Постанова 4801 № 127/22483/19

Справа № 127/22483/19 Провадження № 22-ц/801/159/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 рокуСправа № 127/22483/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на дружину до досягнення дитиною трирічного віку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Антонюк В. В. в приміщенні суду в м. Вінниці, повний текст рішення складено 13 листопада 2019 року, - в с т а н о в и в : 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на дружину до досягнення дитиною трирічного віку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 травня 2016 року сторони зареєстрували шлюб. В період шлюбу у них народився малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружні стосунки між сторонами не склались, тому позивач звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу. На даний час, рішенням суду шлюб між сторонами розірвано, сторони проживають окремо, дитина знаходиться на утриманні позивача. Позивач зазначає, що вона ніде не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, отримує лише щорічну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн. щомісячно, будь-яких інших доходів у неї немає. Відповідач офіційно не працює, є працездатною людиною, може мати постійну роботу та достатній дохід, у зв`язку із чим, на думку позивача, він має змогу надавати допомогу на утримання дитини та дружини. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти: - на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 3000 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття; - на її утримання в твердій грошовій сумі, в розмірі 2000 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і до досягнення трирічного віку сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, що підлягає індексації, в розмірі 1500 гривень, щомісячно, починаючи з 15 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень, щомісячно, починаючи з 15 серпня 2019 року, до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Стягнуто із ОСОБА_2 768 гривень 40 копійок судового збору на користь держави. Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини, у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні ОСОБА_3 , з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої сина - необхідно стягнути аліменти в твердій грошовій сумі, що підлягає індексації, в розмірі 1500 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття. При визначенні розміру аліментів на утримання дружини суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є фізично здоровою людиною, має нерегулярний - мінливий дохід, позивач не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, дитина проживає разом із позивачем, тому виходячи із засад розумності і справедливості з відповідача слід стягнути аліменти на утримання позивача в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на дитину змінити та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, що підлягає індексації, в розмірі 3000 грн, щомісячно з 15 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем щомісяця витрачаються більше 2000 грн на засоби гігієни для сина, не враховуючи харчування та інші потреби сина. Відповідач в липні 2019 року продав свій бізнес, магазин господарських товарів, що по АДРЕСА_1 , має намір продати гараж, який був придбаний в шлюбі, володіє автомобілем Шкода, який придбав у грудні 2015 року. Відповідач працює неофіційно та отримує заробітну плату близько 10 000 грн на місяць, має власний веб-сайт і з 2016 року надає послуги з флокування, дохід від чого складає 3-4 тисячі грн щомісячно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить залишити її без задоволення. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідачем рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржується. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на користь дружини в апеляційному порядку не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими д Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 травня 2016 року, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2019 року було розірвано. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 травня 2018 року у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 . Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Управління соціального захисту населення (Лівобережне) № 1090 від 22 липня 2019 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УСНЗ Лівобережне ДСП ВМР та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в розмірі 860 грн. з червня 2018 року. Позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, що підтверджується довідкою ВДПУ ім. М. Коцюбинського № 02/132 від 24 липня 2019 року. Згідно довідки ПП «Бокуд» № 4132 від 21 серпня 2018 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає з позивачем - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні ОСОБА_3 , з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої сина підлягають стягненню аліменти в твердій грошовій сумі, що підлягають індексації, в розмірі 1500 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття. Зазначений висновок суду першої інстанції зроблений за правильного застосування норм матеріального права та відповідає фактичним обставинам справи, з ним погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Врахувавши матеріальне становище платника аліментів, з урахуванням віку, стану здоров`я, матеріального становища дитини і платника аліментів, суд першої інстанції правильно визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь сина в сумі 1500 грн. Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем щомісяця витрачаються більше 2000 грн на засоби гігієни для сина, не враховуючи харчування та інші потреби сина, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, адже зазначені витрати є недоведеними позивачем. Посилання позивача на те, що вона несе витрати на лікування дитини також не є підставою для зміни розміру аліментів, оскільки за наявності на то правових підстав зазначені обставини можуть бути підставою для зверннення до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на дитину відповідно до статті 185 СК України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач в липні 2019 року продав свій бізнес, магазин господарських товарів, що по АДРЕСА_1 , та має намір продати гараж, який був придбаний в шлюбі, володіє автомобілем Шкода, який придбав у грудні 2015 року, а також те, що відповідач працює неофіційно та отримує заробітну плату близько 10 000 грн на місяць, має власний веб-сайт та з 2016 року надає послуги з флокування, дохід від чого складає 3-4 тисячі грн щомісячно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці твердження позивача відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведенні, доказів продажу майна, наявності рухомого майна та розміру доходу відповідача позивачем суду не надано. Крім того, позивач не позбавлена можливості у майбутньому вирішити питання про поділ майна подружжя. Відповідно до статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. А отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущення. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2019 року у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: В. П. Рибчинський Т. О. Денишенко