Постанова 4851 № 480/3000/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 р. Справа № 480/3000/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2020, суддя Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 10.08.20, по справі № 480/3000/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради третя особа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень в частині, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міської ради, третя особа - Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради №1943-МР від 19.12.2012 "Про затвердження містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану міста Суми" та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 №139-МР в частині земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5910136600:02:002:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування міста Суми" в частині затвердження функціонального призначення "Рекреаційні зони обмеженого користування" земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5910136600:02:002:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 . В обґрунтування позову заявник зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, з кадастровим номером 5910136600:02:002:0042, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №415776, виданим 14.01.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Суми. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та надав, передбачений Порядком видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103, пакет документів. Однак, 21.04.2020 листом Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради №61/08.01-13 позивачеві було відмовлено у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, з огляду на невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки позивача генеральному плану м. Суми зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ряди від 19.12.2012 №1943-МР та плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року №2180-МР. Так, у листі вказано, що дана земельна ділянка належить частково до зони об`єктів природно-заповідного фонду (Р-1), та частково до рекреаційної зони озеленених територій загального користування (Р-3), де будівництво садибних житлових будинків з присадибними ділянками не передбачено. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради №1943-МР від 19.12.2012 "Про затвердження містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану міста Суми" та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 №139-МР в частині земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5910136600:02:002:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 . Визнано протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування міста Суми" в частині затвердження функціонального призначення "Рекреаційні зони обмеженого користування" земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5910136600:02:002:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язано Сумську міську раду опублікувати резолютивну частини даного рішення суду у виданні, у якому вказані оскаржувані рішення Сумської міської ради були офіційно оприлюднені, після набрання судовим рішенням законної сили. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради суму судового збору в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третьою особою, Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі третя особа зазначає, що згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням XXVII сесії Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, земельна ділянка позивача розташована частково в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування P-З і частково в зоні об`єктів природо-заповідного фонду Р-1, де забудова садибними житловими будинками не передбачена. Так, відповідно до викопіювання з оновленого Генерального плану міста Суми (зміни затверджені рішенням СМР від 19.12.2012 № 1943-МР) і викопіювання з Генерального плану міста, затвердженого рішенням СМР від 19.10.2002 №139-МР, земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться з 19.10.2002 на території зелених насаджень, що повністю відповідає Плану зонування території міста Суми, затверджено рішенням СМР від 06.03.2013 № 2180-МР. Крім того, зауважує, що земельна ділянка позивача частково знаходиться в межах прибережної захисної смуги і належить до земель водного фонду, а згідно з вимогами ст.89 Водного кодексу України - прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів норми права, яка б зобов`язувала Сумську міську раду обов`язково враховувати лише цільове призначення його земельної ділянки, без урахування державних і громадських інтересів, при проектуванні Генерального плану м.Суми та Плану зонування території м.Суми. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.01.2020 представник позивача, Мачулін О.В., та представник відповідача і третьої особи, Фадєєв В.Ю., підтримали свої правові позиції по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, з кадастровим номером 5910136600:02:002:0042, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №415776, виданим 14.01.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Суми (а.с.9). У квітні 2020 року позивач звернувся до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про видачу йому будівельного паспорту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , надавши при цьому, передбачений Порядком видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103, пакет документів. 21.04.2020 листом за №61/08.01-13 (а.с.10) Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради повідомило позивача про те, що йому відмовлено у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки. Підставою для відмови у видачі будівельного паспорту стала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а саме невідповідність місця розташування моєї земельної ділянки генеральному плану м. Суми зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ряди від 19.12.2012 №1943-МР та плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР. Так, у листі вказано, що дана земельна ділянка належить частково до зони об`єктів природно-заповідного фонду ( Р-1), та частково до рекреаційної зони озеленених територій загального користування (Р-3), де будівництво садибних житлових будинків з присадибними ділянками не передбачено. Вважаючи, що вказаною відмовою суб`єкт владних повноважень порушив право власності позивача, оскільки позбавив можливості вільно користуватися земельною ділянкою, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідача, в частині що стосуються земельної ділянки позивача, не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, прийняті без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно положень статті 316 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами статті 319 Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частинами 1, 2 ст. 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. У відповідності до ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. У статті 90 Земельного кодексу України встановлені права власників земельних ділянок, згідно якої власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; самостійно господарювати на землі та ін. Статтею 328 цього Кодексу визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. За ст. ст. 18-20 Земельного кодексу України цільове призначення земельної ділянки визначається у відповідності до категорії земель, серед яких виділяють, у тому числі, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №415776, виданого 14.01.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Суми, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, з кадастровим номером 5910136600:02:002:0042, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.9). Рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР "Про внесення змін до Генерального плану міста Суми" та рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР про затвердження «Плану зонування території міста Суми», зокрема, затверджена містобудівна документація, згідно якої належна позивачеві земельна ділянка належить частково до зони об`єктів природно-заповідного фонду ( Р-1), та частково до рекреаційної зони озеленених територій загального користування (Р-3), де будівництво садибних житлових будинків з присадибними ділянками не передбачено. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка належать позивачеві, вона має цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.92). Враховуючи викладене, віднесення належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки до зони об`єктів природно-заповідного фонду (Р-1), та частково до рекреаційної зони озеленених територій загального користування (Р-3), що забороняє капітальне будівництво, порушує його право приватної власності на землю щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема, будувати житловий будинок та інші будівлі і споруди, самостійно господарювати на землі, тобто, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», одним із основних принципів ведення державного земельного кадастру є об`єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі. Стаття 20 вказаного Закону встановлює статус відомостей Державного земельного кадастру. У відповідності до цієї статті, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. За приписами ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку містобудівна документація «Схема проектних планувальних обмежень» та «Схема планувальних обмежень» не відповідають відомостям Державного земельного кадастру. Згідно частин 2, 3 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється, зокрема, з урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території. Відтак, виходячи із вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміни до генерального плану міста, повинні вноситися за умови повного врахування попереднього генерального плану та іншої містобудівної документації, що була розроблена з урахуванням функціонального призначення окремої території, існуючої інфраструктури, потреб населення та інших факторів. На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в чинному законодавстві норм, які б зобов`язували відповідача - Сумську міську раду, обов`язково враховувати цільове призначення земельної ділянки при внесенні змін до генерального плану міста. За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при розробленні змін до Генерального плану міста Суми, який був затверджений рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР, та прийнятті рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180, мав врахувати основні креслення існуючого Генерального плану міста Суми, затвердженого в 2002 році, з урахуванням рішення від 24.10.2007 № 927-МР, яким передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:02:002:0042, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що при внесенні змін до Генерального плану м.Суми, у відповідності до вимог законодавства, Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради було проведено процедуру громадських слухань щодо врахування громадських інтересів при внесенні змін до Генерального плану міста Суми, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не зазначено, яким чином під час вказаних громадських слухань були враховані інтереси позивача як власника земельної ділянки. Стосовно доводів апелянта як на підставу правомірності оскаржуваних рішень Сумської міської ради, що земельна ділянка позивача частково знаходиться в межах прибережної захисної смуги і належить до земель водного фонду, колегія суддів зазначає, що вказана обставина може бути врахована на стадії розробки технічної документації капітального будівництва. Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради за отриманням будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці з цільовим призначенням під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а не для ведення господарської діяльності, а тому посилання апелянта на ст. 89 Водного кодексу України щодо обмежень господарської діяльності в прибережних захисних смугах є безпідставним. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача, в частині що стосуються земельної ділянки позивача, не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, прийняті без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання їх протиправними та нечинними в частині. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року по справі №480/3000/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 по справі № 480/3000/20 залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 01.02.21. (у зв`язку із перебуванням судді Бершова Г.Є. у відпустці)