Постанова 4816 № 585/4218/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м.Суми Справа №585/4218/19 Номер провадження 22-ц/816/77/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., сторони: позивач фізична особа підприємець ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Євлах О.О. в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області, повний текст рішення складено 05 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 06 листопада 2019 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 квітня 2019 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір оренди № ФО-000013, відповідно до якого позивачка передала останньому в тимчасове платне користування будівельне обладнання, загальна вартість якого становить 296780 грн 00 коп. Згідно умов Специфікації № ФО-000026 від 17 квітня 2019 року сторони домовились про орендну плату у розмірі 440 грн за добу оренди. Згідно умов Специфікації № ФО-000038 від 03 травня 2019 року сторони домовились про орендну плату у розмірі 300 грн за добу оренди. Погоджений термін оренди становить до 17.05.2019 року. Проте, відповідач не оплатив у строки, передбачені договором орендну плату за користування обладнанням та на день подання позову не повернув обладнання позивачці. Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, чим порушив її законні майнові права та інтереси. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 565622 грн 70 коп., в тому числі: заборгованість з орендної плати у розмірі 265300 грн 00 коп.; вартість неповернутого обладнання у розмірі 296780 грн 00 коп.; 3% річних у розмірі 1719 грн 20 коп.; збитки від інфляції 1823 грн 50 коп. Роменський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 25 вересня 2020 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 268842 грн 70 коп., у тому числі: заборгованість з орендної плати у розмірі 265300 грн; 3% річних у розмірі 1719 грн 20 коп.; збитки від інфляції 1823 грн 50 коп. В решті позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2688 грн 50 коп. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2020 року по даній справі та відмовити у задоволенні позову. У доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин положення статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України. Посилається на те що, судом не було враховано тієї обставини, що досудове слідство за фактом викрадення майна не є закінченим. Також зазначає, що позивачка не обрала спосіб захисту визначений ст. 1213 Цивільного кодексу України. Окрім цього посилається на необхідність визначення вартості майна. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2020 року у даній справі залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом. Оскільки вона на момент звернення до суду мала договірні відносини з відповідачам, то звернулась саме до нього за захистом своїх прав та інтересів. Звертає увагу, що станом на сьогодні договір не є розірваним. Щодо незгоди відповідача з визначенням вартості обладнання посилається на те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в частині стягнення вартості обладнання, отже є підстави вважати такі дії відповідача зловживанням процесуальними правами з метою затягування оскаржуваного рішення. Звертає увагу, що відповідач не заперечує факт отримання обладнання згідно договору. Також позивач подала заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність. Від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, після повного зняття в країні карантинних обмежень. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки карантинні обмеження не містять заборони відвідування приміщень суду. Крім того відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності якої це роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 31-32). Відповідно до видаткової накладної № ФОУ00507 від 16 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 придбала у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору обладнання всього на загальну вартість 296780 грн. (а.с. 20). 17 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 (далі Орендодавець) та ОСОБА_2 (далі орендар) уклали договір оренди № ФО000013 про надання у тимчасове користування та за плату будівельне обладнання (а.с. 8-14). Пунктом 1.1 Договору передбачено, що строк оренди вказується у Специфікації. Згідно п. 1.3 Сторони дійшли згоди у тому, що Орендар не має права передати надане йому майно третім особам у піднайм (суборенду). Порушення Орендарем вказаного положення дає Орендодавцю підстави для розірвання в односторонньому порядку Договору з правом пред`явлення відповідної вимоги про відшкодування нанесених таким порушенням матеріальних збитків (а.с. 8). Відповідно до п. 2.2 цього Договору закінчення встановленого у Специфікації строку оренди не звільняє Орендаря від обов`язку оплати орендних платежів. У випадку несвоєчасного повернення (або часткового повернення) майна орендна плата нараховується в подвійному розмірі у повному обсязі за фактичний термін перебування майна у Орендаря (а.с. 8). Пунктом 2.3 Договору передбачено, що при намірі Орендаря продовжити термін оренди останній, не пізніше ніж за 2 (два) робочих дні до закінчення терміну оренди, письмово повідомляє Орендодавця про свій намір. У випадку згоди із продовженням терміну оренди Орендодавець виставляє Орендареві рахунок на суму, відповідну до вартості оренди на продовжений термін, який Орендар зобов`язано оплатити протягом 2 (двох) банківських днів з моменту одержання. Згідно п. 3.1 Договору плата за тимчасове користування майном, що передано Орендарю згідно відповідних актів прийому-передачі, вказується у Специфікаціях до Договору та сплачується Орендарем на банківський рахунок Орендодавця шляхом передоплати за весь термін оренди або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб (а.с. 9). Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі зміни адреси місцезнаходження Орендарем та не повідомлення про це Орендодавця, Договір буде вважатись розірваним з моменту відправлення такого повідомлення Орендарю. (а.с. 9). У разі прострочення перерахування суми орендної плати у зазначені договором терміни та порядку, Орендодавець має право нарахувати та стягнути з Орендаря пеню, від суми заборгованості по орендним платежам, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості. Нарахування пені не звільняє Орендаря від відповідальності, передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 8.2 Договору) (а.с. 12). Згідно п. 10.1 термін дії Договору до 31 грудня 2019 року. Якщо Сторонами за 30 днів до кінця строку дії Договору не буде заявлено щодо його розірвання, Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік. Вартість оренди обладнання, що вказана у специфікації № ФО000026 від 17 квітня 2019 року становить 440 грн за добу, термін оренди до 17 травня 2019 року включно з дати підписання даної Специфікації з можливістю продовження строку оренди за попередньою заявкою Орендаря (а.с. 15). Сторони склали Акт прийому-передачі майна від 17 квітня 2019 року про те, що Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, вказане в Цьому Акті та у специфікації № ФО000026 від 17 квітня 2019 року (а.с. 17). Вартість оренди обладнання, що вказана у специфікації № ФО000038 від 03 травня 2019 року становить 300 грн за добу, термін оренди до 17 травня 2019 року включно з дати підписання даної Специфікації з можливістю продовження строку оренди за попередньою заявкою Орендаря (а.с. 16). Сторони склали Акт прийому-передачі майна від 03 травня 2019 року про те, що Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, вказане в Цьому Акті та у специфікації № ФО000038 від 03 травня 2019 року (а.с. 18). В Специфікаціях та Актах прийому-передачі майна зазначено найменування обладнання, яке передається в оренду, його кількість та вартість. З копії листа від 23 вересня 2019 року вбачається, що ОСОБА_4 повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що взяте ним в оренду обладнання згідно договору оренди № ФО000013 від 17.04.2019 року знаходиться у використанні (суборенді) у ТОВ «Жилстрой-3» та йому невідомо де саме знаходиться вказане обладнання (а.с. 21). 25 вересня 2019 року та 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було здійснено виїзди за адресою: ТОВ «Жилстрой-3» (м. Харків, вул. Професорська, 32); за вказаним місцезнаходженням Обладнання не було; поспілкуватися з працівниками ТОВ «Жилстрой-3» також не вдалося (а.с. 22, 23). 01.02.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: у АДРЕСА_1 невідомі особи у період часу з квітня місяця 2019 року по серпень місяць 2019 року таємно викрали будівельні підмасти, які перебували у тимчасовому використанні ОСОБА_2 (а. с. 101). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору, а саме: не здійснив своєчасно оплату за користування об`єктом оренди, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 265300 грн. Оскільки доказів погашення заборгованості по орендній платі відповідачем не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 265300 грн. Крім цього, внаслідок несплати відповідачем орендної плати за користування обладнанням, суд зробив висновок про зобов`язання відповідача сплатити 3% річних від суми заборгованості за період з 17.04.2019 року по 31.10.2019 року в сумі 1719 грн 20 коп. та збитки від інфляції у розмірі 1823 грн 50 коп. Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу, який складається з вартості обладнання у розмірі 296780 грн, суд встановив відсутність належних та допустимих доказів порушення відповідачем п.8.6 Договору та дійшов висновку про те, що в цій частині позов задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV в редакції, чинній на день та час виникнення спірних правовідносин (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). У ч. 1 ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч. 2 ст. 526 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 762 ЦК Україниза користування майном з наймача справляється плата. Розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України). Відповідно до положень частини першої статі 764 ЦК Україниякщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наведеними положеннями діючого законодавства спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального, оскільки кожна особа має право на захист свого інтересу та є вільною у виборі способу захисту цивільних прав судом. Оскільки позивачка на момент звернення до суду мала саме договірні відносини з відповідачем, то звернулась за захистом своїх прав та інтересів саме до відповідача. Суд першої інстанції встановив, що відповідач отримав в строкове платне користування обладнання в асортименті, кількості та вартості зазначеною у Специфікаціях (а. с. 15,16). Після настання строку повернення обладнання, яке було передано в оренду, відповідач вказане обладнання не повернув. Оскільки відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості по орендній платі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, а також про покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже є необґрунтованими. Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги щодо того, що суд помилково не врахував факт викрадення у відповідача майна та не закінчення досудового слідства в кримінальному провадженні, оскільки такі обставини, відповідно до умов укладеного сторонами договору оренди, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань по сплаті заборгованості з орендної плати. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, 3% річних від суми заборгованості та збитків від інфляції. Таким чином, суд першої інстанції належно оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року. Головуючий: Т.А. Левченко Судді: О.Ю. Кононенко О.І. Собина