Постанова Київський апеляційний суд № 203/1766/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 203/1766/20 Головуючий у першій інстанції - Цимбал І.К. Номер провадження № 22-ц/824/830/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» про захист прав споживача та повернення коштів, - ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача ТОВ «Авіакомпанія Скайап» 26 020,90 грн, з яких 25 469 грн вартість невикористаних з вини перевізника квитків, 144,40 грн - три відсотки річних, 407,50 грн - інфляційні втрати, а також просив судові витрати покласти на відповідача та стягнути на його користь 3000 грн в якості відшкодування витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 лютого 2020 року позивач здійснив оплату авіаквитків на користь відповідача в сумі 25 469 грн та цього ж дня отримав електронне повідомлення про отримання квитків. В подальшому, 11 березня 2020 року на електронну адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача про скасування перевезення та однією з пропозицій було повернути кошти за невикористані квитки. Вказано, що 12 березня 2020 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про повернення коштів, після чого отримав відповідь, що кошти будуть повернуті на банківську карту позивача. Разом з тим, 17 березня 2020 року позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення коштів, однак до подання позову кошти останньому повернуті не були, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутися з даним позовом до суду. В подальшому, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині його вимог щодо повернення вартості невикористаних квитків. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що діє імперативна норма закону, яка передбачає, що перевізник у випадку скасування рейсу повинен повернути вартість невикористаних квитків протягом 7 днів. Апелянтом вказано, що надсилання претензії та здійснення інших активних дій здійснювалось ним для розуміння відповідачем його бажання отримати саме гроші, а не будь-яку іншу форму компенсації, що відповідає поведінці добросовісної сторони. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Авіакомпанія Скайап» на його користь 144,40 грн - три відсотки річних, 407,50 грн - інфляційні втрати, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000 грн. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що відповідач по справі діяв в межах та у спосіб, передбачений нормативно - правовим актом, вимоги якого було дотримано останнім, а отже поведінка відповідача у даному випадку є правомірною. Вказано, що зважаючи на правомірність дій відповідача щодо строку розгляду претензії та виконання ним у передбачений законом спосіб вимог позивача, викладених у претензії, суд першої інстанції доходить висновку, що права позивач не можна вважати порушеними, а пред`явлений позов є передчасним. Апеляційний суд не в повній мірі погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 здійснив оплату авіаквитків на користь відповідача на суму 25 469 грн, після чого отримав повідомлення про отримання квитків (а.с.8-16). Однак, 11 березня 2020 року на електронну адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення від відповідача про скасування рейсів з пропозицією зарахувати кошти в рахунок вартості можливих майбутніх подорожей або повернення грошових коштів (а.с.17) й на наступний день - 12 березня 2020 року ОСОБА_1 направив відповідачу вимогу повернути кошти, після чого отримав повідомлення про те, що кошти будуть перераховані на банківську карту з якої здійснювалась оплата (а.с.18-19). В подальшому, 17 березня 2020 року позивачем було направлено на адресу ТОВ «Авіакомпанія Скайап» претензію про повернення коштів й 19 березня 2020 року останнє її отримало (а.с.21-22). Крім того, в матеріалах справи міститься заява позивача про те, що 17 червня 2020 року ним було отримано від відповідача кошти за оплачені квитки у розмірі 25469 грн. У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 просив залишити без розгляду його позовні вимоги в частині стягнення вартості невикористаних квитків, а інші вимоги, зокрема, щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат задовольнити в повному обсязі (а.с.43-44). Відповідно до положень частини 1 статті 105 Повітряного кодексу України у разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу та компенсацію відповідно до частин п`ятої і шостої статті 104 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 104 Повітряного кодексу України вказано, що крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов`язаний запропонувати пасажиру на вибір відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості. Оскільки відповідач по справі повідомив позивача про скасування рейсу 11 березня 2020 року, а ОСОБА_1 висловив своє бажання на отримання відшкодування грошима 12 березня 2020 року, то семиденний термін на виплату вказаного відшкодування спливає 19 березня 2020 року. Разом з тим, до закінчення вказаного семиденного терміну для виплати позивачу відшкодування за невикористані квитки, ОСОБА_1 направив на адресу відповідача претензію щодо повернення коштів 17 березня 2020 року. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу XXVII Претензії та позови, Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, авіаперевізник зобов`язаний розглянути претензію і повідомити заявника про її задоволення чи відхилення з обґрунтуванням підстав протягом трьох місяців з дати її отримання, якщо перевезення, у зв`язку з яким було висунуто претензію, повністю здійснювалося одним перевізником. З матеріалів справи вбачається, що претензію ОСОБА_1 ТОВ «Авіакомпанія Скайап» отримало 19 березня 2020 року (а.с.22). Таким чином, перебіг трьохмісячного строку для її розгляду спливає 19 червня 2020 року. Системний аналіз положень статті 104 Повітряного кодексу України та пункту 3 глави 1 розділу XXVII Претензії та позови, Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, дає підстави для висновку, що для перевізника діє імперативна норма, відповідно до якої останній зобов`язаний у випадку скасування рейсу запропонувати пасажиру на вибір відшкодування впродовж семи днів. Вказаний семиденний термін діє незалежно від того, чи було подано особою претензію до перевізника, оскільки це є окремою процедурою. Тому з врахуванням вище вказаної норми ПК України, відповідач у справі зобов`язаний був виплатити позивачу безспірну суму вартості квитків саме у семиденний термін тобто до 19 березня 2020 року, однак цього обов`язку не виконав, тому позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про відшкодування збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань встановлених законом. Так, відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З врахуванням того, що грошові кошти за невикористанні квитки відповідачем були перераховані позивачу 17 червня 2020 року, тому час затримки розрахунку становить 90 днів. Сукупний індекс інфляції за період з 20 березня по 17 червня 2020 року становить 101.3 %. У зв`язку з викладеним розмір спричиненої позивачу шкоди несвоєчасним виконанням зобов`язань відповідачем становить : 3% річних - 188,40 грн ( 25469х 3 /100%/365 х 90), та інфляційні в розмірі - 331,10 грн ( 25469х101.3/100 %- 25469). Таким чином, на підставі положень статті 625 ЦК України, оскільки відповідачем не було виконано свої зобов`язань щодо повернення грошових коштів за невикористані квитки, то позивач має право й на задоволення його позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 331,10 грн та трьох відсотків річних у розмірі 188,40 грн. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, з яких 3000 грн витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції та 1000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, то слід зазначити наступне. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем разом із позовною заявою було надано угоду про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №01-01/20 від 04 травня 2020 року, укладену між Адвокатським об`єднанням «Аратта» та ОСОБА_1 (а.с.23-26). Відповідно до положень п.5.2 вказаної угоди гонорар за надання правової допомоги узгоджено в розмірі 3000 грн. Відповідно до акту про надання професійної правничої допомоги за угодою №01-01/20 від 04 травня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримав наступні послуги: попереднє опрацювання матеріалів, вивчення судової практики та нормативної бази, підготовка позовної заяви, процесуальних документів по справі (позовна заява, розрахунок суми заборгованості, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат), узгодження підготовлених процесуальних документів з клієнтом, ксерокопіювання, формування пакету документів для подачі до суду. Кількість витрачених годин - 10 годин (а.с.27). Відповідно до дубліката квитанції №0.0.1715320828.1 від 22 травня 2020 року ОСОБА_1 здійснив оплату правничої допомоги у розмірі 3000 грн (а.с.28). Крім того, разом із апеляційною скаргою позивачем також надано акт про надання професійної правничої допомоги за угодою №01-01/20 від 14 жовтня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 отримав наступні послуги: підготовка апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, узгодження підготовлених процесуальних документів з клієнтом, ксерокопіювання, формування пакету документів для подачі до суду. Кількість витрачених годин - 4 години (а.с.74). Відповідно до дубліката квитанції №0.0.1877253343.1 від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 здійснив оплату правничої допомоги у розмірі 1000 грн (а.с.75). Відповідно до частини 5 та 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, із поданого відзиву відповідача до суду першої інстанції вбачається, що останній заперечував заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, оскільки з наданого позивачем акту про надання професійної правничої допомоги можна зробити висновок, що час, витрачений адвокатом є надмірно завищеним. Відповідач зазначає, що в свої позовних вимогах позивач просить суд розглядати справи в порядку спрощеного провадження, оскільки справа є незначної складності, яка не вимагає на підготовку процесуальних документів часу, заявленого позивачем (а.с.55-56). У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Проаналізувавши матеріали цивільної справи, апеляційний суд доходить висновку, що дана справа є незначної складності й не потребувала заявленого позивачем часу для підготовки процесуальних документів адвокатом. Апеляційний суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу й задовольняє їх на суму в 2000 грн. Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про передчасність подачі позову, оскільки відповідачем не було дотримано вимог статті 104 Повітряного кодексу України. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки ОСОБА_1 , як споживач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому вказані судові витрати пропорційно до задоволених вимог позивача підлягають стягненню з відповідача. Виходячи із розміру судового збору що підлягала сплаті позивачем до суду першої інстанції в розмірі 840,80 грн, та за подачу апеляційної скарги 1261,20 грн, та з врахуванням частики задоволених вимог позивача 94 %, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1875,88 грн. ( 2102 грн. х 94 %). Керуючись ст. 104 Повітряного кодексу України , ст.. 625 ЦК України, ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» (ЄДРПОУ 41403314, 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203, літера 2А)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) інфляційні втрати у розмірі 331,10 грн та три відсотки річних у розмірі 188,40 грн, а також 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» (ЄДРПОУ 41403314, 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203, літера 2А)в дохід держави 1975,88 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв