Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/19087/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/19087/20Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/30/21 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ст.124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2020 року, - в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Як визнав суд, 01 листопада 2020 року о 19.53 год. по вул. Лучаківського, 14 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований автомобіль ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального прав, так як суд не забезпечив можливість бути присутнім в судовому засіданні та обмежив його конституційне право на справедливий суд. Апелянт вказує, що його відсутність під час розгляду справи позбавила можливості реалізації прав, передбачених ст.268 КУпАП. В обґрунтування поданої ним апеляційної скарги також зазначає, що суд за відсутності обтяжуючих обставин, застосував найсуворіше покарання, передбачене ст.124 КУпАП Заслухавши апелянта ОСОБА_1 , який, заперечивши свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтримав подану ним апеляційну скаргу і, з викладених у ній мотивів, просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року скасувати; розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно зі ст.245 КупАП ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 124 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2020 року серії ДПР18 № 017419, в якому зазначено, що 01 листопада 2020 року о 19.53 год. по вул. Лучаківського, 14 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований автомобіль ВАЗ 21043 д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КупАП, а наведені у протоколі відомості повністю узгоджуються з іншими доказами по справі. Окрім того, факт порушення ОСОБА_1 вимог п.п.2.3 (б), 12.1 ПДР України підтверджується схемою місця ДТП від 01 листопада 2020 року, письмовими та наданими в судовому засіданні усними поясненнями свідка ОСОБА_2 .. Також суд бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 від 01 листопада 2020 року, згідно яких останній стверджував, що по факту ОСОБА_2 відшкодує шкоду по завданим збиткам, що на думку суду вказує на визнання своєї вини ОСОБА_1 . Твердження апелянта про те, що суд суд не забезпечив його присутність в судовому засіданні, чим обмежив конституційне право на справедливий суд, є безпідставними, оскільки жодних аргументованих доводів з цього приводу ним в апеляційній скарзі не зазначено і в суді апеляційної інстанції під час розгляду його скарги не наведено. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №017419 від 01.11.2020 року ОСОБА_1 був повідомлений про дату розгляду справи в Тернопільському міськрайонному суді, який відбудеться 12.11.2020 року о 10 год 00 хв. Також, ОСОБА_1 двічі подавалася заява про перенесення розгляду справи, що свідчить про його обізнаність з датою засідання, а саме 30.11.2020 року. Разом з тим, в рішенні суд зазначив, що заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи свідчить про умисне зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду, строки розгляду якого є обмеженими, а тому прийняв рішення розглядати справу без участі ОСОБА_1 , з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п.12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не дотримався, внаслідок чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, що спричинило його пошкодження, і, як наслідок, порушив вимоги ст.124 КУпАП, що й встановив суд першої інстанції. Тому твердження апелянта про необхідність скасування постанови Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року, як незаконної, колегія суддів вважає надуманими і безпідставними. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, накладаючи адмінстягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував думку потерпілого, якому матеріальна шкода, заподіяна внаслідок ДТП, не відшкодована, а також те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.