у розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а стосується роз`яснень щодо законних та фактичних підстав направлення вимог голови відділення антимонопольного комітету, проведення перевірок щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, вимагання інформації з обмеженим доступом, тощо. Також відповідачем у вказаному вище листі від 31.07.2020 року № 70-02/3-4523 було зазначено наступне: "Щодо питання, викладено в пункті 2 Запиту, повідомляємо, що у Відділенні відсутня заздалегідь створена та задокументована інформація. Враховуючи наведене, зазначена інформація не може бути надана Відділенням". Позивач, вбачаючи в зазначеному листі порушення своїх прав, звернулась до суду із вказаним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація в запиті від 12.11.2018 не відноситься до публічної інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина перша статті 5 КАС України). Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Приписами статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє. Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону (частина перша статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Згідно з частиною третьою статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом. Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Частиною першою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. З аналізу наведених норм закону вбачається, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб. Перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації визначає Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію». Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію»). Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону України «Про інформацію»). З наведених положень вбачається, що на запит про надання інформації надається вже існуюча інформація та не вимагається створення у відповідь на запит нової інформації. При цьому мають враховуватися обмеження у доступі до інформації, зокрема, службової. Враховуючи викладені норми чинного законолавства, звернення громадян до суб`єкта владних повноважень щодо отримання інформації, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації" є запитом на публічну інформацію. Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, про що звернуто увагу постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації". При цьому, якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі №820/4263/17 та постанові Великої палати Верховного суду від 25.06.2019 року у справі №9901/925/18. Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Дослідивши запит позивача на інформацію на відповідність вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 23.07.2020 року, колегією суддів встановлено, що запитувана ОСОБА_1 інформація в пункті 1 Запиту, не є публічною інформацією у розумінні статті 1 ЗК "Про доступ до публічної інформації", а стосується роз`яснень щодо законних та фактичних підстав направлення вимог голови Відділення, проведення перевірок щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, вимагання інформації з обмеженим доступом, тощо. Також щодо другого питання запиту позивача, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було отримано та не створювалось будь-яких документів, які б містили одну з підстав, передбачених нормою п. 5 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", для надсилання на адресу позивачки Вимоги від 09.07.2020 року № 70-02/3-3827. Крім того колегія суддів зазначає, що ні запит позивача, ні матеріали адміністративної справи не містять пояснень та доказів на підтвердження того, що запитувана інформація є предметом суспільного інтересу у розумінні положень законодавства. Протилежного позивачем не наведено та доводами апеляційної скарги не спростовано. Частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відмови в наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 23.07.2020 року та зобов`язання відповідача надати на запит ОСОБА_1 від 23.07.2020 року інформацію про те, яка із підстав, передбачених нормою п. 5 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а саме: - розгляд заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - проведення перевірки; - інший передбачений законом випадок була наявною для надсилання на адресу ФО-П ОСОБА_1 вимоги від 09.07.2020 року № 70- 02/3-3827; та 2) копію документу, який містить одну із підстав передбачених п. 5 ст. 7 Закону України "Про Антймонопольний комітет України" для надсилання на адресу ФО-П ОСОБА_1 вимоги від 09.07.2020 року № 70-02/3-3827. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому колегією суддів враховується, що за змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі № 520/10838/2020 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко