Ухвала КЦС ВС № 766/15078/16-ц

Ухвала Іменем України 25 січня 2021 року м. Київ справа № 766/15078/16-ц провадження № 61-564ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору банківського вкладу дійсним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: визнати дійсним договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-21999-250215, укладений 25 лютого 2015 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») у доларах США; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - Уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк») скасувати застосування правових наслідків недійсності правочину. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 25 лютого 2015 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США № 004-21999-250215 зі сплатою процентів наприкінці строку дії договору без права поповнення. За умовами вказаного договору банк зобов`язався прийняти від неї грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США та відкрити вкладний (депозитний) рахунок, строк розміщення вкладу - з 26 лютого 2015 року по 26 травня 2015 року включно, з процентною ставкою 5,5 % річних. Кошти на депозитний рахунок вона внесла 25 лютого 2015 року шляхом безготівкового переказу коштів від третьої особи - ОСОБА_2 02 жовтня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строком на 2 роки - з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року. Враховуючи наведене, на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вона набула право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і включення її до Реєстру вкладників для здійснення виплат. При зверненні до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою отримання відшкодування коштів в розмірі вкладу їй стало відомо, що її не включено до списків вкладників, оскільки договір банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року визнано нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Факт нікчемності правочину підлягає доказуванню банком та спростовується змістом договору банківського вкладу, який не містить умов, які б можливо було тлумачити, як такі, що створюють їй переваги (пільги). Спірний договір безпідставно визнано нікчемним, тому її неправомірно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вона вже заверталася з таким позовом до Херсонського окружного адміністративного суду, однак ухвалою цього суду від 02 вересня 2016 року провадження в адміністративній справі було закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року позов задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 25 лютого 2015 року № 004-21999-250215, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 25 лютого 2015 року № 004-21999-250215, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявності правових підстав вважати договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25 лютого 2015 року № 004-21999-250215, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», нікчемним та, відповідно, застосовувати до нього наслідки недійсності правочину, а також не доведено наявності інших правових підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Врахувавши предмет позову і обставини справи, взявши до уваги, що закриття провадження у справі за правилами адміністративного судочинства поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, застосовувавши принцип jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 25 лютого 2015 року № 004-21999-250215 і подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року скасовано в частині зобов`язання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, відомості про ОСОБА_1 . В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Скасовуючи рішення місцевого суду в частині зобов`язання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, відомості про ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності наявності правових підстав вважати спірний договір банківського вкладу нікчемним є правильними, однак на час судового розгляду справи відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вже сформовано та подано на затвердження Фонду, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 11 січня 2021 року Уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки ПАТ «Дельта Банк», яке є стороною спірного договору банківського владу, не було залучене до участі у справі як співвідповідач. Таким чином, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц стосовно наслідків пред`явлення позову до неналежного відповідача. Також, не врахувавши висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16 та від 25 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, про належність спору щодо формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до юрисдикції адміністративних судів, суди попередніх інстанцій протиправно розглянули цю справу в порядку цивільного судочинства. Зі змісту наведених доводів вбачається, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій застосували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, про те, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього згаданого Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює повноваження органу управління банку. Встановивши, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому нікчемності договору банківського вкладу не встановлено, суди правильно виходили з того, що неподання інформації про позивача як вкладника банку до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії, дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Наведені висновки судів попередніх інстанцій в цій справі узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а. При цьому, скасовуючи рішення місцевого суду в частині зобов`язання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, відомості про ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції застосував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 820/167/16, про те, що відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Положеннями пункту 6 Положення № 14 визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. З огляду на ті обставини, що станом на дату розгляду справи у суді касаційної інстанції відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вже сформовано та подано на затвердження Фонду, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Доводи касаційної скарги про те, що судам необхідно було відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, не заслуговують на увагу, так як належним відповідачем в цій справі є особа, яка відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює управління ПАТ «Дельта Банк», наділена повноваженнями вчиняти дії щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, розпорядження майном банку, тобто - Уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Крім того, саме Уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вчинила дії, внаслідок яких позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що перешкодило позивачу в реалізації своїх прав щодо отримання належних їй грошових коштів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17 зазначено, що оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку. Аргументи заявника про те, що суди протиправно розглянули цю справу в порядку цивільного судочинства, так як предметом позову є публічно-правовий спір, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 вже зверталася суду адміністративної юрисдикції з таким самим позовом (справа № 821/245/16), однак ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року провадження у справі було закрите у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та роз`яснено ОСОБА_1 право звернення з цим позовом до місцевого суду загальної юрисдикції або до господарського суду щодо спору, який виникає на стадії ліквідації банку. Прийнявши до провадження та розглянувши позов ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що закриття провадження у справі за правилами адміністративного судочинства поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, який перешкоджає позивачу повторно звернутися з цим позовом до адміністративного суду, ця справа обґрунтовано розглянута судами за правилами цивільного судочинства з метою створення умов для ефективної реалізації права позивача на доступ до правосуддя. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 201/4802/16-а, від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 183/2762/19. Враховуючи наведене, безпідставним є посилання заявника на неврахування правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16 та від 25 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»). Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору банківського вкладу дійсним та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко