Ухвала КЦС ВС № 202/842/18

У Х В А Л А 05 грудня 2022 року м. Київ справа № 202/842/18 провадження № 61-10388ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В : У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , просив визнати 1/2 частину квартири № 2 , 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , визнати за ним право приватної власності на 1/4 частину кожної з цих квартир. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року, залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, позов задоволено. Визнано 1/2 частину квартир АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнано: за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартир АДРЕСА_2 ; за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартир АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків. Заявниці запропоновано надати докази отримання рішення суду апеляційної інстанції та визначити й відповідним чином обґрунтувати розмір судового збору, зазначивши ціну позову. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року заявниця зазначила, що ціна позову становить 50 000,00 грн, надала копію першої сторінки позовної заяви. Згідно із Єдиним реєстром судових рішень суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву, в якій визначено ціну позову - 50 000,00 грн. Відповідачка не заперечувала проти ціни позову, яку визначив позивач. Суд першої інстанції з урахуванням ціни позову у справі розподілив судові витрати, стягнувши з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. Звернувшись із касаційною скаргою, відповідачка сплатила судовий збір у розмірі 1 409,60 грн (200 % х 704,80 грн). Враховуючи те, що сторони не заперечують, що ціна позову становить 50 000,00 грн, з чим погодились суди попередніх інстанцій, вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно із частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 481,00 грн. Ціна позову у цій справі (поділ майна подружжя) становить 50 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн*100=248 100,00 грн). Отже, відповідно до пункту 1 частини шостоїстатті 19 ЦПК Українисправа є малозначною. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку. У касаційній скарзі заявниці немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Правила, запроваджені законодавцем, щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявницею рішення судів попередніх інстанцій ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко