Ухвала КЦС ВС № 199/3765/19

Ухвала 28 січня 2021 року м. Київ справа № 199/3765/19 провадження № 61-532ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про поділ майна подружжя. Позовна заява мотивована тим, що з 13 листопада 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 28 вересня 2016 року. Під час шлюбу сторони придбали автомобіль марки FAW CA 1041 K, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, вартість якого відповідно до звіту про оцінку майна станом на 08 травня 2019 року складає 92 200 грн. За таких обставин автомобіль є спільним сумісним майном подружжя. У серпні 2018 року ОСОБА_1 самовільно забрала автомобіль та одноособово користується ним, сплачувати позивачу половину вартості автомобіля відмовляється. Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію в сумі 46 100 грн, що становить Ѕ частину від вартості автомобіля марки FAW CA 1041 K, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року (у складі судді Подорець О. Б.) позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 46 100 грн, що становить Ѕ частину від вартості автомобіля марки FAW CA 1041 K, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року (у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І.А., Красвітної Т. П.) заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 46 100 грн, що становить Ѕ частину від вартості автомобіля марки FAW CA1041 K, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи. Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Предметом позову у цій даній справі є поділ майна подружжя, тобто ціна позову становить 46 100 (Ѕ ідеальна частка від 92 200 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, справа відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; ОСОБА_1 позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для заявника, тому що має негативні як для самої ОСОБА_1 , так і для її неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Оцінюючи вказані доводи заявника, врахувавши ціну позову, характер правовідносин, а також зміст оскаржених судових рішень, якими задоволено позовні вимоги про поділ майна подружжя, Верховний Суд не знаходить ознак винятковості цієї справи для особи, яка подала касаційну скаргу, які б свідчили про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв