Постанова 4801 № 127/30122/19

Справа № 127/30122/19 Провадження № 22-ц/801/960/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Міхасішин І. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 рокуСправа № 127/30122/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу № 127/30122/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою, поданою адвокатом Волошанівською Катериною Василівною в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2020 року, повний текст якого складено того ж дня, ухвалене у складі судді Ан О.В., встановив: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачем дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Самостійно забезпечити дитині належній та достатній рівень утримання позивачка можливості не має, а відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, оскільки є працездатним та постійно працює за кордоном, інших осіб на своєму утриманні не має. Позивач просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі, яка підлягає щорічній індексації відповідно до закону в розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи з 05 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 274,40 грн судового збору в дохід держави. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із рівного обов`язку батьків щодо утримання дитини, а також визнав доведеною матеріальну спроможність відповідача сплачувати аліменти в розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення малолітньою дочкою ОСОБА_3 повноліття. Присуджуючи розмір аліментів, суд, виходив з принципів розумності та справедливості, врахував матеріальне становище сторін, відсутність у відповідача на утриманні інших осіб. В апеляційній скарзі, поданій адвокатом Волошанівською К. В. в інтересах ОСОБА_2 , відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставини, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 в розпорядження ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про розгляд справи, оскільки на той момент перебував у від`їзді на заробітках. Обставини матеріальної спроможності відповідача сплачувати аліменти в розмірі 2500 грн щомісячно, які суд першої інстанції визнав встановленими, не доведені належними та допустимими доказами. Не заперечуючи обов`язку батька утримувати неповнолітню дочку, не погоджується із визначеним судом розміром аліментів, оскільки не має постійного місця роботи та заробітку, його матеріальне становище дозволяє сплачувати лише гарантований розмір аліментів 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що на даний час становить 1109 грн. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому адвокатом Панасюком І.І. в інтересах ОСОБА_1 , позивач проти апеляційної скарги заперечила, просила у її задоволенні відмовити, рішення суду першої залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. До відзиву додані копії медичної виписки від 25 січня 2020 року та квитанцій про оплату товарів та послуг за період з 14 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року. 29 травня 2020 року адвокат Панасюк І.І. подав заяву про долучення до матеріалів справи копій квитанцій та роздруківок з банку на підтвердження витрат на утримання дитини та сім`ї в період з 01 лютого 2020 року по 29 травня 2020 року. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав. Згідно із ч.ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. По справі встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 01 березня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 27 жовтня 2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 09 грудня 2004 року серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого повторно 18 жовтня 2019 року серії НОМЕР_2 (а.с.10, 12). Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 (а.с. 11). Згідно з довідкою ТОВ «ЖЕО» №6263 від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею зареєстровані та проживають дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13). Як видно з характеристики, наданої КЗ «Навчально-виховний комплекс: ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія №2 Вінницької місткої ради» від 25 жовтня 2019 року №01-27/328, №01-27/328, батько учениці 5-В класу ОСОБА_3 за час навчання дочки школу не відвідував, участі у батьківських зборах не брав, рівнем навчальних досягнень та взаєминами з однокласниками своєї дочки не цікавився, в заходах класу не долучався (а.с. 35-36). Надана позивачкою медична документація підтверджує, що ОСОБА_3 періодично хворіє, в зв`язку з чим проходить медичні обстеження та лікування (а.с. 17-34). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2017 року навчається у школі вивчення англійської мови « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Сума оплати за період з 2017-2018 років становила 5670 грн, за період 2018-2019 років 6390 грн . Платіж надходив від ОСОБА_4 (а.с. 37). За змістом частин першої, другої ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно із ст. ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч.1,2 ст.184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Частиною першою статті 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (чинної на час ухвалення рішення суду першої інстанції) у 2020 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становив: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, з урахуванням обставин, визначених ст. 182 СК України, а саме стану здоров`я дитини та платника аліментів, зокрема, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, не має без будь-яких обмежень щодо працевлаштування за станом здоров`я, матеріального становища платника та одержувача аліментів, відсутності на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, отримання відповідачем заробітку, що останнім не заперечується, виходячи із засад якнайкращого забезпечення інтересів дитини та визначення розміру аліментів в розмірі необхідному і достатньому для забезпечення її гармонійного розвитку, дійшов обґрунтованого висновку, стягнувши аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості, забезпечує право дитини на належний та достатній рівень розвитку та матеріального забезпечення, а також рівність прав та обов`язків сторін у справі як батьків малолітньої ОСОБА_7 . Колегія суддів звертає увагу, що надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку, на що посилався відповідач, є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Колегія суддів не приймає до уваги додані до відзиву на апеляційну скаргу копії квитанцій про оплату товарів та послуг за період з 14 січня 2020 року по 29 травня 2020 року, а також виписку з дитячого медичного центру від 25 січня 2020 року, оскільки обставини, на підтвердження яких вони подані, виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції, а відтак не були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому відповідно до ч.ч.1 ,3 ст. 367 ЦПК України не можуть братися апеляційним судом до уваги. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав дійти висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення суду, висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі. З цих підстав, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381,382, 384, 389 ЦПК України, суд постановив : Апеляційну скаргу, подану адвокатом Волошанівською Катериною Василівною в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко І.М. Стадник