Постанова 4807 № 335/6149/20

Дата документу 26.01.2021 Справа № 335/6149/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/649/21 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В. Є.У.№ 335/6149/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Доля Дмитро Миколайович на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 , після її смерті якої залишилася спадщина, до складу якої увійшли квартира в м.Запоріжжі, садовий будинок і земельна ділянка, а також грошові кошти в банківських установах. Спадкоємцем першої черги була донька померлої ОСОБА_3 мати позивачки, яка прийняла спадщину і оформила свої спадкові права на нерухоме майно у передбаченому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати ОСОБА_3 померла, крім позивачки інших спадкоємців немає. Після смерті матері їй стало відомо, що бабуся ОСОБА_2 розпорядилася правом на один із своїх вкладів у АТ КБ «ПриватБанк», залишивши заповідальне розпорядження на користь позивачки в банківській установі. Посилаючись на те, що приватний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на банківський вклад, що залишився після смерті бабусі, і що вона не знала про існування заповідального розпорядження, просила суд на підставі ст.1272 ЦК України визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною, встановити їй додатковий строк три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини залишено без задоволення. Судове рішення мотивовано тим, що відсутні підстави для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її бабусі, яка сталася у 2014 році. Необізнаність позивачки про заповідальне розпорядження, зроблене спадкодавцем у банківській установі, на думку суду, не могло бути перешкодою для реалізації спадкоємцем за заповітом свого права подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк. В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В засідання апеляційного суду представник міської ради не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки уповноваженій особі 11.01.2021. Суд визнав причини неявки відповідача неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Долі Д.М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття. Стаття 1233 ЦК України визначає заповіт як особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно з ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Статтею 1228 ЦК України встановлено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (частина друга статті 1228 ЦК України). Спадкоємці за законом спадкують тільки у випадку відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини (частина друга статті 1223 ЦК України). Таким чином, чинне спадкове законодавство України ґрунтується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця над положеннями закону. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 (а.с.28). Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 була її дочка ОСОБА_3 , мати позивачки, яка 22.04.2014 подала приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. заяву про прийняття спадщини, до складу якої увійшли квартира АДРЕСА_1 ; садовий будинок і земельна ділянка, розташовані в Запорізькому районі, Запорізької області, Володимирівська сільська рада, ділянка № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Ветаран-4», а також грошові кошти з відсотками, які зберігаються в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.27). За інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) інформація про заповіт ОСОБА_2 відсутня (а.с.47 зворот). 07.06.2018 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме: садовий будинок і земельну ділянку в садівничому товаристві «Ветеран-4» (а.с.58,68). Інше спадкове майно, в тому числі і грошові вклади в банківських установах, ОСОБА_3 оформити не встигла, оскільки 12.10.2019 померла (а.с.78 (зворот). Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 , яка 16.01.2020 подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори (а.с.114) і 14.04.2020 отримала свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно вищевказану квартиру та на грошові кошти в банківських установах (а.с.174, 179). З метою з`ясування всього обсягу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , а також майна, яке остання прийняла після смерті ОСОБА_2 , але не встигла оформити, приватний нотаріус надіслав запити до банківських установ. Із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 12.02.2020 стало відомо, що на ім`я бабусі позивачки ОСОБА_2 відкритий депозитний рахунок, на якому вкладник зробила заповідальне розпорядження на користь ОСОБА_1 (а.с.177). 29.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на грошовий вклад, що залишився після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка склала заповідальне розпорядження на її користь (а.с.81). 08.07.2020 року постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. відмовлено у видачі додаткового свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на грошові кошти в АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку із тим, що позивач не подала заяву про прийняття спадщини у 6-ти місячний термін та пропустила строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини на грошовий вклад, що належав ОСОБА_2 , позивачка зазначала, що не була обізнана про наявність заповідального розпорядження, зробленого спадкодавцем у банківській установі. Встановивши, що ОСОБА_1 , яка не входить у коло спадкоємці першої черги за законом після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , була необізнаний про наявність заповідального розпорядження, залишеного вкладником у банківській установі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку для прийняття спадщини. Суд першої інстанції не врахував, що відомості про заповідальне розпорядження вкладника, зроблене в банківській установі, не вносяться до Єдиного Спадкового реєстру заповітів/спадкових договорів, а тому про наявність заповідального розпорядження не була обізнана ні спадкоємець першої черги мати позивачки ОСОБА_3 , ні приватний нотаріус, до якого остання зверталася за оформленням своїх спадкових прав. Поза увагою суду першої інстанції залишилися положення ст.ст.60, 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких інформація щодо фінансового стану клієнта, зокрема відомості про банківські рахунки, є банківською таємницею. Банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації. Зважаючи на фактичні обставини справи та надання законодавцем переваги здійсненню спадкуванню за заповітом як особистому розпорядженню особи на випадок смерті, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахування такої волі спадкодавця як прояву свободи заповіту та вважає обґрунтованими доводи позивача про поважність причин пропуску передбаченого законом строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її бабусі. За вказаних обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст.376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року у цій справі скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська