Постанова 4854 № 420/3146/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3146/20 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: В квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року №0000995306 про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій на суму 504375,01 грн.. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду ТОВ подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Під час судового засідання 23 грудня 2020 року за присутності представників сторін, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. 29 січня 2021 року було складено повне судове рішення. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що у листопаді 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств оптової та роздрібної торгівлі ДПС Хаджиміті О.Я. на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України проведено камеральну (електронну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість №9245074383 від 21 жовтня 2019 року ТОВ за період вересень 2019 року, на показники якої вплинули дані податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року від 19 серпня 2019 року №9186123387, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року від 26 вересня 2019 року №9222084547, податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року від 19 вересня 2019 року №9215388227. За результатами проведеної перевірки складено акт № 55/28-10-53-06/30622532/14 від 15 листопада 2019 року, згідно якого встановлено заниження платником ТОВ податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2019 року на суму ПДВ 508333,34 грн., за серпень 2019 року на суму ПДВ 1509166,69 грн., та завищення податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2019 року на суму 2017500,03 грн. На підставі висновків акту перевірки ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення №0000995306 від 17 грудня 2019 року про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій за платежем ПДВ на суму 504375,01 грн.. 09 січня 2020 року ТОВ подало скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатом розгляду якої ДПС України прийнято рішення № 8637/6/99-00-08-05-02-03 від 06 березня 2020 року про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення. Винесення вказаного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції з поставки товару на адресу ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» були здійснені у липні та серпні 2019 року та відповідно податкові зобов`язання з ПДВ за вказаними операціями, згідно з вимогами ПК України, повинні бути відображені у податковій звітності за липень та серпень 2019 року. При цьому, виправивши помилку у статусі контрагента ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» з неплатника ПДВ на платника ПДВ, ТОВ фактично у базі електронного адміністрування змінила показники податкової звітності, зменшивши їх у липні та серпні 2019 року та збільшивши у вересні 2019 року. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Так, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач посилався на порушення ТОВ п.1 ст.187 ПК України, за яким (в редакції станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Так, в акті перевірки зазначено, що за результатами проведеного аналізу та співставлення показників даних Єдиного реєстру податкових накладних з даними податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року від 19 серпня 2019 року №9186123387 з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року від 26 вересня 2019 року №9222084547, а також податкової декларації з податку на додану вартість серпень 2019 року від 19 вересня 2019 року №9215388227, встановлено відхилення показників, відображених у рядках 1.1, 4.1, 6 та 7, які (відхилення) виникли за рахунок неправомірного не відображення у складі податкових зобов`язань за липень 2019 року та серпень 2019 року суми податкових накладних виписаних у липні та серпні 2019 року по неплатнику ПДВ з умовним ІПН 100000000000, адже сформований та зареєстрований ПДВ у липні та серпні 2019 року має бути включений до складу податкових зобов`язань у звітному періоді відповідно: за липень 2019 року суму ПДВ 508333,34 грн.; за серпень 2019 року суму ПДВ 1509166,69 грн. ДПС зазначило, що дані камеральної перевірки податкової звітності свідчать про заниження ТОВ податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2019 на суму ПДВ 508333,34 грн., за серпень 2019 року на суму ПДВ 1509166,69 грн., та завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму ПДВ 2017500,03 грн., що (саме заниження) і стало підставою для притягнення позивача до відповідальності та накладення штрафу. Тобто, ДПС вважало, що позивачем у вказаний період було задекларовано до сплати менший розмір податкових зобов`язань з ПДВ, якими згідно ст.14.1.156 ПК України є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством, ніж належало. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками та зазначає, що з урахуванням ст.185 ПК України можна дійти висновку, що податкові зобов`язання з ПДВ формуються за результатом господарської діяльності платника податків, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2019 року між ТОВ та ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» укладено договір поставки №1249-МА/19, згідно якого в період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року ТОВ здійснило на користь ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» поставку товару на загальну суму 12105001,18 грн., в тому числі ПДВ 2017500,03 грн., за фактом якої склало та направило на реєстрацію в ЄРПН 47 податкових накладних З аналізу акта перевірки вбачається, що ДПС не оскаржується реальність (товарність) вказаних господарських правовідносин по суті, рівно як і не зазначалось ДПС про наявність інших господарських правовідносин між ТОВ та ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» в період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року з аналогічним (зазначеному вище) змістом та об`ємом. Згідно з пунктом 8.6 договору поставки № 1249-МА/19 на момент укладення договору (травень 2019 року) покупець не є платником податку на додану вартість. Пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку зміни статусу платника ПДВ, сторона зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону протягом 5-ти днів з дати такої зміни. Разом з тим, згідно з витягом від 31 липня 2019 року №1905814500219, ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» з 26 липня 2019 року набуло статусу платника ПДВ, проте, ТОВ стало відомо про вказаний факт лише 17 вересня 2019 року, що підтверджується листом ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» від 25 вересня 2019 року №35. При цьому, у період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року ТОВ здійснило на користь ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» поставку товару на загальну суму 12105001,18 грн., в тому числі ПДВ 2017500,03 грн., за фактом якої склало та направило на реєстрацію в ЄРПН 47 податкових накладних відповідно до вимог п.201.1 та п.12 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31 грудня 2015 року, тобто, як для покупця, який не має статусу платника ПДВ. Положеннями ст.201.1 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При цьому, статтею 192.1 ПК України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. З аналізу наведеного вбачається, що розрахунок коригування до податкової накладної складається як у випадку здійснення будь-якої зміни суми компенсації вартості товару, так і в разі допущення помилок при складанні податкової накладної з метою їх виправлення. З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року ТОВ направило на реєстрацію розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладених за період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року, що складалися на адресу покупця ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ», з метою виправлення помилок у статусі покупця в контексті наявності статусу платника ПДВ у ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» з 26 липня 2019 року. Також, позивач направив уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року з додатком №5 від 26 вересня 2019 року №9222084547 та звітну нову податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2019 року від 19 вересня 2019 року №921538827. При цьому, у вересні 2019 року ТОВ також було направлено на реєстрацію податкові накладні, що складені на адресу ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» у період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року із зазначенням вірного статусу покупця, які були зареєстровані ДПС України в ЄРПН. Колегія суддів наголошує, що оскільки станом після 26 липня 2019 року ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» набуло статусу платника ПДВ, то зазначення в податкових накладних (первинних) ІПН ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» - « 10000000000» є саме помилкою, оскільки зазначення таких відомостей суперечило дійсному податковому стану ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ» після вказаної дати. З наведеного також можна дійти висновку, що направленням на реєстрацію розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладених за період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року з додатком №5 від 26 вересня 2019 року №9222084547 та звітної нової податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року від 19 вересня 2019 року №921538827, позивачем було вчинено виправлення помилки саме щодо ідентифікації його контрагента (ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ»), а не в частині суми податкового зобов`язання ТОВ, що свідчить про безпідставність висновків ДПС з приводу заниження ТОВ податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2019 та завищення податкових зобов`язань з того ж податку за вересень 2019 року. Наведені висновки щодо кваліфікації вказаних дій ТОВ саме як помилки підтверджується і висновками Верховного Суду, зробленими в постанові від 24 квітня 2019 року справа №810/3720/17. Так, у вказаній справі суди попередніх інстанцій (перша та апеляційна) встановили, що у податкових накладних №202 від 08 листопада 2016 року, №220 від 25 листопада 2016 року та № 269 від 27 грудня 2016 року допущені помилки, а саме податкові накладні виписані на неплатника податку на додану вартість із кодом 100000000000, в той час коли реальний покупець (ПАТ «Державний ощадний банк України») виявився платником даного податку. У зв`язку з вказаним, 12 січня 2017 року позивачем у цій справі були виписані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з метою відображення актуальних даних. За результатами господарських взаємовідносин з ПАТ «Державний ощадний банк України» згідно з договорами від 02 листопада 2016 року № 10/11 та від 22 грудня 2016 року № 22/12, дотримуючись положень пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, Товариство відобразило в податковому обліку податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а також своєчасно зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. За таких обставин, сума податку на додану вартість, що виникла внаслідок господарських операцій у листопаді та грудні 2016 року, задекларована та сплачена до державного бюджету в повному обсязі, що підтверджує відсутність факту ухиляння від сплати/несвоєчасної сплати податку на додану вартість. Таким чином, реєстрація податкових накладних №278 від 08 листопада 2016 року, №279 від 25 листопада 2016 року та №280 від 27 грудня 2016 року - 12 січня 2017 року не є порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних, а є фактом виправлення позивачем помилки, допущеної в раніше виписаних та вчасно зареєстрованих податкових накладних. Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем по даній справі №420/3146/20 повністю обґрунтовано направлено на реєстрацію розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладених за період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року з додатком №5 від 26 вересня 2019 року №9222084547 та звітну нову податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2019 року від 19 вересня 2019 року №921538827, що узгоджується з вимогами п.6 Розділу ІІІ (Порядок оформлення та подання податкової звітності) Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016 року № 21, за яким дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Крім того, колегія суддів зазначає, що справа містить розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2019 року від 26 вересня 2019 року), з якого (т.3 а.с.253) вбачається, що позивачем за покупцем з ІПН « 10000000000» було зменшено суму ПДВ на 508833,34 грн., а навпроти покупця з ІПН « 401144505815» (під яким значиться ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ») збільшено суму ПДВ на ту ж суму. Також, справа містить розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до звітної нової податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року від 19 вересня 2019 року), з якої (т.3 а.с.262) вбачається декларування позивачем ПДВ по відносинам з суб`єктом за ІПН « 401144505815» (під яким значиться ТОВ «АЗОВІНТЕГРАЛ»). Наведені обставини, на думку колегія суддів, свідчать про відсутність факту заниження ТОВ податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2019 року на суму ПДВ 508333,34 грн., за серпень 2019 року на суму ПДВ 1509166,69 грн., як такого, за що (заниження) і було притягнуто позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 0000995306 про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій на суму 504375,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з винесення постанови про задоволення позову ТОВ. Враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за належне стягнути з ДПС на користь ТОВ понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору (при поданні позову та апеляційному оскарженні) у загальному розмірі 18914,08 грн.. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року скасувати. Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року №0000995306 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» штрафних (фінансових) санкцій на суму 504375,01 грн.. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби (ЄДРПОУ 43141471, Україна, 04119, місто Київ, вул.ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 11Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 30622532, Україна, 65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект ШЕВЧЕНКА, будинок 4А) судовий збір в розмірі 18914, (вісімнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять), 08 грн.. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.