Постанова 4822 № 718/1171/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 січня 2021 року м. Чернівці справа № 718/1171/20 Провадження №22-ц/822/34/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н. секретар Ковальчук Н.О. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 жовтня 2020 року, (головуючий у 1 інстанції Мінів О.І.),- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди. Посилалось на те, що в результаті проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 на земельній ділянці орієнтовною площею 0,83 га за кадастровим номером 7322588500:03:002:0252 зняв і переніс ґрунтовий покрив без спеціального дозволу та здійснив виборку гравійно-піщаної суміші, що унеможливлює використання даної земельної ділянки за цільовим призначенням. Обґрунтування позову зводиться до того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області встановлено факт порушення ОСОБА_1 , положень статтей 91,168 та пункту «и» статті 211 Земельного Кодексу України, яке полягає у невиконані умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, за що передбачена відповідальність відповідно до статті 53-3 КУпАП та складені постанови про накладення адміністративного стягнення за №315-ДК/0114По/08/01-19 від 25.07.2019 року та №477-ДК/0184По/08/01-19 від 08.10.2019 року, які не були оскаржені та набрали законної сили. Порушення вимог земельного законодавства не усунув, тому єдиним способом усунення правопорушення є звернення до суду із позовом. Просило суд стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок зняття на земельній ділянці за кадастровим номером 7322588500:03:002:0252 ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у розмірі 23792,30 грн, та шкоду завдану внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 7508,69 грн, вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01.10.2020 року позов Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 шкоду заподіяну внаслідок зняття на земельній ділянці за кадастровим номером 7322588500:03:002:0252 ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у розмірі 23792 гривні 30 копійок, а також шкоду, завдану внаслідок використання даної земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 7508 гривень 69 копійок, на користь Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити. Доводи скарги обґрунтовує тим, що він, виступаючи відповідачем у справі, діяв в межах чинного законодавства, керуючись нормами Конституції України, Земельного кодексу України, офіційною позицією Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із зазначеного питання, не вчиняв порушення в частині користування власною земельною ділянкою. Зазначає, що в 2008 та 2010 роках, внаслідок природніх дій, а саме поводків та повеней на його земельній ділянці верхній шар ґрунту був змитий водою, внаслідок чого вирощування сільськогосподарських культур стало неможливим. Окрім цього, невідомі для нього особи, періодично, без його дозволу, копали на земельній ділянці пісок та глину, чим і порушили рельєф земельної ділянки, зазначені відомості були надані 20 серпня 2015 року державному інспектору сільського господарства, який на той час здійснював контроль за використанням та охороною земель. У зв`язку із неможливістю використання вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням він правомірно на підставі законодавства України, облаштував замкнену штучну водойму для вирощування аквакультур. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення складені особою, не уповноваженою на такі дії, та складені з порушенням вимог Закону. Враховуючи неправомірну поведінку органу державного контролю та прийняті ним незаконні рішення, вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено правомірність та законність прийнятих позивачем рішень та дій, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що судом вірно встановлено наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним протиправних дій, які виразились у порушенні земельного законодавства. Головним управлінням доведено існування шкоди, спричиненої внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також внаслідок зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу. Зазначає, що твердження апелянта про винесення незаконних постанов про накладення адміністративного стягнення, є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише суб`єктивним міркуванням апелянта, який мав можливість оскаржити їх в судовому порядку, однак даним правом не скористався. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, дослідивши обґрунтування апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим , тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права , на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо. Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи встановлено наявність вини відповідача у вчиненні протиправних дій, які виразились у порушенні земельного законодавства, при цьому позивачем, відповідальним за здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, доведено існування шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також внаслідок зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу. В судовому засіданні доведено наявність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_1 і шкодою, що настала. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку. Згідно з ч. 1-3 ст. 37 цього ж Закону власники, землекористувачі, орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно- правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. У ст. 1 Закону України «Про землеустрій» зазначено, що цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статей 18-20 Земельного кодексу України, кожна земельна ділянка незалежно від форми власності чи використання, має цільове призначення. Під цільовим призначенням земельної ділянки слід розуміти встановлені допустимі межі та спосіб використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №330411 від 21.06.2007 року, земельна ділянка за кадастровим номером 7322588500:03:002:0252 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Стрілецько-Кутської сільської ради, Кіцманського району, Чернівецької області, - належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Разом з тим, згідно класифікації видів цільового призначення земель, у межах категорії земель сільськогосподарського призначення є вид використання за кодом 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вид використання за кодом 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка за кадастровим номером 7322588500:03:002:0252 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з видом використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що не передбачено Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 року №1, як виключення де не потрібен дозвіл. 18 липня 2019 року державними інспекторами Управління з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Косташуком В.М. та Борденюком В.І. проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні вищезазначеної земельної ділянки. Відповідно до даних Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою №315-ДК/300/АП/09/01-2019 від 18 липня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 91, 168 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель», а саме згідно Акту обстеження земельної ділянки №315-ДК/069/АО/10/01-19 від 18 липня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 на земельній ділянці орієнтовною площею 0,83 га, зняв і переніс ґрунтовий покрив без спеціального дозволу та здійснив виборку гравійно-піщаної суміші, що унеможливлює використання даної земельної ділянки за цільовим призначенням. З приводу встановлених обставин, складено Протокол про адміністративне правопорушення №315-ДК/0111П/07/01-19 за ст.53 та ст. 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом «и» ч.1.ст.211 Земельного кодексу України. Із таким протоколом довірена особа ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не погодився, зазначивши про це в протоколі, крім того відмовився підписати протокол, проте отримав його копію. 25 липня 2019 року, за наслідками розгляду протоколу винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №315-ДК/0114По/08/01-19, якою визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 та ст.53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн (а.с.18). За наслідками перевірки було складено припис №315-ДК/0132Пр/03/01-19 від 05 серпня 2019, яким ОСОБА_1 зобов`язано в 30-денний термін усунути вказане порушення земельного законодавства, а саме привести вищезазначену земельну ділянку в стан придатний для використання її за цільовим призначенням та вжити заходів щодо використання її за цільовим призначенням. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на адресу Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області направлено листа за №8-24-0.46-50/90-19 від 09 жовтня 2019 року, щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення №315-ДК/0114По/08/01-19 від 25 липня 2019 року в частині стягнення штрафу, оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку штраф не сплатив (а.с.19). В результаті вчиненого адміністративного правопорушення, Головним управлінням визначено шкоду заподіяну внаслідок зняття з земельної ділянки ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка становить - 23 792, 30 грн, та шкоду заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, яка становить - 7 508, 69 грн, - що підтверджується відповідними розрахунками (а. с. 23,21). 18 липня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області винесено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №315-ДК/0056ШК/11/01-19, згідно якого висловлено вимогу у 15-ти денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання частини земельної ділянки не за цільовим призначенням та повідомити про таку оплату. У разі не виконання роз`яснено, що буде подано позов до суду (а.с.22). 08 жовтня 2019 державним інспектором Управління з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Костащуком В.М. проведено повторну перевірку, щодо виконання вимог припису посадової особи №315-ДК/0132Пр/03/01-19 від 05 серпня 2019 року, в ході якої було складено: Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №477ДК/468/АП/09/01-19 від 08.10.2019, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимоги припису посадової особи та Протокол про адміністративне правопорушення №477-ДК/0183П/07/01-19 від 08 жовтня 2019 року, а також припис №476-ДК/0185Пр/03/01-19 від 08.10.2019, яким ОСОБА_1 зобов`язано в 30-денний термін усунути вказане порушення земельного законодавства, а саме привести вищезазначену земельну ділянку в стан придатний для використання її за цільовим призначенням та вжити заходів щодо використання її за цільовим призначенням та вжити заходів щодо використання її за цільовим призначенням (а. с. 24-26). Постановою про накладення адміністративного стягнення №477- ДК/0184По/08/01-19 від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Оскільки відповідач не сплатив штраф, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на адресу Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області направлено листа за №8-24-0.46-60/90-19 від 14 листопада 2019, щодо примусового виконання вищезазначеної постанови в частині стягнення штрафу (а.с.30). Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №596-ДК/578/АП/09/01-19 від 26 листопада 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису №476-ДК/0185Пр/03/01-19 від 08 жовтня 2020 року не виконав, та порушення земельного законодавства не усунув (а.с.27). Відповідно до пунктів «а», «б» ч.1 ст.91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням та додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно з ст.168 Земельного кодексу України (чинній редакції на час вчинення адміністративного правопорушення), ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, крім випадків, передбачених підпунктами «а» і «б» ч.2 ст.168 Земельного кодексу України (тобто: проведення робіт із буріння та облаштування нафтових і газових свердловин, будівництва, технічного обслуговування, ремонту і реконструкції нафтових і газових свердловин та пов`язаних з їх обслуговуванням об`єктів трубопровідного транспорту, виробничих споруд, під`їзних доріг, ліній електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мереж енергозабезпечення; проведення робіт, пов`язаних з ліквідацією та запобіганням аварійним ситуаціям на нафтових і газових свердловинах та пов`язаних з їх експлуатацією об`єктах трубопровідного транспорту, виробничих спорудах, під`їзних дорогах, лініях електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мережах енергозабезпечення). При здійсненні діяльності, пов`язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи повністю доведений факт наявності правопорушення з боку ОСОБА_1 , щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, а також здійснив виборку гравійно-піщаної суміші, що унеможливлює використання вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням. Доводи апеляційної скарги, щодо того, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення складені особою, не уповноваженою на такі дії, та складені з порушенням вимог Закону, є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та проведення моніторингу ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок. Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», закріплені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Керуючись наведеними нормами та Інструкцією з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, визначено порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення. Разом з тим, постанови про накладення адміністративного стягнення за №315-ДК/0114По/08/01-19 від 25.07.2019 та №477- ДК/0184По/08/01-19 від 08.10.2019 не були оскаржені до суду та набрали законної сили, тому вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень доведена. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що обставина нецільового використання відповідачем земельної ділянки, а також самовільного зняття ґрунтового покриву ОСОБА_1 без спеціального дозволу є встановленою і доказуванню не підлягає. На підтвердження доводів апелянта про факт порушення рельєфу його земельної ділянки невідомими для нього особами, які періодично, без його дозволу, копали на земельній ділянці пісок та глину, ним не надано жодних належних та допустимих доказів, а також доказів, які б спростували обставин нецільового використання земельної ділянки. Відповідно до пункту 1.3. Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.01.2005р. №1 (далі-Порядок) вимоги Порядку щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов`язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов`язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту. Пунктом 3.1. Порядку зазначено, що власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов`язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту. Пунктом 3.2. Порядку зазначено, що дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів. Пунктом 3.3. Порядку зазначено, що дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відмовляє у видачі дозволу. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 спеціального дозволу не отримував, що свідчить про вчинення ним правопорушення, яке призвело до завдання шкоди заподіяної державі, внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також зняттям родючого шару ґрунту, яка має бути відшкодована винною особою. Шкода, заподіяна внаслідок зняття з земельної ділянки ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та шкоди заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, підлягає розрахунку, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №963, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. Згідно пункту 7 Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів. Відповідно до п «ґ» ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків. Статтею 211 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Шкода заподіяна самовільним зайняттям відшкодовується на підставі загальних норм ЦК України. Відповідно до ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7, у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до зазначеної Методики, визначено розмір шкоди, завданої внаслідок зняття на земельній ділянці за кадастровим номером 7322588500:03:002:0252 ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у сумі 23792,30 грн., а також розмір шкоди, завданої внаслідок використання земельної ділянки за кадастровим номером 7322588500:03:002:0252 не за цільовим призначенням у сумі 7508,69грн. Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що розрахунок наданий позивачем, виконаний відповідно до вказаної Методики, і за підтвердження обставин, які свідчать про наявність вини у діях відповідача, тому заподіяна шкода підлягає стягненню з останнього. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні протиправних дій, які виразились у порушенні земельного законодавства, при цьому позивачем, відповідальним за здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, доведено існування шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також внаслідок зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу, тому доведено наявність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_1 і шкодою, що настала. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з постановленим рішенням суду, переоцінки висновків судового рішення та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведені з дотриманням вимог процесуального закону, і ця оцінка спрямована на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виходив з достатності досліджених доказів для того, щоб зробити висновки по суті спору. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України») . Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 жовтня 2020 року, залишити без задоволення. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Дата складання повного тексту постанови 26 січня 2021 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.М. Литвинюк І.Н. Лисак