Постанова Київський апеляційний суд № 761/24986/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8125/2023 Справа № 761/24986/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Волошина В.О. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Державного підприємства «Сетам», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання з прилюдних торгів квартири, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, просила визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, номер лоту 302907, належного ОСОБА_1 на праві власності, а саме квартири АДРЕСА_1 , проведені 04 січня 2019 року ДП «СЕТАМ», скасувати протокол проведення електронних торгів № 380123 від 04 січня 2019 року, визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 22 листопада 2019 року (виконавче провадження № 40989210), складений головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області Чміль А.В. та затверджений начальником відділу, скасувати свідоцтво про придбання з прилюдних торгів (аукціонів) від 23 грудня 2019 року № 1798 квартири АДРЕСА_1 Позов мотивувала тим, що 01 лютого 2008 року нею було укладено з ЗАТ «ОТП Банк» кредитний договір, за умовами якого кредитні кошти надавалися для придбання нерухомого майна. Також 01 лютого 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-003/016/2008, предметом іпотеки за умовами якого є квартира за вказаною адресою. 25 листопада 2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було відступлено сукупність прав, належних клієнту, в тому числі право звертати стягнення на заставлене майно. Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2013 року задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 399 625,04 грн. На виконання даного рішення державним виконавцем винесено постанову від 25 листопада 2013 року про відкриття виконавчого провадження, а 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем розпочато процедуру реалізації через систему електронних торгів єдиного житла ОСОБА_1 , а саме квартири за вказаною адресою. 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року скаргу задоволено, визнано дії державного виконавця протиправними, зобов`язано зупинити реалізацію арештованого майна на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З заявами про наявність даної ухвали ОСОБА_1 зверталася до ДП «СЕТАМ» та державної виконавчої служби, однак вони були проігноровані. 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 виявила біля дверей своєї квартири сторонніх осіб і дізналася, що квартира продана з електронних торгів 04 лютого 2019 року всупереч мораторію на відчуження такого нерухомого майна та ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року. Вказувала, що 14 червня 2013 року нею було продано домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , з даного моменту квартира АДРЕСА_1 використовується нею та членами її сім`ї як єдине нерухоме житлове майно та місце постійного проживання і підпадає під перелік майна, визначеного п.п. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Таким чином, результати прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, оформлені протоколом проведення електронних торгів, є недійсними, а акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки за результатами недійсних торгів підлягає скасуванню. Оскільки правочин з реалізації квартири позивача є недійсним і не створює юридичних наслідків, свідоцтво про придбання з прилюдних торгів також підлягає скасуванню, як і реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_4 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, не погоджувалася з висновками суду першої інстанції, що на позивача не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року, оскільки державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 25 листопада 2013 року, в той час як ОСОБА_1 вперше прийнята на державну службу 26 січня 2015 року. З урахуванням ст. 58 Конституції України, якою закріплено принцип відсутності зворотної дії в часі, після відкриття виконавчого провадження, відносно ОСОБА_1 та прийняття Закону про мораторій позивач не обіймала посаду державного службовця, а відтак положення згаданого Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Посилалася на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 755/7922/15-ц, наводила зміст ст. 3, 8, 19, 129-1 Конституції України, вказувала, що встановлення Васильківським міськрайонним судом Київської області заборони на реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № 40989210 на час дії Закону № 1304-VІІ дало позивачу підстави очікувати, що державна виконавча служба виконає вимоги суду та не буде вживати заходів, спрямованих на реалізацію її квартири. Незважаючи на те, що документи щодо передачі майна позивача на реалізацію не відповідали вимогам законодавства, начальник відділу державної виконавчої служби не повернув їх виконавцю, що призвело до незаконної реалізації житла. Посилалася на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 645/984/18, в якій суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанції, задовольнивши позов про визнання результатів проведення електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки. Вказувала, що суд першої інстанції проігнорував проведення торгів з численними порушеннями порядку їх проведення, а саме позивача не було письмово повідомлено про день та час проведення прилюдних торгів з продажу належного їй майна і початкову ціну продажу майна, не було розміщено повідомлення в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, що впливає на вартість реалізації квартири, тобто на результати торгів, не направлено протягом трьох робочих днів після надходження від переможця електронних торгів копії підписаного протоколу іпотекодавцю. Також організатором торгів не було зазначено інформації про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців, хоча у квартирі зареєстровано десять осіб. Від відповідача ТОВ ОТП «Факторинг Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що на позивача не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вона є суб`єктом Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, апелянт не посилається на будь-які реальні порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, відтак, відсутні правові підстави для визнання електронних торгів недійсними та відповідно інших позовних вимог, які є похідними від вказаного. Від відповідача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, наводила власні аргументи на спростування доводів апеляційної скарги. Вказувала, що під час розгляду скарг ОСОБА_1 в справі № 362/6754/18 встановлено, що на ОСОБА_1 не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а в справі № 362/1014/20 встановлено, що дії державного виконавця щодо направлення кореспонденції в межах виконавчого провадження та виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2018 року в справі № 362/6754/18 були вчинені відповідно до вимог закону, з дотримання встановленої процедури, і дотримано законодавство щодо реалізації арештованого майна. Наголошувала, що при вирішенні судом першої інстанції спору було вірно застосовано постанову Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц. Звертала увагу, що позивачем пропущено строк на оскарження результатів торгів, оскільки позовна заява подана 13 серпня 2020 року, тобто через 5 місяців і 23 дні після того, як позивач нібито дізналась про проведені торги, хоча насправді вона дізналася про них раніше, а саме 18 вересня 2019 року, оскільки 02 вересня 2019 року через канцелярію апеляційного суду ОСОБА_3 було подано заяву про вступ заінтересованої особи до участі в справі і направлено завчасно ОСОБА_1 цю заяву для ознайомлення з додатками, в яких містилась копія протоколу електронних торгів, і копія даної заяви наявна в матеріалах справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що відбулось порушення вимог порядку при проведенні електронних торгів та що ці порушення вплинули на результат торгів і законні права позивача порушені. Дії державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № МL-003/016/2008, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 106088 доларів США, використання кредиту - придбання нерухомого майна, а саме квартира за адресою АДРЕСА_3 , кінцевий термін повернення кредиту - 01 лютого 2022 року (а. с. 21 - 27 т. 1). 01 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири за вказаною адресою з ОСОБА_6 , згідно умов договору продаж квартири здійснено за 669680,50 грн., що еквівалентно 132610 доларів США (а. с. 28 - 29 т. 1). 01 лютого 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № РМL-003/016/2008, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у п. 2 цього договору, іпотекодавець цим надає в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 31 - 36 т. 1). 05 листопада 2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого, в зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 05 листопада 2010 року між фактором та клієнтом, сторони домовились, що клієнт передає та відступає фактору сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно (а. с. 38 - 41 т. 1). Згідно додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 05 листопада 2010 року, серед інших було відступлено право вимоги за кредитним договором МL-003/016/2008, укладеним 01 лютого 2008 року з ОСОБА_1 , та договором іпотеки № РМL-003/016/2008 (а. с. 42 т. 1). Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2013 року в справі № 362/1781/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму боргу за кредитним договором № МL-003/016/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 4 399 625,04 грн. (а. с. 43 т. 1), і 03 жовтня 2013 року видано виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення (а. с. 44 т. 1). Листом ПАТ «Кредитпромбанк» від 30 травня 2013 року розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо добровільної реалізації заставного майна за кредитним договором від 21 вересня 2007 року, укладеного з банком, та повідомлено, що рішенням колегіального органу банку дозволено розірвати іпотечний договір від 21 вересня 2007 року та вивести з-під іпотеки нерухоме майно, прийняте згідно даного договору в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_2 з метою його подальшого продажу, за умови попереднього часткового погашення заборгованості за кредитним договором в сумі не менше 125000 доларів США (а. с. 214 т. 1). На а. с. 215 т. 1 наявна копія квитанції від 14 червня 2013 року, згідно якої ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 125000 доларів США на поточний рахунок для подальшого погашення кредиту згідно кредитного договору № 49.32/71/07-Zn від 21 вересня 2007 року. 14 червня 2013 року ОСОБА_1 відчужено належний їй житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, продаж будинку за домовленістю сторін вчинено за 327000 грн. (а. с. 46 - 49 т. 1), а також земельну ділянку за вказаною адресою за 229000 грн. (а. с. 50 - 53 т. 1). Місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з 04 липня 2013 року зареєстроване за адресою АДРЕСА_3 (а. с.20, 167 т. 1). Крім того, в 2018 році за вказаною адресою було додатково зареєстровано ще 6 осіб (а. с. 167 т. 1). Листом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 27 лютого 2020 року на адвокатський запит повідомлено, що відповідно до умов договору іпотеки РМL-003/016/2008 від 01 лютого 2008 року, а саме підпункт h) п. 5.2 іпотекодавець зобов`язана не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя, при цьому ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» за отриманням письмової згоди на реєстрацію місця проживання будь-яких третіх осіб (а. с. 168 т. 1). Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Київській області від 25 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 40989210 про примусове виконання виконавчого листа № 362/1781/13-ц (а. с. 45 т. 1). 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Васильківського міськрайонного суду Київської області, в якій просила до розгляду по суті її скарги на дії головного державного виконавця зупинити реалізацію шляхом проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ», описаного та арештованого при здійсненні виконавчого провадження № 40989210 (а. с. 228 т. 1). Згідно відомостей, що містяться на офіційному веб-сайті ДП «СЕТАМ» за посиланням https://setam.net.ua/auction/321071 в межах виконавчого провадження ВП № 40989210 у центральній базі даних системи електронних торгів 05 грудня 2018 року було розміщено лот № 319680 з продажу арештованого нерухомого майна, а саме: ІПОТЕКА: двокімнатна квартира АДРЕСА_4 . 03 січня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області про те, що 11 грудня 2018 року Васильківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу про визнання незаконними дій державного виконавця та зупинення реалізації арештованого майна (а. с. 57 т. 1). Заявою від 04 січня 2019 року (зареєстрована відділом 08 січня 2019 року) ОСОБА_1 повідомила відділ примусового виконання рішень, що місце її проживання співпадає з місцем її реєстрації, а саме АДРЕСА_3 (а. с. 229 т. 1). Також 03 січня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву до ДП «СЕТАМ», в якій позивач повідомляла про постановлення ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року щодо зупинення реалізації арештованого майна (а. с. 58 т. 1). 04 січня 2019 року відбулися електронні торги, про що ДП «СЕТАМ» складено протокол № 380123 проведення електронних торгів, номер лота 319680, яким є квартира АДРЕСА_1 , стартова ціна 597415 грн., ціна продажу 700000,88 грн., переможець торгів - учасник 15, яким зроблено особливу ставку 700000,88 грн. (а. с. 60 - 61 т. 1). 22 листопада 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області складено акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений начальником відділу (а. с. 62 т. 1). 25 грудня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва (про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер 1798, виданий 23 грудня 2019 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С. (а. с. 65 т. 1). Позивачем у даній справі оскаржувались дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 40989210 в порядку, передбаченому розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, що підтверджується копіями судових рішень, наявних в матеріалах справи, та загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Так, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року в справі № 362/6754/18 задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця, визнано дії головного державного виконавця ГТУЮ у Київської області Торбинської О.М. незаконними щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження ВП № 40989210, зобов`язавши зупинити реалізацію арештованого майна - квартири за вказаною адресою, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а. с. 55 - 56 т. 1). Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в справі № 362/6754/18 апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом розглянуто справу без дослідження матеріалів виконавчого провадження та прийнято рішення на підставі поданих документів лише однією стороною, не з`ясовано наявність чи відсутність іншого нерухомого майна, не перевірено обставини того, чи іпотечне майно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а. с. 162 - 163 т. 1). Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця ГТУЮ у Київській області Торбинської О.М. залишено без розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2021 року в справі № 362/6754/18 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Київській області Торбинської О.М. відмовлено, оскільки встановлено, що на ОСОБА_1 не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2020 року в справі № 362/1014/20 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відмовлено, оскільки встановлено, що рішення державного виконавця щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № 40989210, та дії державного виконавця щодо направлення кореспонденції в межах виконавчого провадження та на виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року в справі № 362/6754/18 були вчинені відповідно до вимог закону, з дотриманням встановленої процедури, як і дотримано законодавство щодо реалізації арештованого майна, відтак суд дійшов висновків про безпідставність доводів, викладених у скарзі ОСОБА_1 (а. с. 165 - 166 т. 1). На а. с. 230 - 243 т. 1 знаходяться копії електронних декларацій ОСОБА_1 на сайті НАЗК за 2016, 2017, 2019, 2020 роки, згідно яких позивач обіймає посаду головного спеціаліста відділу бюджетного планування фінансового управління Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, в 2016 році обіймала посаду головного спеціаліста планово-фінансового відділу Департаменту соціального захисту та фінансового забезпечення Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. На а. с. 7 т. 2 знаходиться копія наказу Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 26 січня 2015 року № 16-к, яким ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста планово-фінансового відділу Департаменту соціального захисту та фінансового забезпечення 26 січня 2015 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5). Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком № 2831/5. Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час їх проведення, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17). У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також зроблено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Отже, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2023 року в справі № 522/10845/19 (провадження № 61-2448св22), від 20 січня 2023 року в справі № 333/731/15-ц (провадження № 61-5048св22), від 11 січня 2023 року в справі № 522/18088/18 (провадження № 61-4067св22), від 21 грудня 2022 року в справі № 707/2879/19 (провадження № 61-3940ск22) та інших, що дає підстави для висновку про сталість правової позиції Верховного Суду в даному питанні. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції в даній справі вірно визначено підстави позову, з якими ОСОБА_1 звернулася до суду, а саме проведення електронних торгів всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року, якою було зупинено реалізацію арештованого майна, та прийняття державним виконавцем незаконного, на думку позивача, рішення про реалізацію єдиного нерухомого майна, яке використовується як постійне місце проживання позивача та членів її сім`ї, що належить позивачу. Також суд першої інстанції вірно встановив, що предметом доказування у цій справі є дотримання порядку проведення електронних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, а також чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, та чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Таким порядком є Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Згідно розділу І Порядку № 2831/5, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Згідно розділу ІІ Порядку № 2831/5, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Згідно розділу ІІІ Порядку № 2831/5, організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо). Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) повинно містити зокрема інформацію про майно (лот): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності); відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб; розмір гарантійного внеску (розмір винагороди за організацію та проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) - у разі реалізації майна відповідно до розділу VІ та пункту 1 розділу VІІ цього Порядку); стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном (фактична адреса зберігача та адреса зберігання майна, час для ознайомлення, контактні телефони та електронна адреса (за наявності)). Якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються: розмір жилої та нежилої площі будинку, квартири, іншого житлового приміщення; план приміщення (за наявності); місце розташування; відомості про земельну ділянку, на якій розташований будинок (її правовий режим та розмір); кількість поверхів будинку, поверх, на якому розташована квартира, інше житлове приміщення; кількість кімнат, площа кожної кімнати; інформація про допоміжні, підсобні приміщення та споруди; інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення. Згідно розділу VІІ Порядку № 2831/5 реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів. Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна. Згідно розділу Х Порядку № 2831/5 у разі зупинення електронних торгів з підстав, передбачених пунктом 2 розділу XI цього Порядку (крім зупинення через наявність технічних підстав), строк здійснення переможцем розрахунку за придбане майно, встановлений абзацом першим цього пункту, переривається до відновлення електронних торгів та формування нового протоколу проведення електронних торгів із зазначенням нового строку розрахунків за придбане майно. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, надсилає Організатору та переможцю електронних торгів за адресами, зазначеними у протоколі електронних торгів, повідомлення про поновлення строку перерахування коштів. Після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно; номер лота реалізованого майна. Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. Із доказів, наявних в матеріалах справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено порушення вимог порядку про проведення електронних торгів, які б вплинули на результат торгів і порушили законні інтереси ОСОБА_9 . Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року в справі № 910/10136/17, від 14 лютого 2018 року в справі № 490/5475/15, що аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна. Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. Таким чином, підготовчі дії державного виконавця з метою проведення прилюдних торгів стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб. Надаючи правову оцінку обставинам, на які в позові посилалася ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на позивача не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому належне їй майно могло бути реалізоване в примусовому порядку на електронному аукціоні. Апеляційний суд погоджується з даними висновками, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції, чинній станом на час спірних правовідносин) протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Згідно з пунктом 6 вказаного Закону, редакція якого діяла до 20 березня 2020 року, дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». У статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» було визначено, що суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування (пункт в). У зв`язку із прийняттям 14 жовтня 2014 року Закону України «Про запобігання корупції», який введений в дію 26 квітня 2015 року, Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. У пункті «в» частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. 04 березня 2020 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції», який набрав чинності 20 березня 2020 року, і яким у пункті 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» слова «Про засади запобігання і протидії корупції» замінені словами «Про запобігання корупції». Апеляційний суд враховує, що зазначення у пункті 6 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» про не поширення Закону на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», не суперечить нормам Закону України «Про запобігання корупції». Аналогічні правові висновки щодо застосування п. 6 вказаного Закону викладені в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 756/9904/15 (провадження № 61-10066св20). Відтак, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, беззаперечно підтверджується, що ОСОБА_1 з 26 січня 2015 року № 16-к, обіймала посаду головного спеціаліста планово-фінансового відділу Департаменту соціального захисту та фінансового забезпечення Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, тобто мала статус державного службовця, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та відхилено посилання позивача на те, що після набрання чинності вказаним Законом 07 червня 2014 року звернення стягнення на квартиру позивача з метою погашення боргу за кредитним договором стало незаконним та виконавець був зобов`язаний зупинити торги щодо спірної квартири. Та обставина, що на час прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ОСОБА_9 ще не мала статусу державного службовця, не є підставою для висновку, що на час прийняття рішення про передачу на примусову реалізацію іпотечної квартири в грудні 2018 року відсутні підстави для застосування пункт 6 Закону, оскільки це суперечить нормам ЦК України, які визначають дію актів цивільного законодавства у часі. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 756/9904/15 (провадження № 61-10066св20). З урахуванням викладеного є нерелевантними посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постанові від 27 травня 2020 року в справі № 523/6070/19, згідно яких «Частина перша статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце». Крім того, з огляду на встановлені судом обставини, не підлягають врахуванню правові висновки Верховного Суду, на які в апеляційній скарзі посилалась позивач, викладені в постанові від 11 березня 2020 року в справі № 755/7922/15-ц, про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності, а також, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що на спірні правовідносини в справі № 755/7922/15-ц поширюються вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який 01 вересня 2016 року втратив чинність. Враховуючи вищевикладене, є нерелевантними та відхиляються апеляційним судом посилання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 645/984/18, у якій Верховний Суд встановив, що належна позивачу квартира відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не могла бути примусово відчужена. У даній справі правовідносини є відмінними, оскільки судами не встановлювались обставини, що позивач є суб`єктом Закону України «Про запобігання корупції». Апеляційний суд також враховує, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2021 року в справі № 362/6754/18, яка заявником не оскаржувалась і набрала законної сили, в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Київській області Торбинської О.М. відмовлено, оскільки встановлено, що на ОСОБА_1 не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95851100). Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було враховано наявної судової заборони в ухвалі Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року в справі № 362/6754/18 на реалізацію квартири на час проведення аукціону, який відбувся 04 січня 2019 року, виходячи з такого. Пунктом 2 розділу ХІ Порядку № 2831/5 передбачено, що підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна. Згідно пункту 1 розділу Х Порядку № 2831/5 у разі зупинення електронних торгів з підстав, передбачених пунктом 2 розділу XI цього Порядку (крім зупинення через наявність технічних підстав), строк здійснення переможцем розрахунку за придбане майно, встановлений абзацом першим цього пункту, переривається до відновлення електронних торгів та формування нового протоколу проведення електронних торгів із зазначенням нового строку розрахунків за придбане майно. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, надсилає Організатору та переможцю електронних торгів за адресами, зазначеними у протоколі електронних торгів, повідомлення про поновлення строку перерахування коштів. Після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19). Із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що після проведення торгів 04 лютого 2019 року, оформлення результатів торгів у вигляді акту про проведені прилюдні торги державним виконавцем не здійснювалось до закінчення розгляду судом скарги ОСОБА_9 на дії державного виконавця в справі № 362/6754/18, і процедура реалізації майна в цей час не відбувалася. Лише після скасування апеляційним судом ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року, якою було визнано незаконними дії головного державного виконавця щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження ВП № 40989210, зобов`язавши зупинити реалізацію арештованого майна - квартири за вказаною адресою, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», державним виконавцем було складено акт від 22 листопада 2019 року про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого ОСОБА_3 видано свідоцтво про придбання з прилюдних торгів квартири від 23 грудня 2019 року та зареєстровано за нею право власності на спірне майно. Також апеляційний суд враховує, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2020 року в справі № 362/1014/20 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відмовлено, оскільки встановлено, що рішення державного виконавця щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № 40989210, та дії державного виконавця щодо направлення кореспонденції в межах виконавчого провадження та на виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2018 року в справі № 362/6754/18 були вчинені відповідно до вимог закону, з дотриманням встановленої процедури, як і дотримано законодавство щодо реалізації арештованого майна, відтак суд дійшов висновків про безпідставність доводів, викладених у скарзі ОСОБА_1 (а. с. 165 - 166 т. 1). На дані обставини правомірно звернув увагу в рішенні і суд першої інстанції, зазначивши, що доводи позивача про прийняття державним виконавцем незаконного рішення про реалізацію нерухомого майна мають самостійний спосіб оскарження, та що позивачем не зазначено про наявність судових рішень, якими було б визнано неправомірність рішення чи дії державного виконавця в ході виконавчого провадження № 40989210. Таким чином, всебічно та повно з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, із яким погоджується апеляційний суд, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення порядку реалізації майна в межах проведення прилюдних торгів, тому вимоги про визнання правочину недійсним не підлягають задоволенню. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що судом першої інстанції не було враховано порушення, які вплинули на результати торгів та права і законні інтереси позивача, зокрема ОСОБА_1 не було повідомлено про проведення прилюдних торгів з належного їй майна, організатором торгів не було розміщено публікації в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, копія підписаного переможцем торгів протоколу електронних торгів не направлялася іпотекодавцю, у інформаційному повідомленні про електронні торги не зазначена інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців, орендарів, інших користувачів приміщення. Апеляційний суд враховує, що в позовній заяві такі підстави визнання електронних торгів недійсними не заявлялись і не були предметом розгляду суду першої інстанції, про зазначені обставини ОСОБА_1 вказувала в межах відповідей на відзиви на позовну заяву, не уточнюючи підстав позову, отже такі доводи є безпідставними. Крім того, на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не заявлено клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, відтак її доводи в наведеній частині ґрунтуються на припущеннях і відхиляються апеляційним судом. Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову в задоволенні взаємопов`язаних з вимогою про визнання недійсними електронних торгів, вимог про визнання недійсним та скасування акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про право власності. Крім того, апеляційний суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 539/4400/19 (провадження № 61-15028св20), згідно якого «свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Абзац другий пункту 8 розділу X Порядку, відповідно до якого у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги, не відповідає зазначеній нормі закону, а тому не підлягає застосуванню згідно з частиною сьомою статті 10 ЦПК України. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації. Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів не відповідає належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові». Оскільки судом першої інстанції відмовлено в позові в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, суд не застосовував позовну давність, про що у своїх заявах просили відповідачі ОСОБА_3 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ДП «Сетам», і такі процесуальні дії суду узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), згідно яких суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Враховуючи наведене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що торги проведено з неприпустимими порушеннями прав та законних інтересів ОСОБА_1 , з грубими порушеннями порядку визначеного закону, всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та ухвали суду, якою було зобов`язано державного виконавця зупинити реалізацію квартири, в зв`язку з чим рішення Шевченківського районного суду м. Києва позивач вважала незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення відповідають обставинам справи, ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не можуть бути скасовані з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.