Постанова 4851 № 520/11249/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 р.Справа № 520/11249/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Чугуїввода" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 07.12.20 року по справі №520/11249/2020 за позовом Комунального підприємства " Чугуїввода" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Чугуїввода" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якій просило суд першої інстанції: - зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області ухвалити рішення про списання безнадійного боргу Комунального підприємства "Чугуїввода" з податку на доходи фізичних осіб, що нараховано за період з 01.01.2015 по 01.12.2016; - зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області ухвалити рішення про коригування облікових показників в інтегрованій картці платника податку на доходи фізичних осіб (КП «Чугуїввода») на суму 1 918 944,98 грн. згідно призначення в платіжних документах за період з 04.07.2016 по 30.06.2019, які працівниками ГУ ДПС у Харківській області неправомірно зараховано на погашення безнадійного податкового боргу, нарахованого в період з 01.01.2015 до 01.12.2016; - стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати на користь Комунального підприємства "Чугуїввода". Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року адміністративний позов Комунального підприємства "Чугуїввода" до Головного управління ДПС у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду. Комунальне підприємство " Чугуїввода", не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №520/11249/2020 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Просило стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Комунального підприємства " Чугуїввода" витрати на судовий збір. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є такою, що підлягає скасуванню. Так, зазначає, що вказаною ухвалою суду першої інстанції було порушено один з головних принципів правосуддя, що передбачено ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - захист прав і законних інтересів особи незалежним судом. Посилається на приписи п.3 розділу VI ПК України в редакції Закону №731-ІХ від 18.06.2020. Крім того, посилається, що Законом № 540-ІХ «Про додаткові соціальні та економічні гарантії у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було продовжено на строк дії карантину строки, визначені ст.122 КАС України. Вказує, що директор підприємства впродовж дії карантину перебував на самоізоляції у відповідності до вимог п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 за №211, як особа, яка досягла 60-річного віку. Також, вказує, що у зв`язку із розповсюдженням коронавірусної хвороби на території м. Чугуїв мали місце захворювання більшості робітників адміністрації підприємства, що також паралізувало роботу підприємства та прийняття управлінських рішень. Зазначає, що з урахування приведених обставин питання пошуку адвоката та укладення із ним договору також були ускладнені, не менші труднощі виникли з оплатою судового збору за подання позову до адміністративного суду. Вказує, що приведена проблема стала додатковою причиною несвоєчасного звернення із позовом до суду. Посилається, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19). Зазначає, що наведена норма втратила чинність 06.08.2020, а позов було надано до суду 25.08.2020. Вказує, що приведені обставини були підставою для поновлення строків позовної давності. 26.01.2021 року представник відповідача подав письмові пояснення, в яких посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не має законодавчого та доказового підтвердження, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №520/11249/2020 такою, що прийнята у відповідності до норм процесуального права з повним та всебічним дослідженням всіх обставин справи, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Сторони по даній справі про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив її відхилити. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском встановленого ч.2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду, при цьому не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача та не надав достатніх та беззаперечних доказів поважності пропуску строків звернення до суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Разом з тим, таке право не є абсолютним: воно може бути обмежено, у тому числі, строками на звернення до суду. Так, ч.1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 ст.122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, з аналізу вищевказаного вбачається, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 12.02.2020 року по справі №320/5468/18. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.09.2020 року по справі №380/2210/20. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно із частинами третьою та четвертою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів даної справи, 12.12.2019 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 №00008033307, яким було донараховано позивачу грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, винесене на підставі висновків акту документальної планової перевірки від 18.11.2019 № 809/20-40-33-07-07/36555336, що як слідує з позовної заяви останнього ним не заперечується. Отже, починаючи з 12.12.2019 року, позивач був обізнаний про проведену перевірку, період за який донараховані грошові зобов`язання, тобто фактично знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів, однак з адміністративним позовом до суду звернувся лише 25.08.2020 року, що підтверджується відповідним штампом суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з пропуском встановленого ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, при цьому не надавши достатніх та беззаперечних доказів поважності пропуску строку звернення до суду, що зумовило судом першої інстанції вчиненні дій, передбачених ст.123 КАС України. При цьому, щодо посилання скаржника на приписи п.3 розділу VI ПК України в редакції Закону №731-ІХ від 18.06.2020, а також Закону № 540-ІХ «Про додаткові соціальні та економічні гарантії у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було продовжено на строк дії карантину строки, визначені ст.122 КАС України, зазначаючи, що норма Закону №540-ІХ, якою розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України було доповнено п.3, яким, зокрема, продовжено строки звернення до адміністративного суду втратила чинність 06.08.2020, а позов було подано до суду 25.08.2020 і приведені обставини були підставою для поновлення строків позовної давності, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Так, з урахування приписів ст.123 КАС України особа подає, яка пропустила строк звернення до суду подає відповідну заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і суд відповідно оцінює мотиви цього клопотання. Однак, в даному випадку вказані позивачем мотиви та обґрунтування щодо причин, які зумовили пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом, які були викладені ним в апеляційній скарзі, не наводилися останнім в поясненні щодо дотримання строків звернення до суду від 01.12.2020 р. (а.с. 194 - 196), а наведені в заяві від 02.11.2020 р. (а.с.199-200) посилання на Закон №540-ІХ "Про додаткові соціальні та економічні гарантії у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", п.3 розділу VI ПК України в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020 у зв`язку з перебуванням директора Комунального підприємства "Чугуїввода" у впродовж карантину на самоізоляції відповідно до вимог п.4 Постанови КМУ від 11.03.2020 р. №211, як особи, яка досягла 60 - річного віку документально не підтверджено. При цьому в даних правовідносинах, щодо оскарження дій (бездіяльності) податкового органу строк звернення до суду визначається нормами КАС України. Також, позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги не було надано жодних доказів перебування на самоізоляції директора Комунального підприємства "Чугуїввода", з зазначенням періоду такого перебування, а також доказів захворювання більшості робітників адміністрації підприємства у зв`язку з розповсюдженням короновірусної хвороби в м. Чугуїв і відповідно неможливості заміщення та підписання відповідних документів іншою особою вказаного підприємства. Також, скаржником не було надано доказів труднощів в умовах карантину сплати судового збору за подання позову до адміністративного суду, викликаних суттєвим скороченням платежів від споживачів послуг централізованого водопостачання та водовідведення, внаслідок зупинення роботи підприємств та виникнення неплатоспроможності споживачів. Отже, мотиви наведені позивачем в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Також, колегія суддів, також звертає увагу, що доповнений Законом №540-IX від 30.03.2020 року п.3 Прикінцевих положень КАС України, яким, зокрема, було продовжено строки звернення до суду, визначені ст.122 КАС України припинив чинність 17.07.2020 року у зв`язку прийняттям Закону №731-IX від 18.06.2020 року, яким в новій редакції було викладено п.3 Прикінцевих положень КАС України (набрав чинність 17.07.2020 року). При цьому, відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №731-IX від 18.06.2020 року визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.". Отже, строки встановлені абз. 2 п.3 Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону №731-IX. Оскільки Закон №731-IX набрав чинності 17.07.2020, то процесуальні строки закінчилися 06.08.2020 року. Доводи скаржника про те, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було порушено один з головних принципів правосуддя, що передбачено статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - захист прав і законних інтересів особи незалежним судом, колегія суддів відхиляє, з урахуванням наведених вище висновків, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду даної справи. Колегія суддів критично оцінює посилання позивача в заяві від 02.11.2020 року на те, що ним не оскаржується бездіяльність податкового органу, оскільки позов містить вимогу щодо зобов`язання вчинити дію. При цьому суд враховує, що відповідні доводи в апеляційній скарзі відсутні. Також апеляційна скарга не містить доводів щодо невірного застосування судом саме шестимісячного строку звернення до суду визначеного ст. 122 КАС України. Невірного застосування цієї норми колегією суддів не встановлено. Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості та правомірності ухвалення судом першої інстанції рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами. Судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вказану ухвалу суду без змін. Щодо вимог скаржника про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір, то колегія суддів зауважує, що з урахуванням приписів ст.139 КАС України відсутні правові підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі № 520/11249/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 01.02.2021 року