Постанова Волинський апеляційний суд № 154/3512/20

Справа № 154/3512/20 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А. Провадження № 22-ц/802/212/21 Категорія: 3 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., розглянувши у в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю. Позов мотивує тим, що він 19 травня 2009 року придбав у відповідача за договором купівлі-продажу автомобіль Фольцфаген Мультіван р.н. НОМЕР_1 . На виконання умов договору ОСОБА_2 йому було передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність на володіння розпорядженням та користуванням цим автомобілем. Перереєстрація автомобіля здійснена не була. Під час керування транспортним засобом позивача було зупинено працівниками поліції та під час огляду свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу працівниками поліції повідомлено, що воно не відповідає встановленому зразку бланку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що перебуває в офіційному обліку на території України. 03 червня 2018 року було розпочато кримінальне провадження та визнано позивача потерпілим у кримінальній справі. Однак за результатами розшуку, ОСОБА_2 не вдалось розшукати на території міста Лисичанська Луганської області. Зазначає, що давність володіння спірним автомобілем є більшою ніж 5 років та безперервним і добросовісним. Оскільки при заволодінні автомобілем він не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності. Безперервне володіння підтверджується показами свідків, рішенням апеляційного суду від 18 червня 2018 року в кримінальній справі та матеріалами кримінального провадження. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на транспортний засіб Фольцваген Мультіван р.н. НОМЕР_1 . Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 грудня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю передано на розгляд Лисичанському міському суду Луганської області. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо визначення підсудності, та постановити нову ухвалу, якою дану цивільну справу направити до Володимир-Волинського міського суду для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що позивач скористався правилом альтернативної підсудності та подав позов за місцезнаходженням майна відповідача, а оскільки автомобіль придбаний ним за договором купівлі-продажу знаходиться на території міста Володимир-Волинський, а відтак в силу вимог ч. 9 ст. 28 ЦПК України дана справа підсудна Володимир-Волинському міському суду Волинської області. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним, розгляд справи апеляційним судом здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Постановляючи оскаржувану ухвалу та передаючи дану цивільну справу Лисичанському міському суду Луганської області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що у м. Володимир-Волинському чи у Володимир-Волинському районі знаходиться майно відповідача, котре йому належить на праві власності, тому даний позов слід пред`являти за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), яким є місто Лисичанськ Луганської області. Такі висновки суду зроблені з дотриманням норм процесуального права. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.( ч.1 ст. 4 ЦПК України в редакції на момент пред`явлення позову ). За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.. Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дев`ятій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Пред`являючи позов до ОСОБА_2 та звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначає, що автомобіль на який він хоче визнати право власності за набувальною давністю, належить відповідачу на праві власності та знаходиться у володінні позивача на підставі довіреності, яка зареєстрована у м. Володимир-Волинський, а тому саме Володимир-Волинському міському суду підсудна дана цивільна справа. Як вбачається з реєстраційного посвідчення спірного автомобіля, такий був зареєстрований на ім`я відповідача РЕГ Лисичанським МРВ ДАІ УМВС України у Луганській області. За текстом довіреності, яка долучена до позовної заяви, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 , ОСОБА_3 бути його представниками в державних та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності в тому числі в органах ДАІ, органах нотаріату при вирішені питань пов`язаних з відчуженням продажем належного йому на праві власності транспортного засобу. Звертаючись до суду з даним позовом позивач вважав, що ним на підставі договору кіпівлі-продажу придбано транспортний засіб у ОСОБА_2 , однак зв`язку з тим, що було встановлено, що свідоцтво про реєстрацію придбаного автомобіля, яке видано на ім`я ОСОБА_2 не відповідає встановленому зразку його право власника порушено, оскільки він не може використовувати даний автомобіль. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначив відповідачем саме ОСОБА_2 , оскільки на його думку саме він порушив його законні права та інтереси та просив визнати за ним право власності на транспортний заcіб Volsvagen Multivfn р. н.з НОМЕР_1 Установивши, що останнє відоме місце проживання відповідача є АДРЕСА_1 , (а.с. 23), суд першої інстанції з врахуванням вимог ч. 9 ст. 28 ЦПК України підставно передав дану цивільну справу до Лисичанського міського суду Луганської області, тобто за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання. Окрім того, сам ОСОБА_1 , звертаючи до суду, місцем проживання відповідача зазначив м. Лисичанськ Луганської області. Помилковими є покликання позивача на положення ч. 9 ст. 28 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили що на території Володимир-Волинського району знаходиться майно відповідача. Сам по собі факт знаходження спірного транспортного засобу на території м. Володимир-Волинський не дає суду правових підстав вважати, що дана справа підсудна Володимир-Волинському міському суду, оскільки спірний автомобіль не є тим майном, про яке йдеться мова в ч. 9 ст. 28 ЦПК України. Спір про визнання права власності на рухоме майно не є тим спором, на якого поширюються правила ст. 28, 30 ЦПК України щодо альтернативної або ж виключної підсудності Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. У справі Bellet v. France суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції керуючись нормами процесуального права, підставно, відповідно до ст. 31 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, передав на розгляд Лисичанському міському суду Луганської області за територіальною підсудністю. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарг не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Обґрунтування апеляційної скарги здебільшого дублюють вимоги та обґрунтування позовної заяви, яким суд першої інстанції дав правильну правову оцінку. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для її скасування немає. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 січня 2021 року було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 420,40 грн за подання ним апеляційної скарги на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 грудня 2020 року у даній цивільній справі до ухвалення судового рішення Волинським апеляційним судом. У зв`язку відмовою у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та ухвалення апеляційним судом судового рішення, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 420,40 грн, який належав до сплати за подання апеляційної скарги, необхідно стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 29 січня 2021 року, тобто дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 грудня 2020 року в даній справі-без змін. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді