Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/20696/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/20696/24Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П. Провадження № 33/817/793/24 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Майки А.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 14.09.2024 року о 18 год. 12 хв. в м. Тернополі по вул. Гайовій, 64 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.9 (а) ПДР України, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу "Алкофор" 507, що підтверджується тестом № 53 від 14.09.2024 року. Результат огляду 2, 82 проміле. В апеляційній скарзі особа яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вказує на незаконність постанови суду першої інстанції з мотивів недотримання норм матеріального та процесуального права при її ухваленні, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суть правопорушення викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відеозаписом підтверджується, що пройшовши огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не погодився з його результатом. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено марки, моделі, свідоцтва про повірку, сертифікат відповідності приладу за допомогою якого було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу. Між тим, звертає увагу, що наявне у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я означає незгоду останнього з результатами огляду на місці. На переконання апелянта протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися належним доказом у цій справі, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Майку А.Б., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2024 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до вимог п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №129324 від 14 вересня 2024 року, 14.09.2024 року о 18: 12 в м. Тернополі по вул. Гайовій, 64 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.9 (а) ПДР України, в стані алкогольного сп`яніння. В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції. Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудними камерами та автомобільним реєстратором працівників патрульної поліції встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом RENAULT Logan д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого не був пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР України. Також в матеріалах справи міститься копія постанови УПП в Тернопільській області ДПП серії ЕНА №3050753 від 14.09.2024 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу поліцейським повідомлено водієві ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, після чого запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння безпосередньо на місці, на що ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд. Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського засвідчено, що за результатом проведеного огляду з використанням технічного приладу газоаналізатора «Драгер Алкотест» 6810 виявлено вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 2,82 проміле, з чим останній погодився і не бажав проходити огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. Тому, суд приймає до уваги, що водій, після проведення огляду на стан сп`яніння, з результатом огляду погодився, що давало підставу працівникам поліції зафіксувати виявлене правопорушення, склавши відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме порушення вимог п. 2.9 а ПДР України . Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не був згідний з результатами огляду апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки матеріалами відеофіксації зафіксовано, що на запитання поліцейського: "Чи згідні ви з результатом ?", ОСОБА_1 чітко повідомляє: "Так, згідний". Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено марки, моделі, свідоцтва про повірку, сертифікат відповідності приладу за допомогою якого було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не може бути підставою для скасування постанови, оскільки сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки надається особі, яка проходить огляд на її вимогу, а такої вимоги, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 не висловлював. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2024 р щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя