Постанова 4801 № 147/369/20

Справа № 147/369/20 Провадження № 22-ц/801/368/2021 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Натальчук О. А. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 рокуСправа № 147/369/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу №147/369/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Натальчук О. А. у залі суду, повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2020 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позов мотивовано тим, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 12 грудня 2008 року. Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час їхні спільні діти ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач не виконує свій батьківський обов`язок щодо утримання дітей, не надає будь-якої матеріальної допомоги. Крім того, зазначила, що вона не має змоги працювати, оскільки здійснює догляд за малолітнім сином ОСОБА_6 , який є інвалідом з дитинства та має хворобливий стан здоров`я. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн на кожну дитину щомісячно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з 29 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн щомісячно, починаючи з 29 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що батьки мають спільний обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття з урахуванням встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. Суд дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів у визначеному розмірі, що є достатнім для забезпечення фізичного, розумового та соціального розвитку кожної дитини. Суд урахував, що ОСОБА_2 не отримує регулярний дохід у виді заробітної плати та сплачує аліменти на утримання двох інших дітей від попереднього шлюбу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2020 року ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду в частині визначення розміру аліментів, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2021 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року справу призначено до розгляду на 28 січня 2021 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягнення з відповідача, місцевий суд не в повній мірі врахував майновий стан відповідача, оскільки він неофіційно працює і отримує дохід. Крім цього, судом не враховано, що їх спільний син ОСОБА_6 має статус дитини інваліда, періодично перебуває на лікуванні, а тому аліменти в сумі 1 200 грн не зможуть забезпечити належного рівня розвитку дитини. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги є формальними, ґрунтуються на припущеннях позивача та спростовуються матеріалами справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що з 12 грудня 2008 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.10). За час шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7, 8). Відповідно до довідок № 484 та № 485 від 08 квітня 2020 року, виданих виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, діти зареєстровані та проживають в с. Летківка разом з матір`ю ОСОБА_1 , та знаходяться на її утриманні (а.с.3,4). Відповідно до довідки Летківської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 04 вересня 2020 року № 02-04/108, ОСОБА_1 займається питанням навчання сина ОСОБА_5 , який має належний зовнішній вигляд, регулярно відвідує навчання та забезпечений усім необхідним для навчання. З копії посвідчення серії НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_7 має статус дитини - інваліда у зв`язку з перенесеним оперативним втручанням (а.с.9). Дитині призначено державну соціальну допомогу. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання малолітніх дітей. Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно зі статтями 141, 150, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Судом установлено, що малолітні діти зареєстровані та проживають в с. Летківка, разом з матір`ю ОСОБА_1 , та знаходяться на її утриманні. Указані обставини підтверджується матеріалами справи, а також не заперечуються відповідачем. Частиною 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Отже, з моменту проживання дітей з позивачкою, остання набула права звернення до суду з позовом. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн на кожну дитину щомісячно. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічні положення містить норма статті 8 Закону України «Про охорону дитинства». Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01 січня 2020 року становить 1 779 гривень, а прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року становить 2 218 гривень, тобто мінімальний розмір аліментів на дитину віком до 6 років не може бути меншим ніж 889,50 грн та для дітей віком від 6 до 18 років 1 109 грн відповідно. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Ураховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини обома батьками, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення аліментів на кожну дитину у розмірі 1 200 грн, щомісячно, що встановить справедливий баланс між захистом прав дитини та обов`язком відповідача по сплаті аліментів. Такий розмір аліментів відповідає інтересам кожної дитини, з огляду на те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач сплачує аліменти на утримання двох дітей від попереднього шлюбу. Посилання позивачки на те, що відповідач хоча й офіційно не працює, проте є працездатною особою та отримує неофіційний дохід, який є достатнім для сплати аліментів у визначеному розмірі не підтверджено належними та допустимими доказами. Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що їх малолітній син ОСОБА_6 є інвалідом та періодично перебуває на лікуванні, у зв`язку з чим потребує додаткових коштів, то указані доводи є підставою для стягнення додаткових витрат у порядку статті 185 СК України, а не стягнення аліментів у більшому розмірі. Положеннями статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Також, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами. Отже доводи апеляційної скарги в їх сукупності не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а позивач, яка звернулася з апеляційною скаргою звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С. К. Медвецький судді: В. В. Оніщук С. Г. Копаничук