LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4819651/139/19

від 21.01.2021 ·

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м.Херсон Номер справи: 651/139/19 Номер провадження 22-ц/819/15/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя-доповідач)Ігнатенко П.Я., суддів:Воронцової Л.П., Полікарпової О.М., за участю секретаряСікора О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області у складі судді Загрунного В.Г. від 13 травня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк або АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із вказаним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.03.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжу картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті htt://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 31.01.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 173 825,85 грн, з яких: 3406,91 грн. - заборгованість за кредитом; 166 618,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором б/н від 14.03.2008 року в сумі 127 213,24 грн, яка складається із: 3406,91 грн. - заборгованість за кредитом; 123 806,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 14.03.2008 року по 28.09.2018 року; а також понесені судові витрати. Заочним рішенням Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.03.2008 року у розмірі 127213,24 грн, яка складається з: - 3406,91 грн. - заборгованість за кредитом; - 123806,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 14.03.2008 року по 28.09.2018 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та адвокат Шовкопляс Ю.В., який діє в його інтересах, підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Клопотання про призначення експертизи не підтримали, відмовились від її проведення, хоча оспорюють підпис ОСОБА_1 на довідці про Тарифи. Зазначили, що кредитну картку відповідач отримав разом із карткою для виплат заробітної плати, строк дії кредитної картки до грудня 2015 року. Вважають, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском загального строку позовної давності в три роки, що згадується в апеляційній скарзі та заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в ході апеляційного розгляду. При цьому, строк позовної давності не переривався. Про наявність заборгованості ОСОБА_1 не знав, ніяких платежів після закінчення строку дії картки - не вносив. Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого банком, зараховано платіж в сумі 100,00 грн 22.01.2019 року без волевиявлення відповідача. Вказані кошти відповідач сплатив банку при замовленні електронного ключа, а тому зарахований банком без його згоди платіж в рахунок сплати кредитної заборгованості не перериває строк позовної давності. Отримання перевипущеної картки боржник заперечує. Представник АТ «КБ «Приватбанк» - адвокат Логвіновська А.А. апеляційну скаргу не визнала, просить її залишити без задоволення. Пояснила, що кредитна картка відповідача перевипускалась, проте відсутність в матеріалах справи довідки про перевипуск картки та виписки по рахунку, - пояснити не може. Заперечує проти пропуску банком строку позовної давності, вважає, що позов подано в межах строку позовної давності, оскільки строк дії останньої картки не закінчився. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2008 року ОСОБА_1 підписав заяву б/н та довідку про умови кредитування, згідно яких отримав кредитну карту «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку за кредитом із щомісячним погашенням до 25 числа кожного місяця 7 % заборгованості, що не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Відповідач погодив умови кредитування своїм підписом, що підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.11, 12). Відповідач не заперечує отримання кредиту та часткове погашення заборгованості, однак посилається на те, що довідку про умови кредитування не підписував, а у підписаній ним заяві від 14.03.2008 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки. Оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності суд бере до уваги, що відповідачем погоджено тарифи кредитування шляхом засвідчення особистим підписом в довідці про умови кредитування; сторони погодили відсоткову ставку 3 % на місяць за користування кредитними коштами та неустойку. Таким чином, із довідки про умови кредитування вбачається, що відповідач погодив розмір відсотків за користування кредитними коштами, порядок погашення заборгованості, засвідчивши це своїм підписом, який не спростовано належними і допустимими доказами. Від проведення судової почеркознавчої і графологічної експертизи сторона відповідача відмовилась. Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 591/8058/15-ц. Сторонами не заперечується, що строк кредитування, тобто кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки. Згідно наданої відповідачем копії кредитної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 строк її дії закінчився в останній день грудня 2015 року. Посилання представника банку на перевипуск та отримання ОСОБА_1 нової кредитної картки, - не підтверджені будь-якими доказами. За таких обставин, відповідачем погоджені умови кредитування та розмір відсоткової ставки в межах строку кредитування, тобто до 31.12.2015 року. Отже, після зазначеної дати у банку відсутні підстави нараховувати відсотки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року № 14-10 цс у справі № 444/9519/12. Згідно розрахунку заборгованості станом на 31.12.2015 року заборгованість ОСОБА_1 по відсоткам нарахована банком в сумі 8952,90 грн (а.с. 9). Таким чином, в ході апеляційного розгляду встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком в межах заявлених вимог: заборгованість за кредитом в сумі 3406,91 грн та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 8952,90 грн. У межах строку кредитування до 31.12.2015 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати відсотки періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 січня 2016 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором. Вчинення дій відповідачем, які б переривали строк позовної давності, - позивачем не доведено належними і допустимими доказами. Строк дії картки закінчився 31.12.2015 року, а з позовом позивач звернувся до суду 12 березня 2019 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною відповідача в ході апеляційного розгляду. Сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Така ж правова позиція зазначена Верховним судом України у постанові від 16.09.2015 року у справі № 6-68цс15 та у постанові від 23.11.2016 року № 6-2104цс16. Отже, в межах наданих доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що банк звернувся із позовом з пропуском трирічного строку позовної давності. Окрім того, оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача процентів. Зазначене узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 березня 2018 року № 14-10 цс 18 у справі № 444/9519/12. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував копію позовної заяви, а тому не був обізнаний з предметом спору, не міг реалізувати право на подання відзиву на позов та заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору, що стало наслідком порушення його права на захист і принципу змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Таким чином, заочним рішенням суду першої інстанцій порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 не брав участі у судовому розгляді в суді першої інстанції, не був обізнаний про розгляд справи, не міг реалізувати процесуальні права відповідача, отже є підстави для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 14-59цс18 Велика Палата Верховного Суду з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17. Таким чином доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі та подана в ході апеляційного розгляду заява про відмову у задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропуском строку позовної давності, - заслуговують на увагу, заява про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню. Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити. Заочне рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року, - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Дата складення повного судового рішення 26 січня 2021 року. Головуючий П.Я.Ігнатенко Судді: Л.П.Воронцова О.М.Полікарпова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»