Постанова 4807 № 323/2920/20

Дата документу 27.01.2021 Справа № 323/2920/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №323/2920/20 Головуючий у 1 інстанції: Гуцал О.П. Провадження № 22-ц/807/535/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «27» січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2020 року про визнання неподаним та повернення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, Акціонерного товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Російської Федерації, А.Т. «Сбербанк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про відшкодування моральної шкоди. Остаточно просив стягнути моральне відшкодування збитків, завданих діями Російської Федерації, яка є суб`єктом збройної агресії проти України та окупації частини території України, порушенням низки прав та свобод громадян України, зокрема його прав, на його користь з Російської Федерації, а саме Посольства Російської Федерації в Україні, АТ «Сбербанк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в розмірі 1 000 000 грн. в солідарному порядку. Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2020 року визнано неподаним та повернуто позов. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано його заперечення, що вимога здійснити переклад позовної заяви та доданих до неї додатків суперечить ст.9 ЦПК України, судом першої інстанції не зазначено жодних нормативних актів, які б передбачали покладення на нього як позивача даного обов`язку, відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, просив скасувати ухвалу судді та відкрити провадження у справі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Визнаючи неподаною позовну заяву та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк виконані не в повному обсязі, а саме не надано офіційний переклад пакету документів (позовної заяви з додатками) з української мови на російську. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком судді суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, в якості відповідачів зазначив Російську Федерацію, АТ «Сбербанк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків зазначення змісту позовних вимог до відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та надання офіційного перекладу пакету документів (позовної заяви та доданих до неї документів) з української мови на російську. На виконання вимог ухвали судді ОСОБА_1 надав уточнену позовну заяву із викладенням позовних вимог до відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та пояснення щодо офіційного перекладу. Ухвала судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2020 року про визнання неподаною та повернення позову обґрунтованим тим, що позивачем не виконано вимогу про надання офіційного перекладу пакету документів (позовної заяви та доданих до неї документів) з української мови на російську. Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. За приписами ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що застосування вимог ст. 185 ЦПК України можливе лише у випадку, коли позовна заява не оформлена до вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України. Стаття 175 ЦПК України не містить вимоги щодо надання позивачем до суду офіційного перекладу позовної заяви та доданих до неї документів на мову іноземної держави. Згідно ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» державною мовою України є українська мова. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Позовна заява ОСОБА_1 до Російської Федерації, АТ «Сбербанк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про моральне відшкодування збитків викладена державною мовою України, та позивач на стадії вирішення питання про відкриття провадження не зобов`язаний надавати офіційний переклад документів на недержавною мовою, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в ухвалі від 09 лютого 2011 року у справі №6-9389св10. Частиною 1 ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. В той же час вказана норма не містить обов`язку саме позивача звернутись за закою згодою. Відповідно до ч.1 ст.80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України. За приписами ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами. У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз`яснено, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відкриття провадження по цій справі не підлягають задоволенню, оскільки питання про відкриття провадження у справі відноситься до повноважень суду першої інстанції, цивільним процесуальним законодавством такі повноваження суду апеляційної інстанції не передбачені. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2020 року у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 27 січня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова