Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/141/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/141/20 пров. № А/857/15179/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №140/141/20 (суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення шкоди,- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 60039,96 грн. шкоди, завданої правовим актом, що визнаний незаконний. Рішенням від 17 березня 2020 року Волинського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на аналогічні обставини зазначені ним у позовній заяві, а також зазначає, що при вирішенні справи не враховано, що незаконність окремих норм постанови №103 встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, є підставою для застосування до держави Україна наслідків, передбачених ст.1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними стосується також і випадків визнання неконституційними законів. Також позивач зазначає, що у зв`язку із визнанням незаконними пунктів 1, 2 постанови KM України від 21.02.2018 року №103 ,,Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою KM України від 13.02.2008 року №45 ,,Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивач мав право з 01.01.2018 року на отримання пенсії в розмірі 100%. Однак, вказаним обставинам суд не надав належної оцінки та дійшов передчасного висновку про недоведеність ним спричиненої шкоди. З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №140/141/20 - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а суд першої інстанції повно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії згідно з Законом України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262 (далі - Закон №2262). З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки голови ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 26.03.2018 №3460. При цьому, згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 підвищення складає 6671,11 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 3335,56 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 5003,33 грн.; з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення - 6671,11 грн. Вважаючи, що за період недоплати пенсії з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року йому завдано шкоду, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103 перерахунку пенсії ОСОБА_1 вже встановлена рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2018, яке набрало законної сили 05.02.2019. Також зазначено, що казначейство, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 63 Закон України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 статті 51 Закону №2262. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 ,,Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою зобов`язано перерахувати пенсії, призначені згідно із 3аконом України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 ,,Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 (пункт 1). Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 (пункт 2). На виконання постанови Кабінету Міністрів України ,,Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 ГУ ПФУ у Волинській області було перераховано пенсію позивачеві з 01.01.2018 на підставі довідки УМВС України у Волинській області №3460 від 26.03.2018 та проведено її виплату згідно вказаного порядку. Частиною першою статті 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Поряд з цим, слід зазначити, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року. Відтак, зазначена Постанова Кабінету Міністрів України № 103 в період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України ,,Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 14.08.2019 №804, яка набрала чинності 04.09.2019 встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених, з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 ,,Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких, інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Також, постановою Кабінету Міністрів України ,,Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" від 24.12.2019 №1088 встановлено, що з 01.01.2020 виплата пенсій, призначених згідно із 3аконом України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 ,,Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України ,,Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 виключено. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103 перерахунку пенсії ОСОБА_1 вже встановлена рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2018, яке набрало законної сили 05.02.2019. Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Відповідно до пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відноситься відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, поняття ,,збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. За загальними положеннями про відшкодування шкоди, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Згідно з статтею 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Стаття 22 ЦК України передбачає право на компенсацію збитків у результаті порушення саме цивільного права позивача, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди, у вигляді недоотриманої пенсії позивача. Статтею 1175 ЦК України передбачено певні умови для відшкодування за рахунок держави шкоди, зокрема, завдання шкоди в результаті прийняття відповідним суб`єктом влади нормативно-правового акту, та визнання його незаконним та скасування. Колегія суддів, розглядаючи даний спір, погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені позивачем підстави позову не містять посилань на порушення ним питання про визнання незаконними та скасування нормативно-правового акту саме відповідача - Державної казначейської служби України. Поряд з цим, необґрунтованими є вимоги позивача до ДКС України, оскільки згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Тобто Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень та здійснює публічно-владні управлінські функції у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. За приписами пункту 9 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМ України №215 від 15.04.2015, казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 вказаного вище Положення № 215 управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. Таким чином, казначейство, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало. Також, статтею 8 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення" передбачено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія (стаття 85 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення"). Крім того, сума завданої шкоди, обрахована позивачем, викликає обґрунтовані сумніви, оскільки вона не відповідає встановленим чинним законодавством розмірам виплати пенсії військовослужбовцям у 2018-2019 роках, є самостійно розрахованою, правильність розрахунку нічим не підтверджена. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню, оскільки підстави для задоволення позову шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шляхом списання з рахунку Державної Казначейської служби України шкоди, завданої правовим актом, що визнаний незаконним відсутні. Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №140/141/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 28.01.2021.