Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/17737/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/17737/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 33/817/55/21 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І., розглянувши 28 січня 2021 р. в м. Тернополі з участю Драганчука Р. О. та його захисника - Череватого П. М. адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не працює, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови складає 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Череватий П. М. просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складів вказаних адміністративних правопорушень. Вказує, що прийняте місцевим судом щодо ОСОБА_1 рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції були проігноровані пояснення свідка ОСОБА_2 щодо того, що саме він керував автомобілем. Стверджує, що наявні в матеріалах справи відеозаписи не є безперервними, що, на думку апелянта, є порушенням вимог п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками поліції. Наголошує на необхідності перевірки правдивості письмових пояснень свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 шляхом їх допиту в судовому засіданні. Так, згідно постанови Верховного Суду у справі №560/751/17 від 27 червня 2019 року письмові пояснення свідків є неналежними доказами правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи в судовому засіданні не опитувались і їм судом не було роз`яснено обов`язку давати правдиві пояснення по справі. Вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово наполягав на допиті вказаних осіб. Місцевим судом його клопотання було задоволено, але свідки в судове засідання не з"явились. Зазначає, що наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу було складено інспектором патрульної поліції формально, після оформлення відносно ОСОБА_1 протоколів. Наголошує на тому, що підзахисний не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, але бажав скористатися правовою допомогою під час такого огляду. Так, працівниками поліції ОСОБА_1 не було надано декілька хвилин для виклику та прибуття адвоката, натомість утотожнено бажання його підзахисного скористатись правовою допомогою під час огляду на стан алкогольного сп`яніння з нібито відмовою від проходження такого огляду, що є неприпустимим. Вказує, що протоколи про адміністративні правопорушення від 12 жовтня 2020 року містять недостовірні відомості щодо місця їх складання. Зокрема, дані протоколи були оформленні у приміщенні Тернопільського відділення поліції (м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 10), а не на місці вчинення ДТП (м. Тернопіль, вул. Купчинського, 2А). Про вказане свідчать наявні у матеріалах уривки з відеозаписів, на яких зафіксовано процес заповнення (в тому числі зауважень), оголошення та підписання протоколів. Окрім того, як вбачається із змісту протоколу про адміністративне затримання від 12 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 було затримано та доставлено у приміщення Тернопільського відділення поліції саме з метою складання адміністративних матеріалів. Наголошує, що судом першої інстанції в оскаржуваній постанові було зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться також іншими матеріалами, а саме: свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 31 жовтня 2020 року, електронним рапортом від 12 жовтня 2020 року. Проте, дані документи не можуть бути оцінені судом як докази у даній справі, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення у графах "до протоколу додається" не містять відомостей про долучення до них вказаних документів, що є порушенням п. 9 Розділу 2 "Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції", затвердженої наказом МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року. Заслухавши ОСОБА_1 , а також представника особи, яка притягується до адмінвідповідальності, - ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просять скасувати постанову місцевого суду, закривши провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Так, висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_7 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Як вбачається з електронного рапорту ЄО №37460 від 12 жовтня 2020 року, о 15 год. 35 хв. надійшло повідомлення зі служби "102" від н/о тел. НОМЕР_1 про те, що на бульварі Симона Петлюри біля магазину "Мандарин" м. Тернополя трапилось ДТП за участю автомобілів марки "Мерседес" та "Опель" д. н. з. НОМЕР_2 . По приїзду працівників поліції було встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Опель Віваро», номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив наїзд на припаркований автомобіль «Мерседес-Бенц, д.н.з. НОМЕР_3 , який припаркував водій ОСОБА_5 . Внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки алкогольного сп"яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, і йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера "Драгер 7510" або в КНП "ТОПЦНСЗ" ТОР, на що останній в присутності двох свідків відмовився, визнавши разом з тим той факт, що він перебуває в стані алкогольного сп"яніння. Відтак, працівниками поліції відносно ОСОБА_1 були складені протоколи за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні місцевого суду були належним чином досліджені наявні в матеріалах справи докази, яким суд надав вірної оцінки, у зв`язку з чим дійшов обгрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема: - даними, які містяться в протоколах про адміністративні правопорушення: серії №017342 від 12 жовтня 2020 року за ст. 124 КУпАП, серії ДПР18 №017341 від 12 жовтня 2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в яких зазначені конкретні обставини вчинення адміністративних правопорушень; протоколи складені у відповідності до вимог КУпАП, містять всі необхідні реквізити та підписи; - схемою місця ДТП, яка сталася 12 жовтня 2020 року о 15 год. 30 хв. в м. Тернополі вул. Купчинського, 2А, на якій зафіксовано розміщення транспортних засобів після ДТП та відображені локалізація пошкодження автомобілів, що підтверджують той факт, що водій автомобіля "Опель Віваро", д.н.з. НОМЕР_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив наїзд на припаркований автомобіль «Мерседес-Бенц д.н.з. НОМЕР_3 , який припаркував водій ОСОБА_5 , внаслідок чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 12 жовтня 2020 року, доданими до протоколу про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яких вбачається, що, приїхавши на своєму авто "Мерседес-Бенц" д.н.з. НОМЕР_3 до торгового центру "Мандарин" та поставивши його на стоянку, за декілька хвилин побачив, як його транспортний засіб почав рухатись та почув звук удару. Виявилось, що водій автомобіля "Опель Віваро" д.н.з. НОМЕР_2 в`їхав в його авто, при цьому пошкодивши ліву задню фару та ліве крило автомобіля; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп"яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі; - дослідженими в судовому засіданні матеріалами відеофіксації із нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №017341 від 12 жовтня 2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме те, що 12 жовтня 2020 року о 15 год. 30 хв. водію автомобіля "Опель Віваро" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 працівником поліції в присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, однак останній пройти такий огляд на місці за допомогою технічного пристрою "Драгер", а також проїхати в найближчий медичний заклад для такого огляду категорично відмовився, не заперечивши при цьому, що він перебуває в стані алкогольного сп"яніння. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно від зупинки транспортного засобу до закінчення складення працівниками поліції протоколу, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки на одному із відеозаписів безперервно та чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки та в медичному закладі в присутності свідків і підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає. При цьому пояснень щодо того, що не він керував транспортним засобом, не надавав. Твердження апелянта про те, що його підзахисний не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, але бажав скористатися правовою допомогою під час такого огляду, в чому йому було відмовлено, не беруться судом до уваги, адже, як вбачається з відеозапису із нагрудних камер поліцейських №20201012193040001483, на запитання ОСОБА_1 : "Чи може він скористатись правовою допомогою?" працівники поліції відповіли ствердно та запропонували йому зв`язатись із адвокатом. Однак ОСОБА_1 відмовився та надалі бажав, щоб йому надали адвоката в порядку ЗУ "Про безоплатну правову допомогу". Разом з тим зазначений Закон забезпечує лише участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про надання безоплатної правової допомоги". Відповідно, ні чинною Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, ні ЗУ "Про безоплатну правову допомогу" не передбачено надання адвоката на вимогу особи, яка проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому процедура проходження такого огляду, яка до того ж обмежена у часі, не потребує спеціальних вмінь чи навичок, які б беззаперечно вимагали обов`язкової присутності захисника. Що стосується клопотання захисника Череватого П. М. про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то, як вбачається з матеріалів справи, зазначені свідки за клопотанням захисника суддею місцевого суду були викликані, але в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, всупереч вимогам ст. 272 КУпАП не з"явились. Водночас КУпАП не передбачає можливості застосувати до свідків привід. Саме з цих підстав у задоволенні клопотання захисника Череватого П. М. про виклик зазначених свідків у судове засідання апеляційного суду було відмовлено. При цьому неявка свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання місцевого суду не свідчить про незаконність його рішення з огляду на посилання на їхні пояснення щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп"яніння, оскільки зазначені свідки лише підтвердили факт відмови правопорушника від проходження медогляду, про що він і сам не заперечував, і не були свідками обставин правопорушення. Твердження апелянта про те, що він не керував транспортним засобом марки «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_2 , а керував ОСОБА_2 , суддя місцевого суду правильно не взяв до уваги, оскільки вони спростовуються іншими, здобутими у справі доказами, дослідженими в судовому засіданні, і направлені лише на сприяння ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення. Посилання апелянта на те, що протоколи про адміністративні правопорушення від 12 жовтня 2020 року містять недостовірні відомості щодо місця їхнього складання, є надуманими, адже дані протоколи поліцейськими оформлялися на місці вчинення правопорушень, але у зв`язку із подальшою поведінкою ОСОБА_1 , що змусило поліцейських скласти на нього протокол про дрібне хуліганство, оголошення та підписання даних протоколів відбулось у відділенні поліції, що не спростовує висновків судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 порушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення всупереч доводам апелянта відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у його достовірності не викликає. Посилання захисника на те, що протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП не можуть бути оцінені судом, як докази у даній справі, оскільки всупереч п. 9 Розділу 2 "Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції", затвердженої наказом МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року, у графах "до протоколу додається" не зазначено про долучення: свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 31 жовтня 2020 року, електронного рапорту від 12 жовтня 2020 року - не беруться судом до уваги з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 9 вищезазначеної Інструкції у графі у графі «до протоколу додається» зазначаються пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). Згідно із пунктом 9 даної Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Тому відсутні підстави вважати, що протоколи про адміністративні правопорушення складені з порушеннями вимог Інструкції, оскільки до матеріалів адміністративної справи долучаються і інші матеріали, в нашому випадку - це свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, електронний рапорт, відомості про які можуть і не вноситись в протокол. Всі інші доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, інших доказів, які б могли поставити під сумнів рішення суду першої інстанції, не надано. Таким чином, суддя місцевого суду повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обираючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 33, 36 КУпАП, урахував дані про особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, та в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, призначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Череватого П. М. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 р. щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Тернопільського апеляційного суду Г. І. Коструба