Постанова 4804 № 234/11577/13-ц

Єдиний унікальний номер 234/11577/13-ц Номер провадження 22-ц/804/505/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 січня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді Азевича В.Б., суддів: Никифоряка Л.П., Халаджи О.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2020 року у справі № 234/11577/13-ц за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», боржник ОСОБА_1 , про визнання неправомірної бездіяльності Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та зобов`язання вчинити певні дії (суддя в першій інстанції Чернобай А.О., ухвала постановлена в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області), - В С Т А Н О В И В: В жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») звернулося до Краматорського міського суду Донецької області зі скаргою про визнання неправомірної бездіяльності Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Харків) та зобов`язання вчинити певні дії. Скарга обґрунтована тим, що заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23.10.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом у розмірі 151 029,26 грн, судовий збір у розмірі 1 510,30 грн. 23.08.2018 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». 14.07.2020 року заступником начальника відділу Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Василенко В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62570394. У зв`язку з тим, що у боржника наявне іпотечне майно: квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося до відділу державної виконавчої служби з проханням вжити невідкладних заходів відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» щодо реалізації на електронних торгах нерухомого майна боржника. 24.09.2020 року державним виконавцем відмовлено в зверненні стягнення на предмет іпотеки з посиленням на статтю 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» вважає неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна, оскільки посилення державного виконавця на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень КМУ» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки даними нормативними актами не визначено, що обставини проведення антитерористичної операції виключають здійснення виконавчих дій, зокрема, в м. Краматорську. Відповідних змін щодо неможливості не проведення виконавчих дій державною виконавчою службою внаслідок проведення антитерористичної операції до Закону «Про виконавче провадження» не внесено. Отже, через бездіяльність державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) рішення Краматорського міського суду від 23.10.2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не виконується, а стягувач в свою чергу позбавлений можливості задовольнити свої вимоги. Скаржник просив визнати бездіяльність Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо реалізації заставного майна у межах процедури виконавчого провадження № 62570394 неправомірною; Зобов`язати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) усунути порушення та реалізувати заставлене майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 шляхом електронних торгів у межах процедури виконавчого провадження № 62570394. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2020 року в задоволенні скарги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» відмовлено. Представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати бездіяльність Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо реалізації заставного майна у межах процедури виконавчого провадження № 62570394 неправомірною та зобов`язати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вжити невідкладні заходи відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,7 кв.м, житловою площею 39,6 кв.м, у межах процедури виконавчого провадження № 62570394. Від Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення. В відзиві зазначено про безпідставність вимог скаржника, оскільки враховуючи норми статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», які цілеспрямовано введені державою з метою захисту прав громадян, які проживають на території України, на якій проводилась антитерористична операція, звернення стягнення на предмет іпотеки не може здійснюватися до закінчення дії цього Закону, навіть у рамках виконавчого провадження з примусового стягнення суми боргу, оскільки за статтями 48, 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на майно боржника відбувається на підставі постанови державного виконавця, а примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» адвокат Бондар І.П. підтримала доводи апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника товариства, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2020 року на підставі виконавчого листа № 2/234/4143/2013, виданого 05.11.2013 року Краматорським міським судом Донецької області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 151 029,26 грн. Постановою заступника начальника відділу Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Василенко В.О. від 14.07.2020 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , яка з 12.09.2005 року перебуває в іпотеці. 24.09.2020 року Краматорським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України та перебуває в іпотеці, зупиняється дія ст. 37, ст. 38, ст. 40, ст.ст. 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку». м. Краматорськ включено до переліку населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, який затверджений розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р. Суд першої інстанції дійшов висновку, що правових підстав для задоволення скарги представника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» немає, оскільки дії державного виконавця в межах виконавчого провадження, відкритого з метою примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь заявника за договором кредитування на загальну суму 151 029,26 грн, відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а ухвала постановлена з дотриманням вимог права. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. В пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 129? Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. За статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із частинами 2, 3 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За статтею 2 цього закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. За статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, боржнику на праві власності належить нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 65,7 кв.м, житловою площею 39,6 кв.м. Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Згідно з частиною 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотеко держателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку». Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц. Відповідно до статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». Результат аналізу наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності. Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визнається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, звертати стягнення на предмет іпотеки та проводити конкретні виконавчі дії, заходи з приводу реалізації цього майна. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції такий Закон втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 28-р від 23.01.2019) місто Краматорськ Донецької області належить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. На теперішній час нормативно-правовий акт про закінчення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято. Відтак, на час виникнення правовідносин в даній справі щодо виконавчого провадження № 62570394 у державі триває дія особливого режиму. Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Отже, положення Закону України «Про виконавче провадження» підлягають до застосування виключно у поєднанні із положеннями статті 9, частини 3 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими зупинена реалізація предмета іпотеки на період дії такого Закону. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 265/4748/16-ц. Посилання ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»» в апеляційній скарзі на те, що в даному випадку державним виконавцем вчинялися дії з виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому не розповсюджується на правовідносини з приводу реалізації спірного іпотечного майна боржника обмеження, встановлені статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не заслуговує на увагу, оскільки як зазначалось вище на дані правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про іпотеку», а тому до цих правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Посилання стягувача в апеляційній скарзі на правові висновки, зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2018 року у справі № 908/1245/15-ц, не можуть бути взяті до уваги відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при розгляді даної справи, зважаючи на нетотожність виниклих правовідносин. Так, у справі № 908/1245/15-ц стягувачем заявлено вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо не передання на електронні торги іпотечного та заставного майна боржника земельних ділянок із розміщеними на них автозаправними комплексами та обладнанням. Натомість, в даній справі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» просить реалізувати на прилюдних електронних торгах нерухоме майно боржника, що є жилим приміщенням, на яке поширюються особливі умови і обмеження, визначені статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. За таких обставин, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення. Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.Б. Азевич Судді: Л.П. Никифоряк О.В. Халаджи Повний текст постанови складено 26 січня 2021 року. Суддя-доповідач В.Б. Азевич