Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/4742/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4742/20 пров. № А/857/10854/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Недашківська К.М., місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення: 07 серпня 2020 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про повернення коштів житлової субсидії за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 у розмірі 11237,73 грн, оформлене повідомленням від 14.05.2020 за №08-2094. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної житлової субсидії за 2018-2019 роки та стягнення з ОСОБА_1 сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 в розмірі 11237 грн 73 коп. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про повернення ОСОБА_1 коштів житлової субсидії за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 у розмірі 11237,73 грн, оформлене повідомленням від 14.05.2020 за №08-2094 - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 420 грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради. Рішення мотивоване тим, що під час прийняття рішення про припинення виплати субсидії відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ході перевірки повноти та достовірності поданої громадянами інформації було виявлено те, що позивач не подав інформацію про наявність транспортного засобу, а саме у поданій та завіреній власним підписом декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 01.10.2018 у розділі IV не вказав наявність причіпу марки «АМС 500 Староконь» 2017 року випуску, що перебуває у власності або володінні осіб, які входять до складу домогосподарства. Відтак, відповідачу було запропоновано повернути надміру надану субсидію. Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що з часу набрання чинності постановою КМУ від 20.10.2019 №878 передбачено можливість призначення субсидії особам, які мають у власності транспортний засіб - причіп, що в свою чергу виключає можливість застосування до вказаних осіб заходів відповідальності у вигляді припинення надання призначеної житлової субсидії та повернення надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії та посилання на статтю 58 Конституції України. Крім того, вважає помилковим висновок суду про те, що у відповідача є обов`язок, а не право робити запити для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вона заперечила щодо доводів апелянта, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. В зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася 02 жовтня 2018 року до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради з заявою про призначення житлової субсидії на домогосподарство АДРЕСА_1 . До заяви була додана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у якій в розділі ІV «Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані у встановленому порядку і з дати випуску яких минуло менше ніж 5 років (крім мопеда), що перебувають у власності або володінні осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім`ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання (фактичного місця проживання)» ОСОБА_1 не вказала про наявність транспортного засобу - причіпу марки «АМС 500 Староконь» 2017 року випуску. На підставі поданих документів рішенням відповідача про призначення субсидії (протокол №30 від 01.10.2018) позивачу було призначено житлову субсидію з жовтня 2018 року по квітень 2019 року. В травні 2020 року ОСОБА_1 отримала листа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-2094 від 14.05.2020 про необхідність повернення надмірно виплачених коштів в загальному розмірі 11237 грн 73 коп., оскільки встановлено факт не декларування транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (а.с. 9). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III). Статтею 5 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329) затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій, яке визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також житлово-комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (далі - Положення № 848). Пунктом 13 Положення № 848 передбачено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (у разі наявності). Підпунктом 2 пункту 6 Положення № 848 (в редакції, чинній на момент звернення із заявою про призначення субсидії) передбачено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда). Відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого ним спірного рішення посилається на те, що позивач не подав достовірну інформацію про наявність у нього транспортного засобу у поданій декларації від жовтня 2018 року про доходи і витрати осіб та не вказала про наявність у власності її чоловіка причепу. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на пункт 14 Положення № 848 (в редакції станом на дату призначення житлової субсидії), яким передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням. Тобто, Положенням № 848 на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, було покладено обов`язок перевірки документів, поданих заявником для отримання субсидії, і у разі встановлення обставин, передбачених пунктом 6 Порядку № 848, такий має право прийняти рішення про не призначення субсидії. Як враховано судом першої інстанції, відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу субсидії жодних зауважень до наданої декларації вказано не було, що зумовило призначення субсидії. Крім того, після призначення субсидії питання припинення надання такої врегульовано абзацом 4 пункту 22 Положення № 848, згідно вимог якого за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли: у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії. Згідно матеріалів справи, позивач під час звернення до відповідача із заявою про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг подала Декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у Розділі IV якої «Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку і з дати випуску яких минуло менше ніж 5 років (крім мопеда), що перебувають у власності або володінні осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім`ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання (фактичного місця проживання)», вказала, що транспортних засобів не має, проте у власності чоловіка перебував транспортний засіб - причіп. Разом з тим, підпунктом 2 пункту 6 Положення № 848 (в редакції станом на час призначення субсидії) передбачалось, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда). Поряд з цим, безпосередньо на відповідача Положенням № 848 покладено обов`язок для нарахування субсидій направляти відповідним органам запити на отримання відомостей про наявність в осіб транспортних засобів - уповноваженими органами МВС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та МВС. За приписами пункту 14 Положення № 848 для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються, зокрема, відомості про наявність в осіб транспортних засобів - уповноваженими органами МВС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та МВС. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням. У спірному випадку матеріали справи не містять доказів направлення Управлінням (на момент вирішення питання про призначення субсидії) відповідного запиту до уповноваженого органу МВС з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 та членів її сім`ї зареєстрованих в установленому законодавством порядку транспортних засобів. Будь-яких доказів, які б свідчили про свідоме неповідомлення (приховування, умисне перекручення) позивачем інформації про наявний у власності її чоловіка транспортний засіб не надано. Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2019 року № 878 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 і від 27 липня 1998 р. № 1156» внесено зміни до Положення № 848, зокрема пункт 14, яким визначено випадки, коли житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), викладено в наступній редакції: «Житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: 1) опалювана площа житлового приміщення перевищує 120 кв. метрів для квартир у багатоквартирному будинку, 200 кв. метрів для індивідуальних будинків (крім житлових приміщень дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, багатодітних сімей, сімей, у яких на початок місяця, з якого призначається субсидія, проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування); 2) будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у власності транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда і причепа).....». Відтак, з часу набрання чинності постановою КМУ від 20.10.2019 року № 878 передбачено можливість призначення житлової субсидії особам, які мають у власності транспортний засіб - причіп, що в свою чергу, виключає можливість застосування до вказаних осіб заходів відповідальності у вигляді припинення надання призначеної житлової субсидії та повернення суми надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії. Згідно із статтею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Так, Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7). Водночас, Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16. У даному випадку, з часу набрання чинності постановою КМУ від 20.10.2019 року № 878, редакція Постанови № 848 виключає можливість застосування до особи заходів відповідальності у зв`язку з не відображенням у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, відомостей про транспортний засіб - причіп, що не було враховано відповідачем при прийнятті рішення про припинення надання призначеної житлової субсидії та повернення суми надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський Суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004р., п.53) зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». У Рішенні від 20.11.2011р. у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п.70). З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про припинення надання позивачу житлової субсидії та повернення надміру виплачених коштів, а відтак, позовні вимоги підлягали задоволенню судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі № 460/4742/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 29.01.2021 року. Суддя