Постанова 4808 № 346/6701/16-ц

Справа № 346/6701/16-ц Провадження № 22-ц/4808/94/21 Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д., секретаря Петріва Д.Б., з участю: відповідачки ОСОБА_1 , представників сторін та третіх осіб, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Коломийської міської ради, Прикарпатської регіональної товарної біржі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Базюк Тамара Володимирівна про визнання правочину недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області про захист прав власника шляхом знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Веселовим В.М. 15 червня 2020 року, в с т а н о в и в: У грудні 2016 року ОСОБА_2 пред`явила до ОСОБА_1 , Коломийської міської ради, Прикарпатської регіональної торгової біржі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Базюк Тамара Володимирівна позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 червня 2015 року. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що земельна ділянка площею 61 кв.м, кадастровий номер 2610600000:15:006:0052, яка знаходиться по АДРЕСА_1 була відчужена Коломийською міською радою ОСОБА_1 18 червня 2015 року як незабудована. Однак, вказувала позивач, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки продана земельна ділянка була частково забудована її батьком ОСОБА_4 , який помер. Крім того вказувала, що оцінка земельної ділянки не відповідає реальній вартості, оскільки проектна документація була виготовлена ще у 2012 році. Крім того, позивач зазначала, що підготовка та проведення торгів не відповідали вимогам нормативно-правових актів, не було належним чином оприлюднено відомості про вказані торги. Посилаючись на те, що вказаним договором купівлі-продажу порушуються її права як спадкоємця, ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір купівлі продажу вищевказаної земельної ділянки від 18 червня 2015 року. З аналогічних підстав позов до ОСОБА_1 та Коломийської міської ради було подано ОСОБА_3 , яка являється дружиною померлого ОСОБА_4 . Позивач вказувала, що рішенням Коломийської міської ради №2034-40/2009 ОСОБА_4 була надана у платне користування земельна ділянка на АДРЕСА_1 для комерційного використання, а саме для будівництва та обслуговування магазину. 12 червня 2009 року був укладений договір оренди строком на 50 років. ОСОБА_3 також зазначала, що земельна ділянка була передана ОСОБА_4 разом з об`єктами нерухомого майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , а саме на нежитлову будівлю магазин. А тому, на думку ОСОБА_3 , оскільки Коломийській міській раді було відомо про факт забудови земельної ділянки, остання не мала права продавати її ОСОБА_1 . У липні 2018 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю про захист прав власника шляхом знесення самочинного будівництва. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що суміжний користувач земельної ділянки ОСОБА_4 захопив частину належної їй за договором купівлі-продажу від 18 червня 2015 року земельної ділянки на площі АДРЕСА_1 та добудував на ній навіс для столиків біля магазину для проведення торгівлі. Посилаючись на те, що жодних дозвільних документів на будівництво навісу у ОСОБА_4 не було, просила усунути порушення її прав власника шляхом знесення самочинно збудованого навісу, який знаходиться на належній їй земельній ділянці на площі АДРЕСА_1 , а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 червня 2020 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Коломийської міської ради, Прикарпатської регіональної товарної біржі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Базюк Т.В. про визнання правочину недійсним відмовлено. Цим же рішенням відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області про захист прав власника шляхом знесення самочинного будівництва. Не погоджуючись із даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Коломийської міської ради, Прикарпатської регіональної товарної біржі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Базюк Т.В. про визнання правочину недійсним, представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування та недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує представник апелянта, судом першої інстанції не враховано того, що Коломийською міською радою не було забезпечено належне геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження та встановлення меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, що призвело до протиправного відчуження частково забудованої земельної ділянки. Судом першої інстанції не було надано оцінки відсутності плану зонування або детального плану території при відчуженні земельної ділянки ОСОБА_1 . При цьому, зауважує представник апелянта, план зонування території м. Коломиї був затверджений тільки 03 вересня 2015 року. Також поза увагою суду першої інстанції залишилось й те, що на час відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 Коломийській міській раді було відомо, що ділянка забудована, а тому остання не мала права відчужувати земельну ділянку ОСОБА_1 . Апелянт не погоджується з висновком суду щодо неможливості встановлення часу побудови будівельних конструкцій, а саме магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки час побудови не може бути пізнішим, ніж зазначений в технічному паспорті на нежитлове приміщення та свідоцтві про право власності на магазин, який знаходиться на АДРЕСА_1 . Крім того, вказує представник ОСОБА_3 , судом першої інстанції не було взято до уваги того, що оспорений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 червня 2015 року порушує права позивачів як спадкоємців та є недійсним, оскільки грубо суперечить актам цивільного законодавства та вчинений під впливом помилки. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, представник ОСОБА_3 просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсязі. У надісланому на адресу апеляційного суду відзиві ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 заперечила. Додатково вказує, що ОСОБА_4 знав про проведення торгів з продажу земельної ділянки, однак відмовився прийняти в них участь. Також зазначила, що з приводу незаконних дій ОСОБА_4 по захопленню частини її земельної ділянки вона зверталася в Коломийську міську раду, відділ поліції, в державну інспекцію сільського господарства, однак порушник ухилявся від перевірки факту захоплення земельної ділянки, що підтверджується відповідним актом. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 приховала ту обставину, що ОСОБА_4 рішенням Коломийської міської ради №243 від 24 березня 1998 року було передано земельну ділянку площею 15,3 кв.м. При цьому в свідоцтві про право власності на магазин вказано лише один об`єкт магазин площею 4,6 кв.м, без жодної стіни і навісу. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що із кадастрового плану земельної ділянки та схеми прив`язки, що є в договорі оренди, вбачається, що конфігурація наданої ОСОБА_4 земельної ділянки становить 4,05 х 3,94 м і будівлі, які належали ОСОБА_4 могли бути розташовані лише в межах цієї площі. Також ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що позивач ОСОБА_2 не подала доказів порушення її прав, оскільки єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_3 . Рішення в оскарженій частині вважає законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін. Представник третьої особи Прикарпатської регіональної товарної біржі та інша третя особа приватний нотаріус Базюк Т.В. в засідання апеляційного суду не з`явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм вручено у встановленому законом порядку завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи за їх відсутності. Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримала з наведених вище підстав. Крім того пояснила, що магазин по АДРЕСА_1 успадкувала дружина ОСОБА_4 ОСОБА_3 , а отже, продажем міською радою спірної ділянки, на якій розпочато будівництво, було порушено її законні інтереси. Стверджує, що на згаданій вище ділянці на час її продажу вже перебувала споруда. Тому ділянка не могла бути відчужена. Цього місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги. Вважаючи рішення суду в оскарженій частині незаконним і необгрунтованим, просить у цій частині його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 . Відповідачка ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили. ОСОБА_1 , зокрема, пояснила, що вона перед придбанням з торгів спірної земельної ділянки її оглянула, і тоді ніяких споруд на ділянці не було. Крім того зауважила, що вона надала свою технічну документацію на згадану ділянку для можливості проведення судово-технічної експертизи, а ОСОБА_3 цього не зробила, хоч експерт висловив таку умову у присутності позивачки. На її думку ОСОБА_3 не мала бажання надати експерту необхідну документацію, і це унеможливило визначення точного місця розташування ділянки площею 15 кв.м, на якій розташований належний їй магазин. ОСОБА_1 та її представник вважають, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним, оскільки воно обґрунтоване належними і достатніми доказами. Представник Коломийської міської ради і представник відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області доводи апеляційної скарги заперечили, пояснивши, що продаж спірної земельної ділянки відбувся згідно рішення сесії міської ради, прийнятого ще у 2012 року. Перед організацією торгів, у відповідності з вимогами закону було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку. Зауважили, що якби на тій ділянці тоді дійсно була якась споруда, це унеможливило б виготовлення відповідної документації та продаж ділянки. Крім того, представники названих третіх осіб звернули увагу на те, що згідно замірів експерта фактичне землекористування ОСОБА_3 становить не 15,3 кв.м, а 78 кв.м, і посилання позивачки на часткове накладення орендованої під магазин ділянки на придбану ОСОБА_1 ділянку площею 61 кв.м не підтверджено об`єктивними доказами. Рішення в оскарженій частині вважають законним та обґрунтованим, тому просять залишити його в цій частині без змін. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, відповідачки ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області про захист прав власника шляхом знесення самочинного будівництва сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до положень частини першої ст. 367 ЦПК України у цій частині не переглядається. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що їх вимоги про захист права користування орендованою земельною ділянкою площею 15,3 кв.м є безпідставними та необгрунтованими. З цим висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, враховуючи що вимога про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним не підтверджена належними і допустимими доказами. Місцевий суд правильно вважав, що укладення 18.06.2015 рокуна прилюдних торгах договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 61 кв.м, розташованої поряд з орендованою ОСОБА_4 ділянкою, відбулось у встановленому порядку, і ніяких прав чи законних інтересів ОСОБА_3 , як спадкоємця чоловіка ОСОБА_4 , при цьому не було порушено. Посилання апелянта на те, що продаж названої ділянки відбувся всупереч чинного законодавства не зважаючи на наявність на ній споруди, спростовується врахованими судом першої інстанції документальними доказами, що містяться в справі, зокрема, виготовленою і погодженою у встановленому порядку технічною документацією на спірну ділянку (том №1, а.с.124-137). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що частина капітальної стіни на спірній земельній ділянці, споруджена після укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 і Коломийською радою. Це, зокрема, в результаті відповідної перевірки підтверджено: висновком Коломийського відділу поліції від 29.04.2016 року (том №1, па.с.88), листом начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради від 07.03.2017 року (том №1, а.с.121-122). Однак, якщо б навіть припустити, що згадана споруда на момент продажу ОСОБА_1 земельної ділянки вже була, то ця обставина не могла б вплинути на висновки суду щодо безпідставності позову ОСОБА_3 . Адже, встановлено, що позивачка успадкувала тільки магазин, розташований по АДРЕСА_1 . Договір оренди земельної ділянки площею 15,3 кв.м, призначеної для його обслуговування, з спадкоємцем попереднього орендаря - ОСОБА_3 до цього часу не укладено. Цієї обставини в засіданні апеляційного суду її представник не заперечувала, пояснивши тільки, що відповідні заяви ОСОБА_3 до Коломийської міської ради подавались. Згідно ч.2 статті 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Частиною 1 ст.377 ЦК України, як і ч.1,2 ст.120 ЗК України обумовлено перехід до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, права власності, права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Однак, колегія суддів зауважує, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Про це зазначено у правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові ВС від 28.02.2020 року у справі №913/169/18. Слід констатувати той факт, що в матеріалах справи немає доказів державної реєстрації (на момент розгляду справи) ні права власності, ні права оренди як речового права на земельну ділянку за спадкоємцем будівлі. Відсутність у спадкоємця приміщення будь-яких речових прав на землю не лише спростовує твердження позивачки про перехід неіснуючих прав до неї, а й спростовує твердження останньої про порушення оспорюваною угодою купівлі-продажу сусідньої земельної ділянки фактично не існуючих у неї прав землекористування. Колегія суддів зауважує, що право на земельну ділянку, на якій розташований магазин і яка призначалась для його обслуговування, у ОСОБА_3 могло б виникнути після формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав в порядку, визначеному статтею 79-1 Земельного Кодексу України. Однак, позивачкою, яка вважає, що у зв`язку з успадкуванням нежитлового приміщення у неї виникло право на земельну ділянку, на якій це приміщення розташовано і яка необхідна для його обслуговування, не надано суду належних і допустимих доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та належного оформлення ним права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації такого права. Отже, є підстави вважати, що власник нежитлового приміщення ОСОБА_3 по даний час користується вказаною земельною ділянкою без достатніх правових підстав. Тому місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3 стосовно того, що оспорюваною угодою купівлі-продажу сусідньої ділянки порушено її право на користування земельною ділянкою площею 15,3 кв.м. Слід зауважити, що відсутність у позивачки відповідних правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку фактично унеможливлює підтвердження або спростування експертом її посилання на накладання ділянки площею 15,3 кв.м на сусідню ділянку площею 61 кв.м. Приймаючи до уваги вище викладене, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 червня 2020 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Суддя-доповідач В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року.