Постанова 4821 № 705/2098/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Черкаси Справа № 705/2098/20 Провадження № 22-ц/821/144/21 категорія 302000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого: Єльцова В. О. суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга» представник відповідача: адвокат Синєгуб Р. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Синєгуба Романа Петровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга» про розірвання договору оренди земельної ділянки, - в с т а н о в и в :

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Агрофірма « Ліга » про розірвання договору оренди земельної ділянки. В позовній заяві зазначає, що 28 січня 2015 року між нею та ТОВ « Ліга » було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124387300:03:000:1715 площею 2,9014 га, яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія Ш-ЧР №010004. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 2015 рік становила 103217,49 грн. Згідно п.8 Договору строк дії договору 49 років. Згідно п.9 Договору орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3096,52 грн. Згідно п.11 Договору орендна плата вноситься з 31 серпня по 31 грудня поточного року. Зазначила, що з 2015 року по березень 2020 року, а відповідно за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки позивач орендну плату не отримувала, їй не надано ніяких послуг в рахунок орендної плати, а відповідно вважає, що відповідач ( орендар ) не виконує умов договору, чим систематично порушує її права. Посилаючись на вказані обставини та те, що відповідач, з моменту набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку, не сплачує орендну плату, позивач звернулась до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки через систематичного невиконання відповідачем обов`язків, передбачених Договором - систематичної несплати орендної плати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 28.01.2015 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма « Ліга » на земельну ділянку площею 2,9014 га, кадастровий номер 7124387300:03:000:1715, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЧР № 010004. Зобов`язано ТОВ "Ліга" негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,9014 га, кадастровий номер 7124387300:03:000:1715 та оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ЧР № 010004 на ім`я ОСОБА_1 згідно акту прийому передачі земельної ділянки. Стягнуто з ТОВ Агрофірма « Ліга » на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1681,60 грн. Рішення мотивовано тим, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору на підставі ст. 526 ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У листопаді 2020 року представник відповідача ТОВ Агрофірма «Ліга» - адвокат Синєгуб Р. П.оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року, постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди - відмовити. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі скаржник вказує, що відповідач орендував земельну ділянку за кадастровим номером 7124387300:03:000:1715 загальною площею 2,9014 га, що належить ОСОБА_1 . Зазначають, що за період дії договору з 2015 по 2020 роки позивачка ОСОБА_1 отримала від Орендаря орендну плату за вказану земельну ділянку в сумі 33000 грн., проте суд першої інстанції не об`єктивно з`ясував усі обставини справи, що призвело до неправильного прийняття рішення. Адвокат вказав, що договір оренди землі б/н від 28.01.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 12499783. Вважає, що вказаний договір оренди є укладеним в письмовій формі та належним чином зареєстрований. Також адвокат вказав, що суд розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, так і не з`ясував правової підстави нарахування та подачі податкової звітності, відображеної в Державному реєстрі 1 ДФ, адже податкова звітність подається на підставі первинної бухгалтерської документації. Відзив на апеляційну скаргу надійшов 30 грудня 2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказала, що відповідач скористався своїм правом та направив на адресу позивача та суду відзив з додатками в якості доказів своєї позиції. До апеляційної скарги в якості доказу додано копію видаткового касового ордеру від 28 червня 2018 року. Підтвердження та обґрунтованості н7еможливості подачі даного документу з відзивом на позовну заяву не надано, а тому такий документ не є належним та допустимим доказом у справі на стадії апеляційного провадження та не може бути врахований судом при прийнятті рішення. Також позивач вказала, що фактом отримання орендної плати за земельну ділянку може бути лише первинна бухгалтерська документація, відповідні відомості за наявності її особистого підпису. За таких обставинах, вважає що рішення місцевого суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не має. Надходження апеляційної скарги Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2020 вказану відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року справу призначено до розгляду на 28 січня 2021 року на 10 год. 30 хв. в порядку письмового провадження без виклику сторін в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 28.01.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма « Ліга » було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Рижавської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387300:03:000:1715, площею 2,9014 га, строком на 49 років, до 28 січня 2064 року. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3096,52 грн. У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Орендна плата вноситься у такі строки: з 31 серпня по 31 грудня поточного року. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований в державному реєстрі речового права, номер запису про інше речове право 12499783. Згідно довідки ТОВ Агрофірма «Ліга» від 03 липня 2020, ОСОБА_1 була нарахована та виплачена орендна плата за період 2015-2024 в розмірі 33000,00 грн. 2.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов договору оренди землі б/н від 28.01.2015, відповідачем не проводилась грошова виплата орендної плати. До довідки виданої ТОВ « Агрофірма « Ліга » від 03 липня 2020 року, про те, що позивачу ОСОБА_1 було нараховано та виплачену орендну плату за період 2015-2024 в розмірі 33000,00 грн., суд віднісся критично, адже довідка не може бути належним та допустимим доказом підтвердження виплати орендної плати (платіжної відомості про отримання позивачем коштів відповідачем не надано, також не надано доказів перерахунку коштів на картковий рахунок позивача). Також, суд вказав, що дана довідка суперечить поясненням представника відповідача, який у відзиві вказав, що вказану суму коштів позивачка отримала за період дії договору з 2015-2020, та з даної довідки не можна встановити, чи вчасно проводилися виплати, оскільки орендна плата згідно договору вноситься в строки з 31 серпня по 31 грудня поточного року. Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору на підставі ст. 526 ЦК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» - оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа. Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, п. 37 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Ліга» Договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Крім того визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Пунктом 40 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Як убачається з матеріалів справи, згідно Договору оренди землі б/н від 28 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Ліга», орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3096 грн. 52 коп. на рік в період з 31 серпня по 31 грудня поточного року (а.с.7). Встановлено, що в період 2015 по 2020 роки позивачка ОСОБА_1 орендну плату, передбачену в договорі оренди земельної ділянки б/н від 28.01.2015 не отримувала. З наданої відповідачем довідки від 03.07.2020 про ніби то виплату грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 33000 грн. вбачається, що вказані кошти останній нараховані та виплачені за період 2015-2024 роки. Проте, вказана довідка, не може бути належним та допустимим доказом отримання коштів, оскільки платіжної відомості про отримання позивачем коштів відповідачем не надано, також не надано доказів перерахунку коштів на картковий рахунок позивача. Встановивши неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 28.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Ліга», суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки. Доводи апеляційної скарги про те, що не здійснюючи підготовчого провадження, суд не визначив обставини справи, які підлягають встановленню, та збиранню відповідних доказів ст. 189 ЦПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не навів поважних причин в суді першої інстанції чому він заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, відповідачу надавався час для подачі відповідних доказів, на які він посилається, до суду першої інстанції, чого зроблено не було. Згідно із ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позивач розраховував отримувати орендну плату у грошовій, натуральній формі, а також послуги з оранки та культивації земельної ділянки. Натомість відповідачем систематично умови договору щодо сплати орендної плати, як в грошовій та натуральній формах не виконуються. Таким чином, в ході розгляду справи не підтверджені доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Синєгуба Романа Петровича в інтересах відповідача ТОВ Агрофірма «Ліга», залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга» про розірвання договору оренди земельної ділянки, залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законом. Головуючий Судді: