Постанова Київський апеляційний суд № 757/36365/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 року м. Київ справа № 757/36365/20-ц провадження №22-ц/824/868/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г. за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник відповідача Гайдаєнко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року про забезпечення позову /суддя Бусик О.Л./ у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання договору частково недійсним, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця» приймати на посаду заступника директора Департаменту електрифікації та електропостачання АТ «Українська залізниця» будь-яких третіх осіб. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. Забезпечено позов ОСОБА_1 , шляхом заборони Акціонерному товариству «Українська залізниця» приймати на посаду заступника директора Департаменту електрифікації та електропостачання АТ «Українська залізниця» будь-яких третіх осіб. /а.с. 25-27/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, у задоволенні заяви відмовити. Апеляційна скарга, подана як через суд першої інстанції, зареєстрована за вх. №139683, так і безпосередньо до суду апеляційної інстанції за вх. 96874. Вказані апеляційні скарги суд вважає ідентичними та розглядає як одну. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, не пересвідчився, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не перевірив чи є докази об`єктивного існування ризиків можливого невиконання рішення суду про задоволення позову. Не враховано судом першої інстанції також і п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП про те, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Таким чином, чинним законодавством України передбачено реальне виконання рішення суду щодо поновлення працівника на роботі, навіть у випадку прийому на роботу іншого працівника. Окремо наголошував, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям рішення про відмову у забезпеченні позову на підставі наступного. Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 149 ЦПК України про те, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яким визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Враховуючи, що предметом позову, серед іншого є вимога про поновлення на роботі та скасування наказів, які на думку позивача порушують його права, що може цілком реально призвести до неможливості або ж до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог у даній справі, застосування заходів забезпечення позову за вимогами позивача не порушує прав та охоронюваних інтересів відповідачів чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а позивач вказав на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів; існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам і інтересам позивача до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза, що у разі невжиття заходів забезпечення позову буде неможливе виконання рішення суду у цій справі, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, у межах даного судового провадження без нових звернень до суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів заяви. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Так, судом першої інстанції не враховано п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП про те, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Таким чином, чинним законодавством України передбачено реальне виконання рішення суду щодо поновлення працівника на роботі, навіть у випадку прийому на роботу іншого працівника. Судом першої інстанції не наведено обґрунтованих підстав, що існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам і інтересам позивача до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза, що у разі невжиття заходів забезпечення позову буде неможливе виконання рішення суду у цій справі, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі Окрім того, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року про забезпечення позову - задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року про забезпечення позову - скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» / 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815/ 2 102 гривні. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: