Постанова Одеський апеляційний суд № 523/16013/20

Номер провадження: 33/813/77/21 Номер справи місцевого суду: 523/16013/20 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.01.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Томашевської К.В., адвоката Дабіжа Я.І., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2020 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, встановив: Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. в дохід держави. Із змісту вказаної постанови вбачається, що 19.10.2020 року о 10 год. 56 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Давида Ойстраха 1/4, ОСОБА_1 знаходився без захисної маски на робочому місці, в магазині кафе «Хочу Шаурму», чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19». За цим фактом, співробітниками Суворовського ВП ГУНП в Одеській області у відношенні ОСОБА_1 19.10.2020 року складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 084634 за ст.44-3 КУпАП України. Не погоджуючись з постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним та беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення; 2)судом першої інстанції не було досліджено та не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що спростовують факт вчинення адміністративного правопорушення; 3)судом першої інстанції не враховано пояснення ОСОБА_1 , не досліджено відеозапис з камери відеоспостереження, не взято до уваги малозначність правопорушення; 4)матеріали справи не містять фото та відеофіксації, які б вказували на той факт, що ОСОБА_1 перебував у приміщенні без захисної маски, крім того відсутні покази свідків; 5)зміст довідки та рапорту не узгоджується з іншими матеріалами справи, зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №084634. Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити, повернути судовий збір. Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 , який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, повторно дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновків що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню, з наступних підстав. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. На думку апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП. Як вбачається із матеріалів справи, працівниками поліції 19.10.2020 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП серії ВАБ № 084634 у зв`язку із тим, що останній знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Давида Ойстраха, 1/4 без захисної маски на робочому місці, в магазині (кафе) «Хочу Шаурму», чим порушив п.п. 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.01.2020 року. Диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм яка є обов`язковими для виконання. Серед ознак, які мають бути відображені при викладені суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюється відповідні правила та яких особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималась, порушивши тим самим законодавчі приписи. В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містить посилання на порушення особою п.п. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.01.2020 року. Згідно з пп. 1 п.10 постанови КМУ № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на території України на період дії карантину забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, однак даною нормою закону не заборонено зняття маски на час прийому їжі. Апелянт у своїх поясненнях, доданих до протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, зазначив, що він дійсно працює продавцем у фастфуді «Хочу Шаурму», на робочому місці знаходився без захисної маски, оскільки, в приміщенні не було відвідувачів, у зв`язку із чим ОСОБА_1 збирався поїсти, а маска заважала це зробити. Аналогічні відомості ОСОБА_1 зазначив, у самому протоколі про адміністративне правопорушення, що на момент перевірки працівниками поліції закладу, покупців у ньому не було, маску зняв, щоб поїсти. Однак, при розгляді справи судом першої інстанції не було враховано даного факту, та не надано жодної правової оцінки зібраним доказам у матеріалах справи. Відповідно до ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладений на осіб, які уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення. В порушення норми даної статті до матеріалів справи не було долучено жодних допустимих доказів, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, ні працівниками поліції, ні судом першої інстанції не перевірені пояснення ОСОБА_1 про те, що він збирався поїсти. Працівниками поліції тільки зроблена фіксація того, що ОСОБА_1 о 10:56 год. знаходився без маски, працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 одягнути маску. З відеозапису вбачається, що одразу після того, як у приміщення магазину кафе увійшли працівники поліції ОСОБА_1 одягнув маску та пояснив що він вживав їжу. Заборона перебувати в громадському місці (приміщенні) без маски не передбачає неможливість її зняття для задоволення природних потреб людини (приймання їжі, води, тощо). Так, протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності понятих, що також підтверджує твердження ОСОБА_1 , що на час перевірки закладу працівниками поліції, відвідувачів в ньому не було. Апеляційний суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції не винуватості, як об`єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримінально-процесуальній, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Таким чином, неправильно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП. При цьому, апеляційний суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення приходжу до висновку, що постанова суду першої інстанції не може бути визнана обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю. Керуючись ст.ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суддя, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова