Ухвала КАС ВС № 460/803/20

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 26 січня 2021 року м. Київ справа №460/803/20 адміністративне провадження №К/9901/2389/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 460/803/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису, у с т а н о в и в: У лютому 2020 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.01.2020 №РВ1165/1356/000004/ТД-ФС Управління Держпраці у Рівненській області та припис про усунення порушень від 10.12.2019 №РВ1165/1356/АВ/П, винесений інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області Кондрачук О.В. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2020, яке Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.12.2020 залишив без змін, позовні вимоги задовольнив повністю. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Управління Держпраці у Рівненській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції. Дослідивши зміст касаційної скарги Управління Держпраці у Рівненській області, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Зі змісту касаційної скарги убачається, що відповідач оскаржує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020, яка ухвалена за наслідками апеляційного перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі № 460/803/20. Імперативні приписи частини четвертої статті 328 КАС України закріплюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частині другій та частині третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, колегія суддів установила, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі заявник мусить навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 цього Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись. Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій. У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції. У касаційній скарзі, щодо якої розглядається питання про відкриття касаційного провадження, заявник взагалі не зазначає, на підставі якого пункту частини четвертої статті 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Заявник не долучив до касаційної скарги документ про сплату судового збору. Частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 гривні. Верховний Суд встановив, що оскарженою в цій справі постановою Управління Держпраці у Рівненській області на позивача накладене як стягнення штраф в розмірі 1 001 520,00 грн. Отже, зазначена постанова породжує підстави для зміни майнового стану позивача, а її реалізація призведе до зменшення його майна. Відповідно оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах для збереження належного позивачеві майна. Також за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, зокрема у спосіб безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою (зокрема, такий висновок ЄСПЛ виклав у рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). З наведеного випливає, що позовна заява подана фізичною особою-підприємцем 2020 року та містила одну позовну вимогу немайнового характеру й одну позовну вимогу майнового характеру ціною 1 001 520,00 грн, тобто розмір судового збору, сплаченого під час подання зазначеного позову, становив 12 117,20 грн. [2102 + (1 001 520,00 грн. х 1%)]. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за подання цієї касаційної скарги судовий збір має бути сплачений в розмірі 24 234,40 грн (12 117,20 грн. х 200 %). За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 24 234,40 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно ч. 2 ст. 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 01.12.2020, повний текст складено 14.12.2020, а касаційну скаргу подано 19.01.2021 (згідно відбитку поштового штемпелю на поштовому конверті касаційної скарги). Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції з обгрунтуванням поважних причин пропуску строку скаржником не додано, що є недоліком касаційної скарги. Також, за правилами пункту 5 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі, з-поміж іншого, також зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Одночасно частиною першою статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті. Верховний Суд встановив, що в касаційній скарзі заявник у прохальній частині взагалі не зазначає вимог до суду касаційної інстанції. Тому зважаючи на приписи частини першої статті 349 КАС України Управлінню Держпраці у Рівненській області треба уточнити текст касаційної скарги та викласти прохальну частину касаційної скарги відповідно до приписів частини першої статті 349 КАС України, чітко та зрозуміло сформулювавши зміст вимог касаційної скарги, який відповідає змісту повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 цього Кодексу. Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі ст. 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме - надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 24 234,40 грн.; - уточнити текст касаційної скарги та викласти прохальну частину касаційної скарги відповідно до приписів частини першої статті 349 КАС України, чітко та зрозуміло сформулювавши зміст вимог касаційної скарги, який відповідає змісту повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги; - навести обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 328 КАС України, а також - надати мотивоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Керуючись приписами ст.ст. 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 460/803/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя І.В. Желєзний Суддя О.П. Стародуб