Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/2068/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2068/20 Номер провадження 22-ц/814/118/21Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого: Триголова В.М., суддів: Дорош А.І., Лобов О.А., розглянувши в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на рішення Київського районного суду м.Полтави від 16 жовтня 2020 року у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,- В С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надаються послуги з теплопостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі, як споживачі послуг, свого обов`язку із сплати за спожиті послуги не виконують належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.11.2014 року по 01.04.2020 року у розмірі 41 901, 54 грн. Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2014 року по 01.09.2020 року в розмірі 32 282, 10 грн., індекс інфляції у сумі 7077, 51 грн., 3% річних в сумі 3062, 98 грн. та судовий збір 2102 грн. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 16 жовтня 2020 року позов задовольнити частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з теплопостачання та підігріву води за період з травня 2017 року по серпень 2020 року в сумі 14907,54 грн., 1276,99 грн.- компенсації інфляційних втрат, 1059,01 грн. -3% річних. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 693,66 грн. тобто по 231,22 грн. з кожного. Рішення оскаржено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», скаржник вважає рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник не погоджується із висновком суду щодо застосування строку позовної давності, вважає, що такий строк було перервано зверненням із заявою про видачу судового наказу та здійсненням проплат відповідачами, а також визнанням ними боргу в укладеному сторонами договорі. Також позивач у скарзі зазначає про помилковість висновків суду щодо відмови у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_1 , оскільки він залишається зареєстрованим за адресою надання послуг з теплопостачання: АДРЕСА_2 . Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають за адресою АДРЕСА_1 та користуються послугами з теплопостачання, які надаються їм ПОКВПТГ „Полтаватеплоенерго. Згідно з довідкою КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради № 170 від 13.01.2015 року вбачається, що за даною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 2006 року народження (а.с. 4). За вказаною адресою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надаються послуги теплопостачання центрального опалення та постачання гарячої води, згідно з Тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Постачальником послуг з теплопостачання нараховано заборгованість за спожиті послуги за вказаною адресою у розмірі 32 282, 10 грн. за період з 01.11.2014 року по 01.09.2020 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що за прострочення виконання грошового зобов`язаня відповідачам нараховано 7077, 51 грн. індекс інфляції та 3062, 98 грн. 3% річних. Письмовий договір між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_4 з надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за вказаною адресою укладено 13.01.2014 року. (а.с. 13). Послуги з теплопостачання відносяться до житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.5 ч. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг визначено календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що позивач надає послуги з теплопостачання та підігріву води за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з 2014 року виникла заборгованість, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідачів на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості за послуги теплопостачання з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення боргу. Щодо доводів апеляційної скарги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про переривання строку позовної давності зверненням із заявою про видачу судового наказу, слід зазначити наступне. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати). Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати). Як встановив суд першої інстанції і слідує із матеріалів справи, до звернення з дійсним позовом, 12.09.2017 року Київським районним судом м.Полтави видавася судовий наказ про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з відповідачів, який скасовано судом 12.02.2020 року. (а.с. 5). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17 зробила висновок про те, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовуватися згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову. Звертаючись до суду з цим позовом (з урахуванням уточнень), ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання, яка виникла за період з листопада 2014 року по вересень 2020 року. Позовна заява, при цьому, подана 14 травня 2020 року, що підтверджується вхідним штампом суду (а.с. 1). Оскільки видання у липні 2017 року та скасування у 2020 році судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло три роки. За таких обставин, суд вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягненнязаборгованості по оплаті послуг за теплопостачання з урахуванням строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги щодо переривання строку позовної давності на підставі ч.1 ст. 264 ЦК України, також на увагу не заслуговують, з огляду на таке. У статті 264 ЦК Українивизначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Аналіз зазначеної норми статті 264 ЦК Українидає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 ЦК України), суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 905/1562/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19. Досліджуючи докази на підтвердження переривання відповідачами позовної давності, суд виходив із того, що розрахунки заборгованості ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не відображають обставин визнання відповідачами боргу з теплопостачання, сторонами не було надано доказів, а саме квитанцій про сплату боргу із зазначенням призначення платежів, платників, період оплат, що було б підставою, передбаченою частиною першою статті 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної давності. Безпідставними є посилання позивача на п.19 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, укладеного між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_4 , у якому відповідач зобов`язалася погасити заборгованість, оскільки як вбачається із тексту договору, він був укладений 13 січня 2014 року, а у п.19 зазначено про обов`язок погасити заборгованість, що склалася на 01.01.2015 року, тобто майбутнього боргу (а.с. 13), тобто така умова договору є нікчемною. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності задоволення позову до відповідача ОСОБА_1 , до уваги не приймаються. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Матеріалами справи належним чином підтверджено факт непроживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 . Так, згідно обставин, встановлених судовим рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10.09.2019 року у справі № 554/8603/17, ОСОБА_1 з 2010 року, як член сім`ї співвласника проживає та користується квартирою АДРЕСА_4 . (а.с. 52-55) та не отримує послуги теплопостачання від позивача за місцем реєстрації. На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"- залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 16 жовтня 2020 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов