Постанова 4851 № 480/514/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 р.Справа № 480/514/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Литвиненко А.О. представника позивача Матішинець В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 19.06.20 року по справі № 480/514/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУНП у Сумській обл., відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Сумській обл. № 1 від 02.01.2020 в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Сумській області № 1 о/с від 03.01.2020 «По особовому складу» в частині звільнення сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення на підставі наказу від 02.01.2020 № 1; - поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Буринського відділення поліції Конотопського відділу поліції ГУНП в Сумській обл.з 04 січня 2020 року; - стягнути середній заробіток за вимушений прогул. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що службове розслідування призначене наказом від 06.12.2019 № 1179 на підставі інформації про досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019170000001216 від 29.11.2019 (далі - КП № 62019170000001216 за ч. 3.ст.368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), однак інших фактів -підстав для проведення службового розслідування у відповідача не було, а тому встановлення нових фактів порушення дисципліни в рамках службового розслідування - є виходом комісії за межі повноважень, та порушенням ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарна комісія після встановлення відсутності в його діях дисциплінарно проступки, пов`язаного з вимаганням та одержанням непромірної вигоди, безпідставно розпочала перевіряти всі матеріали ЖЕО та виявляти інші факти вчинення ним порушень. Вказав, що його було позбавлено можливості давати пояснення, користуватися правничою допомогою, а про підстави проведення службового розслідування він дізнався з оскаржуваного наказу. Відповідачем не досліджено та не встановлено ступінь вини; обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь і характер відповідальності; відомості, які характеризують його особу; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступки; вид і розмір заподіяної шкоди. Зауважив, що про факт сімейного насильства (Журнал єдиного обліку (далі - ЄО) Буринського ВП №3249 від 26.11.2019) йому стало відомо зі слів чергового ЧЧ Буринського ВП ГУНП, який зателефонував 26.11.2019 о 21:33 год., на що було відредаговано шляхом здійснення руху на службовому автомобілі за зазначеною адрескою, однак на виїзді з м.Буринь ( 26.01.2019 о 21:44 год) йому повторно зателефонував черговий ОСОБА_2 та надав команду списати вказане повідомлення рапортом із зазначенням про те, що на вимогу працівників поліції двері за вказаною адресною ніхто не відчинив, а тому не можливо опитати осіб, на яких вказує заявниця, що ним і було зроблено. Судом першої інстанції не було проаналізовано довідку від 03.12.2019, відповідно до якої наряд група реагування патрульної поліції (далі - ГРПП) на виклик не направлявся, що свідчить про те, що керівництву Буринського ВП було відомо про те, що черговий ОСОБА_2 дав вказівку не виїжджати на вказаний виклик. Щодо неприйняття заяви від заявника під час реагування на повідомлення про шахрайство ( ЄО Буринського ВП № 2565 від 13.09.2019) зазначив, що заявник ОСОБА_3 наполягав на тому, що заяву писати не буде, а чому дружина заявника повідомили протилежне йому не відомо, оскільки з нею він взагалі не спілкувався і за обставин спілкуванням із заявником вона присутня не була. 30.10.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі № 480/514/20. 30.10.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. 16.12.2020 на адресу суду від ГУНП в Сумській обл. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну на скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 з 07.11.2015 до 03.01.2020 проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській обл. Наказом ГУНП в Сумській обл. від 02.01.2020 № 1 до сержанта поліції ОСОБА_1 на підставі ст.ст.11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилося у ігноруванні завдань та обов`язків визначених посадовою інструкцією, Присяги працівника поліції, невиконання вимог частин 1, 2, 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, вимог ст. 3, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18; п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580), ігнорування вимог пп. 1 п. 1, п. 6 розділу II, пп. 7 п. 1 розділу IX Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 № 111 ( далі - Інструкція № 111), пп. 6 п. 4 розділу VI Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2017 № 440 (далі - Інструкція № 440), що виразилося у не здійсненні оперативного реагування на повідомлення про сімейне насильство (зареєстрованого в журналі єдиного обліку Буринського ВП за № 3249 від 26.11.2019), а також невиконання вимог пункту 1 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100 (далі - Порядок № 100), що виразилося у неприйнятті заяви від заявника під час реагування на повідомлення про шахрайство (ЄО Буринського ВП № 2565 від 13.09.2019) (т.1 а.с.98-103). Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області № 1 о/с від 03.01.2020 «По особовому складу», відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580 сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення на підставі наказу від 02.01.2020 № 1 (т.1 а.с.186). Не погодившись з вказаними наказами з ОСОБА_1 вернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУ НП у Сумській обл., а відтак і підстав для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №

580. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно з п.п.1-4 ч. 1 ст. 18 Закону № 580, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Дисциплінарним статутом. Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ч.3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення, в тому числі і звільнення з посади та звільнення із служби в поліції. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст.19 Дисциплінарного статуту. Судовим розглядом встановлено, що наказом ГУНП у Сумській області № 1 від 02.01.2020 за фактами порушення службової дисципліни, виявленими за наслідком проведення службового розслідування, на підставі ст.ст.11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту, до сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції Відповідно до ч.1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893). За приписами п.1 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Абз.1 п. 2 вказаного Порядку визначено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі інформації про здійснення Територіальним управлінням ДБР досудового розслідування КП №62019170000001216 за фактом вимагання та одержання поліцейськими Буринського ВП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 неправомірної вигоди наказом начальника ГУНП в Сумській області №1179 від 06.12.2019 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Буринського ВП, зокрема ОСОБА_1 ,. Згідно матеріалів службового розслідування комісія не виявила в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, пов`язаного з вимаганням та одержанням неправомірної вигоди, у зв`язку з чим, дана обставина не стала підставою звільнення позивача, однак встановила вчинення ним інших дисциплінарних проступків, що послугували підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. В ході службового розслідування встановлено, що 26.11.2019 на телефон чергової служби Буринського ВП надійшло повідомлення від громадянки про те, що її колишній чоловік ОСОБА_5 у с. Миколаївка Буринського району вчиняє сімейну сварку з її сином (ЄО Буринського ВП № 3249 від 26.11.2019). Оперативний черговий Буринського ВП направив на місце події групу реагування патрульної поліції (ГРПП) у складі ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . За результатами виконання завдання ОСОБА_4 склав рапорт, про те, що у ході виїзду на місці події за адресою: АДРЕСА_1 ніхто вхідні двері до будинку не відчинив, що унеможливило опитування учасників події. Відповідно до п.6 розділу II Інструкції №111 поліцейський незалежно від місцеперебування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов`язаний негайно здійснити всі необхідні заходи щодо безумовного виконання такого доручення. Підпунктом 7 п. 1 розділу IX Інструкції № 111 передбачено, що у разі реагування на правопорушення або подію, які не містять ознак злочину, невідкладно забезпечити збір необхідних матеріалів перевірки. Однак службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у порушення вимог пп. 1 п. 1, п. 6 розділу II, пп. 7 п. 1 розділу IX Інструкції № 111, фактично на місце події взагалі не виїжджали, і після отримання завдання на службовий планшет, продовжували залишатися у м. Буринь. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку у вигляді невиконання доручення оперативного чергового Буринського ВП щодо реагування на правопорушення або подію. Посилання апелянта на те, що на вказаний факт сімейного насильства, про який йому стало відомо зі слів чергового ЧЧ Буринського ВП ГУНП, який зателефонував 26.11.2019 о 21:33 год., ним було відредаговано шляхом здійснення руху на службовому автомобілі за зазначеною адресою, однак на виїзді з м.Буринь ( 26.01.2019 о 21:44 год) йому повторно зателефонував черговий ОСОБА_2 та надав команду списати вказане повідомлення рапортом із зазначенням про те, що на вимогу працівників поліції двері за вказаною адресною ніхто не відчинив, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_2 , допитаним в якості свідка в суді першої інстанції, підтверджено, що він не давав розпорядження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не виїжджати на місце події в с. Миколаївка та складати завідомо неправдивий рапорт. Доводи позивача про те, що судом першої інстанції не було проаналізовано довідку від 03.12.2019, відповідно до якої наряд ГРПП на виклик не направлявся, що свідчить про те, що керівництву Буринського ВП було відомо про те, що черговий ОСОБА_2 дав вказівку не виїжджати на вказаний виклик, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до змісту вказаної довідки наряд ГРПП не направлявся під час первинного реагування на події, без зазначення дати та часу, тоді як період, за який розглянуто повідомлення ОСОБА_6 -з 24.11.2019 по 03.12.2019. Щодо порушення позивачем вимог п. 1 розділу II Порядку № 100 щодо неприйняття заяви від заявника під час реагування на повідомлення про шахрайство, колегія суддів зазначає наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду 13.09.2019 до чергової служби Буринського ВП зі служби «102» надійшло повідомлення громадянина ОСОБА_3 щодо протиправних дій особи ромської народності на ім`я ОСОБА_7 , який не повертає носій електронної інформації належний заявникові (ЄО № 2565 від 13.09.2019). З метою реагування та вжиття заходів на місце події було направлено наряд ГРПП у складі ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , за результатами виїзду якого ОСОБА_4 складено письмовий рапорт на ім`я начальника Буринського ВП, у якому зазначено, зі слів заявника, до приїзду працівників поліції на місце виклику допомога поліцейських вже не була потрібна. Однак, службовим розслідуванням встановлено, що дружина заявника ОСОБА_8 повідомила, що особа ромської народності на ім`я ОСОБА_7 , незважаючи на обіцянки поліцейських, які здійснювали реагування на вказане повідомлення, носій електронної інформації її чоловіку не повернув. Незважаючи на бажання її чоловіка повернути належний йому носій електронної інформації та написати заяву з даного приводу, працівниками поліції Буринського ВП заяву від останнього так прийнято і не було. Відповідно до п. 1 розділу II Порядку № 100 прийняття заяв (повідомлень) незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така інформація. Заяви (повідомлення) можуть бути усні або письмові: усні заяви (повідомлення) від осіб уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський, до повноважень якого це належить, вносить до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію. З огляду на викладене та враховуючи викладені вище правові положення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 під час реагування на звернення громадянина ОСОБА_3 було допущено порушення вимог п. 1 розділу II Порядку №

100. Посилання апелянта на те, що заявник ОСОБА_3 наполягав на тому, що заяву писати не буде, а чому дружина заявника повідомили протилежне йому не відомо, колегія суддів до уваги не бере, оскільки приписи п.1 Порядку № 100 визначають обов`язок уповноваженої особи щодо прийняття заяв (повідомлень), яка може бути не лише письмовою, а також і усною, яку уповноважена особа самостійно вносить до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію. Враховуючи неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків та беручи до уваги викладені вище правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дисциплінарна комісія дійшла вмотивованого висновку про наявність підстав для щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а відтак і про правомірність оскаржуваних наказів. Посилання позивача на відсутність у комісії повноважень на проведення службового розслідування за іншими фактами ніж той, що вказаний у наказі про службове розслідування - факт вимагання та отримання неправомірної вигоди, колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного повного, об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного го проступку. Крім того, положеннями абз. 2 т. 4 розділу V Порядку № 893 визначено, що службове розслідування має встановити наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій, що і було зроблено дисциплінарною комісією у даному випадку. Крім того, частиною 7 ст.14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування. Тобто підставою для видання нового наказу про проведення службового розслідування є інше дисциплінарне правопорушення, вчинене поліцейським вже після розпочатого службового розслідування, однак якщо дисциплінарні порушення вчиненні до його початку, проводиться одне службове розслідування, що мало місце у спірних правовідносинах Доводи апелянта про те, що його було позбавлено можливості давати пояснення, не доведено до відома з якого саме приводу проводиться службове розслідування, а про додаткові підставі він дізнався з наказу про застосування дисциплінарного стягнення, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки судовим розглядом встановлено, що відповідачем запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення, однак як вірно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_1 від 07.12.2019, в яких він відмовляється від надання письмових пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України, та акт про відмову надати письмові пояснення від 10.12.2019, підписаний самим позивачем.(т.1 а.с. 247, 250). Крім того, ні Закон № 580, ні Порядок №893 не встановлюють обов`язку ознайомлення поліцейського з наказом про призначення службового розслідування щодо нього. Твердження позивача про те, що відповідачем не досліджено та не встановлено ступінь вини; обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь і характер відповідальності; відомості, які характеризують його особу; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступки; вид і розмір заподіяної шкоди колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки на виконання вимог Порядку №893 така інформація наведена у висновку службового розслідування від 28.12.2019 ( а.с.92, т.1), Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року по справі № 480/514/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 29.01.2021 року