Постанова КЦС ВС № 757/48038/17-ц

Постанова Іменем України 15 січня 2021 року м. Київ справа № 757/48038/17 провадження № 61-18761св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Ястремським Олександром Яковичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у складі судді Немировської О. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 17 серпня 2017 року публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року у складі судді Підпалого В. В. відкрито провадження у цій справі. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 14 червня 2019 року подав на неї апеляційну скаргу. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції відмовленоз підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційну скаргу подано після спливу встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України граничного річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження обмежив передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини право на доступу до правосуддя. Вважає, що суд помилково застосував положення частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки він не був повідомлений про розгляд цієї справи та матеріали справи не містять доказів отримання ним ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі. Відзив на касаційну скаргу У січні 2020 року від ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом апеляційної інстанції ухвали. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито провадження у справі. 14 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду Касаційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенціївправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Встановивши, що відповідач ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року лише 14 червня 2019 року, тобто через рік і майже п`ять місяців після постановлення оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України. Доводи касаційної скарги про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та йому не надсилалася ухвала суду першої інстанції від 15 січня 2018 року про відкриття провадження у справі є необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема повідомленням про вручення відповідачу 20 червня 2018 року поштового відправлення з ухвалою про відкриття провадження та призначення судового засідання на 01 серпня 2018 року (а. с. 28). Крім того, відповідач також не надав доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенціївправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають грунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд обмежив право заявника на судовий захист є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд діяв відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, в межах наданих йому повноважень. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Ястремським Олександром Яковичем, залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара