Постанова Волинський апеляційний суд № 165/2313/19

Справа № 165/2313/19 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р. Провадження № 22-ц/802/65/21 Категорія: 48 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А. К. суддів Бовчалюк З. А., Осіпука В. В., секретар Концевич Я. О., з участю: відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року,- встановив: У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, покликаючись на такі обставини. Вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира знаходиться на першому поверсі трьохповерхового будинку. У суміжному під`їзді цього ж будинку на третьому поверсі знаходиться квартира АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . В ніч з 11 на 12 липня 2019 року належну їй квартиру було залито водою. Комісією у складі профільних працівників виробничої дільниці КП «Нововолинськводоканал» та Благодатної селищної ради міста Нововолинська у складі голови житлово-комунальної комісії та депутата селищної ради зафіксовано факт залиття, пошкодження квартири та причини залиття. Відповідно до комісійного акту від 15.07.2019, причиною залиття квартири позивача стався перегрів невідключеного після використання саморобного водонагрівача (бойлера), який був встановлений у ванній кімнаті квартири відповідача, внаслідок чого розплавилася пластикова труба і по стояку було затоплено квартиру позивача та ще одну квартиру. У належній їй квартирі було пошкоджено водою стелю та стіни в кухні, ванній кімнаті, коридорі, спальні та вітальні. Двері набрякли, підлога волога, в квартирі сирість та задуха. Згідно з висновком №12 судової будівельно-технічної експертизи від 07.08.2019, складеного судовим експертом Товариства «Експрес Інвест» Охремчуком О.О., вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень приміщення квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття становить 37599,10 грн. , які позивач просила стягнути з відповідача на відшкодування завданої майнової шкоди. Рішенням Новововолинського міського суду від 15.10.2020 позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 37599 гривень 10 копійок матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 3000 грн. 00 коп. витрат за надання професійної правничої допомоги, 3140 грн. витрат по оплаті висновку експерта будівельно-технічної експертизи, 768 грн. 40 грн. сплаченого судового збору, всього 44507 грн. 50 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати посилаючись на недоведеність позивачем вини ОСОБА_1 у залитті квартири та відсутності підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню спричиненої внаслідок пошкодження майна матеріальної шкоди. Позивач ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, вказує, що вина відповідача у залитті квартири доведена Актом про залиття квартири, показами свідків. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення у зв`язку з таким. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що затоплення квартири позивача сталося з вини відповідача ОСОБА_1 , а тому стягнув з останньої кошти на відшкодування заподіяної залиттям квартири шкоди. Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законі. З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на квартиру від 11.03.1994 (а.с.4), копією договору дарування квартири (а.с. 5,6), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.7). Квартира розташована на першому поверсі трьохповерхового будинку . Квартира АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_4 розташована на третьому поверсі трьохповерхового будинку, але в іншому під"зді. З Акту від 15.07.2019, складеного житлово-комунальною комісією (далі - Акт) (а.с.10), вбачається, що в ніч на 12 липня 2019 року було залито водою квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . Під час комісійного обстеження встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 цього будинку, яка знаходиться на третьому поверсі, власник ОСОБА_1 у ванній кімнаті встановила саморобний бойлер, який не був відключений, внаслідок чого пластикова провідна труба, що не призначена до високої температури, розплавилася, і витік через неї по стояку води спричинив затоплення суміжних квартир. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини відповідача ОСОБА_1 у залитті квартири позивача на підставі висновку комісії, відображеного в Акті та показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При постановленні рішення у даній справі суд не дотримався встановленого цією нормою порядку оцінки доказів, надаючи оцінку Акту, залишив поза увагою показання свідків, які цей Акт підписали, неповно вивчив і проаналізував показання свідків. Зокрема, при прослуховуванні носія технічного запису судового засідання від 03.02.2020 апеляційним судом встановлено, що жоден із членів комісії, які підписали Акт від 15.07.2020 допитані як свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,не заходив та не обстежував квартири АДРЕСА_6 , що належить відповідачу ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_9 , який працює у НВ «Водоканал», здійснював заміну ушкодженої труби разом з ОСОБА_10 , показав суду, що при виконанні ремонтних робіт, щоб усунути несправність, встановлювали звідки витікає вода. Коли вони (він та ОСОБА_10 ) зайшли у квартиру АДРЕСА_2 , то там нічого не виявили, все було сухо. ОСОБА_9 також зазначив, що чоловік відповідача ОСОБА_1 розповідав(але не йому ), що відповідач лишила невимкненим бойлер. Свідок ОСОБА_10 при допиті у суді в якості свідка висловив свою думку, що причиною затоплення могла статись несправність бойлера та відсутність у його комплектації зворотного клапана. Також свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що вони замінювали пошкоджену пластикову, а не металеву трубу. Та обставина, що працівниками НВ «Водоканал» замінено ушкоджену трубу, ніким не оспорюється. Допитаний як свідок спеціаліст-начальник дільниці смт. Благодатне КП «Нововолинськводоканал», ОСОБА_11 також не обстежував ні квартири АДРЕСА_7 , що належить відповідачу ОСОБА_1 , ні встановленого у цій квартирі бойлера. З наведеного вбачається, що висновок суду про доведеність вини відповідача у затопленні квартири, належної позивачеві ОСОБА_3 , зроблено без повної і об`єктивної оцінки показань свідків у сукупності та взаємозв"язку з відомостями, відображеними в Акті та побудований на припущенні, що заборонено приписами частини 6 статті 81 ЦПК України. Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем вини відповідача ОСОБА_1 у затопленні квартири та заподіянні шкоди позивачеві. Та обставина, що відповідач ОСОБА_1 оплатила вартість заміни ушкодженої труби, не доводить її вини у затопленні квартири позивач ОСОБА_3 . У суді апеляційної інстанції вона пояснила свої дії тим, що оплатила кошти через те, що працівники водоканалу попередили її, що водопостачання не буде відновлено до того часу, поки вона не оплатить коштів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Хоча цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред`явлено позов . Про наведене зазначив Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 591/5118/14-ц. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, крім іншого, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, позивачем не доведено вчинення відповідачем ОСОБА_1 протиправних дій, які призвели до заподіяння шкоди, у задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити. Відповідно до пункту 4 «в» частини 2 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02.12.2020 відстрочено сплату судового збору у розмірі 1152.60 грн. за подання апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи апеляційним судом. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та постановленням судового рішення про відмову в позові, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1152.60 копійок, який належав до сплати за подання апеляційної скарги, необхідно стягнути з позивача ОСОБА_3 в дохід держави. Керуючись статтями 367,376,382, 383, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 1152,60 грн. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: