Постанова 4822 № 715/2482/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2025 року м. Чернівці справа № 715/2482/24 провадження 822/415/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю., за участю секретаря Скулеби А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Маковійчук Ю.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації. Позов мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки, за кадастровим номером 7321080500:01:001:1306, площею 0.1392 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також суміжних з нею інших трьох земельних ділянок, за кадастровими номерами 7321080500:01:001:1305 площею 0.2164 га, 7321080500:01:001:0017 площею 0.2494 га, 7321080500:01:001:0016 площею 0.15 га, що розташовані у с. Валя Кузьміна Чернівецького району Чернівецької області. Вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, за кадастровим номером 7321080500:01:001:0985, площею 0.10 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також земельної ділянки, за кадастровим номером 7321080500:01:001:0722, площею 0.25 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з його суміжною земельною ділянкою, кадастровий номер 7321080500:01:001:1306. Посилається на те, що спір між ними виник внаслідок наявності технічних помилок в точках координат їхніх земельних ділянок, що виникли в результаті неправильно виготовленої Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки у 2010 році, які не відповідали фактичним межам їх земельних ділянок, які можна виправити лише шляхом замовлення і виготовлення ними обома з відповідачкою нової технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок та реєстрації таких змін в Державному земельному кадастрі, однак, відповідачка відмовляється їх робити, тому він змушений вирішити даний спір в судовому порядку. Зважаючи на викладене, просив суд усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, шляхом визнання незаконними дій Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, за кадастровим номером 7321080500:01:001:0985, площею 0.10 га та земельної ділянки, за кадастровим номером 7321080500:01:001:0722, площею 0.25 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, власник ОСОБА_2 . Також просив суд скасувати державну реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2025 року у задоволення позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи, встановив порушення прав, однак неправильно застосував норми матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в технічній документації було допущено помилки щодо конфігурації земельних ділянок, такі помилки можуть бути виправлені шляхом внесення змін до технічної документації із землеустрою, виправлення координат земельних ділянок, відповідно до фактичного землекористування, з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань, у встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр» порядку. Вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону, оскільки виправити помилки в точках координат земельних ділянок можливо лише всім власникам суміжних земельних ділянок. Суд першої інстанції зазначив, що поряд з іншими позовними вимогами слід було звертатись до суду з вимогою про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та припинити речові права щодо неї, однак не задовольнив позовні вимоги та одночасно не вирішив питання про скасування права власності на спірні земельні ділянки відповідачки. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подало до суду відзив на апеляційну скаргу. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилаються на те, що аргументи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, за кадастровим номером 7321080500:01:001:1306, площею 0.1392 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також суміжних з нею інших трьох земельних ділянок, за кадастровими номерами 7321080500:01:001:1305, площею 0.2164 га. 7321080500:01:001:0017 площею 0.2494 га, 7321080500:01:001:0016, площею 0.15 га, що розташовані у АДРЕСА_1 Чернівецького району Чернівецької області. ОСОБА_2 є власницею суміжних земельних ділянок, за кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 площею 0.10 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також земельної ділянки, за кадастровим номером 7321080500:01:001:0722 площею 0.25 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 липня 2020 року № 215794434 встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985 цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. З відповіді Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області на лист ОСОБА_2 від 17 липня 2020 року № 298/6-20 щодо можливого самовільного зайняття частини її земельної ділянки встановлено, що під час обстеження двох суміжних ділянок з`ясувалося, що межі поворотних точок не відповідають межам земельних ділянок на місцевості всіх 10 земельних ділянок на масиві. При цьому, немає правових підстав кваліфікувати цей факт, як самовільне зайняття частини земельної ділянки. Сторонам запропоновано звернутись до суб`єкта господарювання з метою внесення змін до ДЗК України. Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 14, на ситуаційному плані № 2 земельних ділянок ОСОБА_2 , з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306, які розташовані в с. Валя Кузьмина, та їх фактична (на місцевості) площі, відповідно до встановлених на місцевості огорож, межових знаків, природних меж в умовних позначеннях вказано накладання земельної ділянки, площею 0,0070 га, якою користується позивач ОСОБА_1 на земельну ділянку, з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та накладання земельної ділянки, площею 0,0003 га, якою користується ОСОБА_2 (по бетонній огорожі), на земельну ділянку ОСОБА_1 , з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306. Такі накладання площею 0,0070 га (жовтий трикутник) та площею 0,0003 га (синій трикутник) на ситуаційному плані № 2 відображені за інформацією ДЗК (координатами поворотних точок їх меж згідно з поземельними книгами). Наявні невідповідності меж, конфігурації та просторового розташування усіх земельних ділянок з кадастровими номерами 7321080500:01:001:0158; 7321080500:01:001:0159; 7321080500:01:001:0160; 7321080500:01:001:0016; 7321080500:01:001:0017; 7321080500:01:001:1305; 7321080500:01:001:1306; 7321080500:01:001:0985; 7321080500:01:001:0722 фактичним межам, конфігурації та просторовому їх розташуванню в натурі (на місцевості) виникли внаслідок унесення до ДЗК помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, які не відповідають їх фактичним межам, конфігурації та просторовому розташуванню. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 9901/172/20, від 01 лютого 2022 року в справі № 750/3192/14, від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц). Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 592/10260/16 зазначено, що «статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 368/1158/16-ц). У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року в справі № 731/264/23 зазначено, що «порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами, визначений статтями 116, 118, 122 ЗК України, передбачає вчинення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідних дій та прийняття рішень, а саме: формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера, надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, тощо. Вказані дії та рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування можуть порушувати права інших власників земельних ділянок, а тому визнання незаконними цих рішень і дій, відповідно, може бути способом захисту цивільного права або інтересу. […] Апеляційний суд не врахував, що при частковому накладанні земельних ділянок власник однієї з них може, зокрема, оспорювати відповідне рішення органу місцевого самоврядування й державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку іншого власника». У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц). Метою позову ОСОБА_1 є захист, як він вважає, порушених прав володіння земельною ділянкою, щодо якої позивач отримав правовстановлюючі документи та на яку накладаються земельна ділянка відповідачки. Для правильного вирішення справи правове значення мають обставини суміщення (накладення) спірних земельних ділянок, які відповідно до правовстановлюючих документів належать різним особам. Це питання повинно досліджуватися саме на час надання спірних земельних ділянок у власність приватним особам. Відповідно до статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. За статтею 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно із статтею 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 14 на ситуаційному плані № 2 земельних ділянок ОСОБА_2 , з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306, які розташовані в с. Валя Кузьмина, та їх фактична (на місцевості) площі, відповідно до встановлених на місцевості огорож, межових знаків, природних меж в умовних позначеннях вказано накладання земельної ділянки площею 0,0070 га, якою користується позивач ОСОБА_1 на земельну ділянку, з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та накладання земельної ділянки площею 0,0003 га, якою користується ОСОБА_2 (по бетонній огорожі), на земельну ділянку ОСОБА_1 ,. з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306. Такі накладання площею 0,0070 га (жовтий трикутник) та площею 0,0003 га (синій трикутник) на ситуаційному плані № 2 відображені за інформацією ДЗК (координатами поворотних точок їх меж згідно з поземельними книгами). Наявні невідповідності меж, конфігурації та просторового розташування усіх земельних ділянок з кадастровими номерами 7321080500:01:001:0158; 7321080500:01:001:0159; 7321080500:01:001:0160; 7321080500:01:001:0016; 7321080500:01:001:0017; 7321080500:01:001:1305; 7321080500:01:001:1306; 7321080500:01:001:0985; 7321080500:01:001:0722 фактичним межам, конфігурації та просторовому їх розташуванню в натурі (на місцевості) виникли внаслідок унесення до ДЗК помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, які не відповідають їх фактичним межам, конфігурації та просторовому розташуванню. Експертом встановлено, що за фактичними межовими знаками і користуванням земельні ділянки відповідачки накладаються на виділену позивачеві земельну ділянку. Однак, у справі не встановлено, що таке накладення має місце, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 виділено земельну ділянку за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 . Фактично між сторонами існує спір щодо установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виправлення технічних помилок в точках координат земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до частини дванадцятої статті 79-1 ЗК України межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно із статтею 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Статтею 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» закріплено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У пункті 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що в разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. Отже, позивач не позбавлений можливості відновити порушене право на земельну ділянку, шляхом відновлення її меж, на підставі відповідної технічної документації, а не за рахунок землі, правомірно виділеної відповідачу. Відновлення меж земельної ділянки позивача ОСОБА_1 , за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 , при відсутності доказів порушення ними прав позивача не відповідає завданням цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи та ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних осіб. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 березня 2025 року у справі № 541/3303/21. Отже, задоволення позову ОСОБА_1 призведе до непропорційного втручання у право відповідача мирно володіти своїм майном та покладе лише на нього обов`язок щодо виправлення можливих помилок органів державної влади та місцевого самоврядування при визначенні меж земельних ділянок при передачі їх у власність сторін, право на отримання яких гарантовано державою. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2025 року, виклавши її в редакції цієї постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту судового рішення - 10 червня 2025 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О.О. Одинак Н.Ю. Половінкіна