Постанова 4876 № 904/1344/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.01.2021 Справа № 904/1344/19 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65, зал №511 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач) суддів: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М. секретар судового засідання Загреба В.С. за участю представників: від позивача: не з`явився від відповідача: Кравченко П.В., паспорт №005581227 від 24.12.2020, представник розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі №904/1344/19 (суддя Панна С.П.; ухвалу постановлено о 15:06 год. у місті Дніпро, підписано 20.08.2019) за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни", с.Новоолександрівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, м.Дніпро про зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" (позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач), у якому просила зобов`язати відповідача утримувати та здійснювати перерахунок членських профспілкових внесків на користь позивача за заявами/окремими угодами про безготівкове утримання з грошового забезпечення профспілкових внесків її членів, які отримані Головним управлінням національної поліції в Дніпропетровській області від Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" в період з 07 листопада 2015 року по 29 березня 2019 року. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі №904/1344/19 закрито провадження у справі №904/1344/19 за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що даний спір виник із колективного договору, вирішення якого у судовому порядку передбачено приписами частини 3 статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", задовольнив клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства. Не погодившись з означеною ухвалою місцевого господарського суду, Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" звернулася з апеляційною скаргою та просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі №904/1344/19; передати справу до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду; стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2019 поновлено Первинній професійній спілці "Правозахисники країни" пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі №904/1344/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі №904/1344/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.11.2019 о 11:30 год. У судовому засіданні 18.11.2019 оголошувалась перерва до 20.11.2019 о 09:30 год. у зв`язку з необхідністю витребування у позивача додаткових доказів, а саме копій судових актів, прийнятих у інших справах судом адміністративної та цивільної юрисдикції. тотожними предметами позову. 20.11.2019 до початку судового засідання позивачем подано до суду апеляційної інстанції копію ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2019 по справі №200/4642/19; копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2019 по справі №200/4642/19; копію ухвали Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №200/4642/19; копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 по справі №160/2652/19; копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 по справі №160/2652/19; копію ухвали Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №160/2652/19. 27.11.2020 в матеріали справи надійшли клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про поновлення провадження у справі за апеляційною скаргою Первинної спілки "Правозахисники країни" у зв`язку з усуненням обставин, що викликали необхідність зупинення провадження, та про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 провадження у цій справі в суді апеляційної інстанції було зупинено до закінчення розгляду Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду справи №200/4642/19. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суд від 14.12.2020 провадження у цій справі було поновлено, враховуючи на усунення зазначених вище обставин, а саме завершення перегляду справи №200/4642/19 судом касаційної інстанції. В судовому засіданні 25.01.2021 прийняв участь представник відповідача, який заперечив на задоволення апеляційної скарги з тих підстав, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах, про що вже висловлена правова

позиція Верховного Суду у справі №200/4642/19. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду виходить з наступного. Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами спору у даній справі є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень. Позивач вказав, що законодавство про профспілки визначає, що роботодавець повинен сприяти діяльності профспілок. Неперерахування членських профспілкових внесків є прямим перешкоджанням діяльності профспілки, адже внаслідок затримки коштів діяльність Профспілки призупиняється фактично повністю, адже за рахунок коштів Профспілки утримується офіс, здійснюється сплата судового збору за подання позовних заяв в інтересах членів Профспілки щодо протиправних дій або бездіяльності, які вчиняються щодо них, справляються витрати на юридичну допомогу, витрати на страхування членів Профспілки за відповідними договорами, витрати на пошту, канцелярію та інше. Профспілка є неприбутковою організацією та існує лише за рахунок вищевказаних внесків. Задовольняючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки даний спір виник із колективного договору, вирішення якого у судовому порядку передбачено приписами частини 3 статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", то цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства. Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню з позовними вимогами Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" у цій справі передували звернення з аналогічними позовними вимогами до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в суди адміністративної та загальної юрисдикції. Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 у справі №160/2652/19 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Суди дійшли висновку, що захист прав Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" повинен здійснюватися у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2019 у справі №200/4642/19 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити дії. Суд вважав, що між сторонами виник спір, пов`язаний із здійсненням господарської діяльності позивача та дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2019 у справі №200/4642/19 апеляційну скаргу Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" залишено без задоволення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2019 про відмову у відкритті провадження у справі - залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 у справі за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11.09.2019 відкрито касаційне провадження за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити дії, витребувано з Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська матеріали справи №200/4642/19. Встановивши об`єктивну неможливість розгляду судом апеляційної інстанції даної справи, предметом апеляційного оскарження в якій є ухвала суду першої інстанції, що була прийнята господарським судом саме з питань її юрисдикції, до завершення розгляду іншої справи - справи №200/4642/19 за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити дії, в якій суд загальної юрисдикції дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження за у цій справі до закінчення розгляду Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду справи №200/4642/19, про що судом апеляційної інстанції було постановлено відповідну ухвалу від 20.11.2019. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" задоволено, ухвалу Бабушкінського районного суду Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції. Як зазначив Верховний Суд в мотивувальній частині постанови від 21 жовтня 2020 року у справі №200/4642/19 система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя. Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. У статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання позову) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства. Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на дату подання позову) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Згідно з частинами першою-третьою статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів. Частиною першою статті 4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, трудові відносини. Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються зокрема КЗпП України та Законом України від 15 вересня 1999 року №1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку (частина друга статті 2 КЗпП України). Згідно з частинами першою, другою статті 246 КЗпП України та частиною першою статті 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно зі статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом професійної спілки. Статтею 244 КЗпП України передбачено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами. Професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (частина перша статті 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"). Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Частиною першої статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації. Роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань (стаття 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"). Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України від 03 березня 1998 року №137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Установлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання (стаття 1 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"). Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю. Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону). Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 указаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"). Колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, у яких ідеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин і порядок вирішення яких визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі №910/11188/17 (провадження №12-92гс18) та від 26 червня 2019 року у справі №174/580/16-ц (провадження №14-127цс19), підстав відступити від нього не вбачається. За висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №200/4642/19 за результатами розгляду касаційної скарги Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них юридичних осіб - суб`єктів господарювання). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір. Враховуючи, що сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, зокрема, щодо утримання та перерахунку членських профспілкових внесків, а отже цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства. Отже, зважаючи на характер правовідносин, суд першої інстанції (Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) помилково відмовив у відкритті провадження у справі на тій підставі, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а апеляційний суд при апеляційному перегляді справи не виправив допущену судом першої інстанції помилку. У результаті зазначеного право заявника на доступ до правосуддя було порушено. Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 травня 2018 року у справі №910/11188/17 (провадження №12-92гс18), від 26 червня 2019 року у справі №174/580/16-ц (провадження №14-127цс19) та від 17 вересня 2019 року у справі №904/4107/18 (провадження №12-68гс19). З огляду на наведену позицію Великої Палати Верховного Суду посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/9010/17 (провадження №12-82гс18), відхиляється. Окрім цього, у зазначеній справі предмет позову (про зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу в майні підприємства та визнання недійсним наказу в частині збільшення статутного капіталу) є відмінним від справи, що переглядається в касаційному порядку. Тому колегія суддів Верховного Суду у справі №200/4642/19 визнала касаційну скаргу Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" обґрунтованою, а оскаржувані судові рішення такими, що постановлені з порушенням вимог процесуального законодавства і підлягають скасуванню. Таким чином, наразі за результатами перегляду Верховним Судом, як судом касаційної інстанції, означеної вище справи №200/4642/19, встановлено, що даний спір віднесений до цивільного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. За наведеного вище, колегія суддів у цій справі погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи положення чинного законодавства, враховуючи суть даного спору, який виник із колективного договору, вирішення якого в судовому порядку передбачено приписами частини сьомої статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а також те, що спірні правовідносини не мають характеру господарських, даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства. Відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі. На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку по відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування оскарженої у цій справі ухвали суду першої інстанції про закриття провадження. Судові витрати у зв`язку з переглядом цієї справи судом апеляційної інстанції колегія суддів відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на заявника у скарзі. Керуючись ст.ст. 269, 270-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі №904/1344/19 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Первинну професійну спілку "Правозахисники країни". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена 27.01.2021. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя І.М. Кощеєв