Постанова 4818 № 640/10466/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 26 січня 2021 року м. Харків справа № 640/10466/19 провадження № 22-ц/818/645/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 року в складі судді Ляха М.Ю., у с т а н о в и в : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» (далі - АТ «СК «Мега-Гарант») про стягнення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі- ДТП). Позов мотивовано тим, що 20 жовтня 2018 року об 19 год. 03 хв. в м. Харкові по вулиці Космічна, будинок № 14, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду та знаходився під його керуванням. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року по справі № 638/16523/18 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Внаслідок ДТП йому завдано матеріальних збитків, а саме пошкоджено автомобіль Nissan Juke. Відповідно до Звіту № 75/10/18 від 23 жовтня 2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту, складеного фізичною особою підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 , розмір матеріального збитку становить 22745,81 грн. Враховуючи, що 23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 сплатив йому 2000 грн франшизи, 18 січня 2019 року AT «СК «Мега-Гарант» виплачено страхове відшкодування у розмірі 18784,77 грн. Вважає, що розмір страхового відшкодування, здійсненого AT «СК «Мега-Гарант», є заниженим, оскільки дійсна вартість матеріального збитку становить 35196,41 грн, що підтверджується Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 16332/19547, складеним 30 березня 2020 року судовим експертом Власовим О.Ю. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (далі - ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса). Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив стягнути з АТ «СК «Мега-Гарант» матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка сталась 20 жовтня 2018 року, у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 14 411,64 грн, витрати на оплату вартості професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн та на проведення судової автотоварознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса у розмірі 5495,00 грн, а також 768,40 грн судового збору. 14 червня 2019 року AT «СК «Мега-Гарант» подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що страхове відшкодування виплачено позивачу у встановлений законом строк, його розмір є обґрунтованим та визначеним у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов договору страхування, укладеного з ОСОБА_2 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з AT «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 14411,64 грн. Стягнуто з AT «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн, витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн та оплатою за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 5495,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок ДТП позивачу спричинено матеріальну шкоду, розмір якої згідно з Висновком судової автотоварознавчої експертизи №16332/19547 від 30 березня 2020 року становить 45 418,27 грн, з яких 35 196,41 грн - вартість відновлювального ремонту, 10 221,86 грн - величина втрати товарної вартості автомобіля. Відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, а тому зважаючи, що вказані збитки відшкодовано завдавачем шкоди, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та сплаченим страховиком страхового відшкодування у сумі 14411,64 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню, стягненню також підлягають судові витрати, що були понесені позивачем, які складаються з витрат на проведення експертного дослідження, на професійну правничу допомогу, а також судовий збір. 07 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку AT «СК «Мега-Гарант» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити, ухвалити в цій частині нову постанову, якою зменшити їх розмір до 1441,64 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначений позивачем з урахуванням ціни позову, є значно завищеними, необґрунтованими та непропорційними. Адвокатом до загального розрахунку витрат включено витрати на послуги, які надані позивачу до звернення до суду із даним позовом, що згідно з статтею 133 ЦПК України не є витратами, пов`язаними з розглядом справи. Позивачем не надано детального опису робіт (надання послуг) із зазначенням витраченого адвокатом часу на відповідні види робіт, що є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу. Предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяги процесуальних документів не є значними. Зважаючи на сталість судової практики, вважало пропорційною до предмета спору суму витрат на правничу допомогу в розмірі до 10% від суми позову, а саме 1 441,64 грн. 17 листопада 2020 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, встановлений судом першої інстанції, є обґрунтованим, пропорційним, співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт і обсягом наданих послуг. Під час визначення розміру гонорару адвоката було враховано Рішення Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21 березня 2018 року, яким передбачено рекомендований розмір адвокатського гонорару, а саме - за годину роботи адвоката у вигляді 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (1051 грн). АТ «СК «Мега - Гарант» не спростовувало розмір цих судових витрат. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Рішення в частині стягнення матеріальної шкоди, судового збору та витрат на оплату експертизи не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. Матеріали справи свідчать, що 20 жовтня 2018 року об 19 год. 03 хв. в м. Харкові по вулиці Космічна, будинок № 14, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду та знаходився під керуванням ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 20). Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року по справі № 638/16523/18 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП ( т. 1, а. с. 25). Відповідно до Звіту № 75/10/18 від 23 жовтня 2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту, складеного ФОП ОСОБА_3 , розмір матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_2 , становить 22745,81 грн (т. 1, а. с. 162 - 173). Відповідно до дублікату квитанціїї № 93853749402819729864 від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 сплачено позивачу 2000 грн франшизи (т. 1, а. с. 26). 18 січня 2019 року AT «СК «Мега-Гарант» виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 18784,77 грн (т. 1, а. с. 27). Згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 16332/19547, складеним 30 березня 2020 року судовим експертом Власовим О.Ю. ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вартість величина матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 20 жовтня 2018 року становить 45 418,27 грн, з яких вартість віднолювального ремонту складає 35196,41 грн (т. 1, а. с. 195 - 202). В суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Козирєв А.В. на підставі договорів про надання правової допомоги від 08 червня 2018 року (т. 1, а. с. 81 - 82). Обсяги правової допомоги, наданої адвокатом клієнту в суді першої інстанції, визначено згідно з додатками до вказаного договору та зазначено в акті прийому- передачі наданих послуг. Відповідно до пункту 1 Додатку № 5 від 31 січня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 08 червня 2018 року клієнт доручає адвокату підготувати та направити АТ «СК Мега-Гарант» адвокатський запит щодо витребування належним чином завірених копій матеріалів страхової справи щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась об 19:03 20 жовтня 2018 року в місті Харкові по вулиці Космічній, 14 за участі ОСОБА_5 , який керував автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , який керував автомобілем Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_2 . Пунктом 2 цього додатку визначено винагороду за вказані дії у розмірі 1000 грн ( т. 1, а. с. 84). Згідно з пунктом 1 Додатку № 6 від 15 лютого 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 08 червня 2018 року клієнт доручає адвокату підготувати та повторно направити АТ «СК Мега-Гарант» адвокатський запит щодо витребування належним чином завірених копій матеріалів страхової справи щодо дорожньо-транспортної пригоди. Гонорар за вчинення вказаних дій становить 1000 грн ( т. 1, а. с. 87). Відповідно до пунктів 1, 2 Додатку № 7 від 06 березня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 08 червня 2018 року клієнт доручає адвокату підготувати та направити АТ «СК Мега-Гарант» та ФОП ОСОБА_3 адвокатський запит щодо витребування належним чином завіреної копії Звіту про визначення розміру матеріального збитку №75/10/18 від 04 квітня 2019 року. Винагорода адвоката визначена у розмірі 2000 грн (т. 1, а. с. 90). За пунктом 1 Додатку № 8 від 03 травня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 08 червня 2018 року клієнт доручає адвокату підготувати та подати до Дзержинського районного суду міста Харкова заяву про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення №638/16523/18 у відношенні ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП та видачу копії постанови суду від 03 грудня 2018 року по зазначеній справі. Гонорар за вчинення вказаних дій становить 1000 грн (т. 1, а. с. 93). Відповідно до пункту 1 Додатку № 9 від 15 травня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 08 червня 2018 року клієнт доручає адвокату підготувати та сформувати позовну заяву до Київського районного суду міста Харкова про стягнення з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, яка сталась 20 жовтня 2018 року. Винагорода адвоката визначена у розмірі 4000 грн (т. 1, а. с. 96). Згідно з пунктом 1 Додатку № 10 від 24 травня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 08 червня 2018 року клієнт доручає адвокату представляти та захищати інтереси клієнта під час розгляду Київським районним судом міста Харкова справи за позовом ОСОБА_6 до АТ «СК «Мега-Гарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про стягнення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, яка сталась 20 жовтня 2018 року. Гонорар за вчинення вказаних дій становить 6000 грн (т. 1, а. с. 93). Загальна вартість витрат на професійну правову допомогу складає 15000 грн, оплата яких підтверджується квитанціями № 933168 від 04 лютого 2019 року, № 933172 від 20 лютого 2019 року, № 933177 від 06 березня 2019 року, № 933181 від 15 травня 2019 року, № 933183 від 24 травня 2019 року, № 933184 від 24 травня 2019 року. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом. У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторониу разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Ураховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та відсутність поданого АТ «СК «Мега-Гарант» клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 15000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи АТ «СК «Мега-Гарант» щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки вартість послуг, наданих адвокатом позивача, відповідає рекомендаціям щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затвердженим рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21 березня 2018 року. Крім того, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи, що узгоджується з указаними правовими позиціями Верховного Суду. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу згідно з додатками № 5-8 до Договору, оскільки такі послуги надані поза межами розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідно до статті 137 ЦПК України стягненню витрат на професійну правничу допомогу підлягають витрати, пов`язані зі справою, включаючи зокрема її підготовку до розгляду, збір доказів тощо. Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 26 січня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина