Постанова 4855 № 640/19936/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19936/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У серпні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП № 9050551; - визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 10 серпня 2020 року ВП № 9050551; - стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 891,19 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови від 10 серпня 2020 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 9050551. - визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10 серпня 2020 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 9050551. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доказів вчинення виконавчих дій саме шляхом стягнення відповідної суми до моменту добровільної сплати позивачем присудженої рішенням Господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 року у справі № 47/175-08 суми не подано, доказів, наданих позивачем суду в обґрунтування правової позиції, не спростовано. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обгрунтовує тим, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що з часу винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження до моменту добровільної сплати AT "Укргазвидобування" боргу за виконавчим документом державний виконавець не вчиняв заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувана присуджених сум за наказом Господарського суду Харківського суду, а тому у державного виконавця не було правових підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений у спірній постанові. Наголошує, що оскаржувану постанову відповідачем винесено 10 серпня 2020 року, в той час, як постанову про закінчення виконавчого провадження - 21 серпня 2020 року, тобто, передчасно, чим порушено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, встановлений Законом №1404. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 року у справі № 47/175- 08 стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросет» держмито у розмірі 8 793,90 грн., та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, 22 серпня 2008 року Господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського Харківської області від 11 серпня 2008 року у справі № 47/175- 08, який пред`явлено до виконання до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. Поряд з викладеним суд встановив, що 15 вересня 2008 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження №9050551 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 22 серпня 2008 року № 47/175-08 щодо стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросет» держмита у розмірі 8 793,90 грн., та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На підставі Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 17 вересня 2008 року виконавче провадження № 9050551 зупинено. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 липня 2020 року у справі № 47/175-08 замінено боржника Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 04053. м. Київ. Шевченківський р-н, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на правонаступника - Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 22 серпня 2008 року у справі № 47/175-08. Відповідно до платіжного доручення від 30 липня 2020 року № 315022 АТ «Укргазвидобування» повністю сплачено борг у сумі 8 911,90 грн. за наказом Господарського суду Харківської області від 22 серпня 2008 року № 47/175-08 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ). Також, 12 серпня 2020 року на адресу Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) направлено повідомлення від 12 серпня 2020 року № 2/1-436 про добровільну сплату боргу у виконавчому провадженні № 9050551. Постановою державного виконавця від 10 серпня 2020 року поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 9050551. Постановою державного виконавця від 10 серпня 2020 року стягнено виконавчий збір у розмірі 891,19 грн. Постановою державного виконавця від 21 серпня 2020 року закінчено виконавче провадження №9050551 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності винесеної постанови від 10 серпня 2020 року про стягнення виконавчого збору, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження). Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Частиною 2 статті 24 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Згідно частини 5 статті 30 Закону № 606-ХІV якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. У відповідності до частини 1 статті 46 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Частиною 3 статті 46 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Відтак, виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону № 606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону № 1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону. Враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата. З огляду на те, що відповідачем оскаржувану постанову винесено 10 серпня 2020 року, тобто вже в період дії Закону № 1404-VІІІ, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що державний виконавець, приймаючи дану постанови, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону № 1404-VІІІ. Відповідно до приписів статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. При цьому, стаття 27 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 9 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою відповідача від 10 серпня 2020 року було поновлено виконавче провадження ВП № 9050551, що було зупинено постановою державного виконавця 17 жовтня 2012 року. Тобто, з 10 серпня 2020 року пов`язується початок примусового виконання рішення (ухвали) Господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 року за наказом Господарського суду Харківської області від 22 серпня 2008 року № 47/175-08 за правилами Закону № 1404-VІІІ. Суд зазначає, що одночасно з прийняттям вказаної постанови, відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 891,19 грн. Поряд з цим, суд зазначає, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення з боржника - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" виконавчого збору у розмірі 891,19 грн., виходив з 10 % від суми, яка зазначена у наказі від 22 серпня 2008 року № 47/175 до стягнення (8911,90 грн.). Нормами Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов`язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що сплата позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросет" суми боргу не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження № 9050551, оскільки вказану суму було сплачено після відкриття вказаного виконавчого провадження, а не до його відкриття. Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475 викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 у справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 480/1558/19. Таким чином, доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявну в матеріалах справи платіжну вимогу від 11 серпня 2020 року, яка у свою чергу свідчить про те, що відповідачем вчинялися дії щодо примусового списання коштів при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області № 47/175 від 22 серпня 2008 року. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову прийнято у межах повноважень відповідача та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов