Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 810/1884/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1884/15 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Файдюка В.В. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Українська Спілка» до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2015 №000384150 та від 10.03.2015 №0001232205, №0001242205, №0001252205, №0001262205, №0001272205, №0001282205. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем було порушено норми податкового законодавства, що призвело до завищення від`ємного значення податку на прибуток та заниження самого податку, завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та занижено сам податок, несвоєчасно подано податкові декларації з плати за землю, порушено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що мало наслідком винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскільки перевірка ТОВ «Будівельна Українська Спілка» була проведена на підставі постанови слідчого, винесеної в рамках кримінального провадження щодо службових осіб позивача, то контролюючий орган не мав права виносити податкові повідомлення-рішення до завершення розслідування у відповідному кримінальному провадженні. Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на ГУ ДПС у Київській області, яке було задоволено протокольною ухвалою суду від 08.12.2020. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БУС» зареєстроване як юридична особа 01.11.2005 та станом на момент проведення перевірки як платник податків, зборів та обов`язкових платежів перебував на податковому обліку. 09.12.2014 старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Асташовим Є.В. за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100000000597 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «АТЕМ», ТОВ «Грінко-Центр», ТОВ «Будівельна Українська Спілка», ТОВ «БМ Транс-ВМ Trans» та АТ «Укрексімбанк», яке потягло тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, винесено постанову, якою призначено у даному кримінальному провадженні позапланову виїзну документальну податкову перевірку ТОВ «Будівельна Українська Спілка» за період з 2010 по 2014 роки з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності (а.с.77-78 т.1). У період з 29.01.2015 по 16.02.2015 Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, постанови про призначення позапланової перевірки ТОВ «БУС» старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Асташова Є.В. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100000000597 та наказу від 29.01.2015 №33 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2014, за результатом якої складено Акт № 378/10-07-22-05-12/33870540 від 23.02.2015 (а.с.11-46 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем: 1) п. 137.1 ст. 137, п. 135.1 ст. 135, п. 135.4 ст. 135, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 ПК України, в результаті чого: - завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 36064199,00 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік в сумі 36064199,00 грн.; - занижено податок на прибуток всього у сумі 71276759,00 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік в сумі 71276759,00 грн. 2) п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого: - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2014 року в сумі 1592890,00 грн.; - занижено податок на додану вартість всього у сумі 1069627,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 34075 грн., за вересень 2011 року в сумі 208018 грн., за жовтень 2011 року в сумі 124871 грн., за листопад 2011 року в сумі 184477 грн., за грудень 2011 року в сумі 157640 грн., за січень 2012 року в сумі 67251 грн., за лютий 2012 року в сумі 47806 грн., за березень 2012 року в сумі 31787 грн., за квітень 2012 року в сумі 30846 грн., за травень 2012 року в сумі 97883 грн., за червень 2012 року в сумі 60735 грн., за травень 2013 року в сумі 24238 грн. 3) п. 49.18 ст. 49 ПК України, враховуючи вимоги п. 102.1 ст. 102 ПК України, було несвоєчасно подано податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік, за 2014 рік, податкову декларацію з орендної плати за землю за 2013 рік, за 2014 рік, не подано декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року, 3 квартали 2012 року, рік 2012; 4) вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. На підставі вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення: - №0003841501 від 06.03.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1592890,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 398222,50 грн. (а.с.68 т.1); - № 0001232205 від 10.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 89098158,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 71276759,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17821399,75 грн. (а.с.73 т.1); - №0001242205 від 10.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 303585,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 269057,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 134528,50 грн. (а.с.74 т.1); - №0001252205 від 10.03.2015, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 101834,50 грн. (а.с.72 т.1); - № 0001262205 від 10.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" за штрафною (фінансовою) санкцією на загальну суму 1190,00 грн. (а.с.69 т.1); - № 0001272205 від 10.03.2015, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" за штрафною (фінансовою) санкцією на загальну суму 2040,00 грн. (а.с.71 т.1); - № 0001282205 від 10.03.2015, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 36064199,00 грн. (а.с.70 т.1). Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами за матеріалами досудового розслідування №42014100000000597, як і не було зазначено про існування відповідного факту на момент винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, плату за землю віднесено до загальнодержавних податків. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до пп.54.3.1-54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: - платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; - дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; - згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Як вбачається з матеріалів справи, визначення позивачу грошових зобов`язань зі сплати податків і зборів відбулось згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 06.03.2015 та від 10.03.2015, які були прийняті контролюючим органом за результатами перевірки, що була проведена в період з 29.01.2015 по 16.02.2015. В той же час, відповідно до п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Частина 4 ст.8 вказаного Закону передбачає, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до ч.1-3, 5 ст.19 наведеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. В силу ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Таким чином, з моменту порушення справи про банкрутство та введення мораторію за ухвалою суду, заборонено нарахування неустойки (штрафів, пені), чи інших фінансових санкцій, а після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, у останнього не виникає додаткових зобов`язань зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2012 у справі №Б8/065-12 за заявою ТОВ «Маєток-Сервіс» до ТОВ «Будівельна Українська Спілка» порушено провадження у справі про банкрутство, прийнято заяву до розгляду та, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв`язку з чим заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства. Постановою Господарського суду Київської області від 30.10.2014 у справі №Б/065-12 (а.с.202 т.1) визнано банкрутом ТОВ «Будівельна Українська Спілка», відкрито ліквідаційну процедуру. Таким чином, оскільки з 30.10.2014 позивач був визнаний банкрутом та була відкрита ліквідаційна процедура, то з цього часу, у відповідності до вимог ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до позивача не можуть бути застосовані фінансові санкції. При цьому, введений ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2012 у справі №Б8/065-12 мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, а наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №826/22478/15, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Наведене відповідає положенням ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства (чинний на момент апеляційного розгляду справи), відповідно до якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Разом з тим, вказана заборона не може бути застосована до податкових зобов`язань, які виникли до моменту визнання боржника банкрутом та наявність відповідних зобов`язань може бути встановлена контролюючим органом після початку процедури банкрутства. Отже, враховуючи, що застосування до позивача фінансових санкцій (штрафів) та нарахування пені здійснено контролюючим органом в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та після прийняття господарським судом постанови про визнання ТОВ «Будівельна Українська Спілка» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0001262205, №0001272205, №0001252205, якими до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи), а також податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2015 року №0003841501 в частині застосування штрафних санкцій на суму 398222,50 грн., від 10 березня 2015 року №0001242205 в частині застосування штрафних санкцій на суму 134528,50 грн. і від 10 березня 2015 року №0001232205 в частині застосування штрафних санкцій на суму 17821399,75 грн. не можуть вважатись законними і правомірними, оскільки суперечать вищенаведеним положенням податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0001232205 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем 71276759,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. З акту перевірки позивача, обґрунтувань апеляційної скарги та пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 71276759,00 грн. було наслідком не відображення позивачем доходу в розмірі 377470553,86 грн. в результаті віднесення заборгованості позивача по кредитам АТ «Укрексімбанк» за кредитними договорами до безнадійної. Зазначений висновок ґрунтується на інформації з листа АТ «Укрексімбанк» від 22.10.2014 №195-01/4714. В той же час, відповідно до п. «г» пп.138.10.6 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для банків та небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 159 цього Кодексу. Підпунктом 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі. Відповідно до п.137.4 ст.137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу. Відповідно до пп.159.1.1 п.159.1 ст.159 ПК України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). Платник податку - покупець зобов`язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє позов (заяву) такого продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв`язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), зобов`язаний збільшити: дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту; витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу відповідно до цього підпункту) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту (пп.159.1.2 п.159.1 ст.159 ПК України). Згідно з пп.159.1.5 п.159.1 ст.159 ПК України якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує (відновлює) витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Водночас продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до підпункту 159.1.1 цього пункту збільшує доходи на суму заборгованості (її частини) за такі товари, роботи, послуги, погашену покупцем, та збільшує витрати на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі погашеної заборгованості) цих товарів, робіт, послуг за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Так, висновок про те, що заборгованість позивача за кредитними договорами є безнадійною ґрунтується виключно на листі АТ «Укрексімбанк» від 22.10.2014 №195-01/4714. Разом з тим, відповідна заборгованість за кредитними договорами, укладеними позивачем з АТ «Укрексімбанк» у розмірі 377470553,86 грн. ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2012 у справі №Б8/065-12 про банкрутство ТОВ «БУС» включена в розмір заборгованості боржника перед кредитором АТ «Укрексімбанк», що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України складала 392720863,90 грн. Таким чином, кредитором було вчинено дії з метою погашення заборгованості та в період, за який контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на суму 71276759,00 грн. (2013 рік) відповідна заборгованість в розмірі 377470553,86 грн. не відносилась до безнадійної, а тому не могла бути включена позивачем в об`єкт оподаткування податком на прибуток, оскільки лише після визнання позивача банкрутом і у разі не задоволення відповідних вимог кредитора АТ «Укрексімбанк» вказана заборгованість могла бути віднесена до безнадійної на підставі п. «в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України. За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 71276759,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0001232205 в частині нарахування основного зобов`язання з податку на прибуток у сумі 71276759,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо податкових повідомлень-рішень від 06.03.2015 №0003841501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1592890,00 грн., від 10.03.2015 №0001282205 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єктом оподаткування податком на прибуток на суму 36064199,00 грн. та від 10.03.2015 №0001242205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 269057,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України). Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ДП «Бетон Київ», ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Маєток-Сервіс», ТОВ «ВБК Стандарт-сервіс», ТОВ «Віса буд», ОСОБА_1 , ПАТ «Львівобенерго», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Укрпрофіль», ТОВ «Свіжина», ТОВ «ТД Вікант», внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 36064199,00 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2014 року в сумі 1592890,00 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 1069627,00 грн. Позивачем, ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не було надано жодних доказів та первинних бухгалтерських документів, які б могли підтвердити факт здійснення відповідних господарських операції, за результатом яких ТОВ «БУС» було сформовано податкову звітність. Позивач стверджує про втрату всіх первинних документів підприємства, однак жодних доказів звернення до правоохоронних органів з метою підтвердження факту втрати відповідних документів, або вчинення дій для їх відновлення чи витребування їх копій від контрагентів до суду надано не було. Єдиним обґрунтуванням позовних вимог в цій частині є посилання ну судові рішення, що набрали законної сили, в яких, за твердженням позивача, було досліджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Так, матеріали справи містять копії судових рішень у справах за позовом ТОВ «БУС» до Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №810/975/14 про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 №000112203 (а.с.166-172 т.1), №810/6886/13-а про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2013 №002362203 (а.с. 173-176 т.1), №810/6458/13-а про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002152203 (а.с.177-185 т.1), однак досліджені в даних справах господарські правовідносини стосувались інших періодів та інших контрагентів, ніж ті, що підлягають дослідження в рамках даної справи, а тому викладені у вказаних судових рішеннях висновки щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин із іншими контрагентами, господарські операції з якими не були покладені в основу висновків акту перевірки № 378/10-07-22-05-12/33870540 від 23.02.2015, а тому не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту в рамках даної справи. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Аналогічна правова позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 05 березня 2020 року у справі №826/9368/15. Таким чином, враховуючи будь-яких доказів правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП «Бетон Київ», ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Маєток-Сервіс», ТОВ «ВБК Стандарт-сервіс», ТОВ «Віса буд», ОСОБА_1 , ПАТ «Львівобенерго», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Укрпрофіль», ТОВ «Свіжина», ТОВ «ТД Вікант», колегія суддів не вбачає підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2015 №0003841501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1592890,00 грн., від 10.03.2015 №0001282205 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єктом оподаткування податком на прибуток на суму 36064199,00 грн. та від 10.03.2015 №0001242205 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 269057,00 грн. В той же час, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що перевірка позивача була проведена на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 та постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Асташова Є.В. від 09.12.2014 про призначення позапланової перевірки ТОВ «БУС», винесеної в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000597. Так, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Згідно з п.86.9 ст.86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку. Пунктом 58.4 ст.58 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов`язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. З аналізу наведеним норм податкового законодавства вбачається, що заборона складати та надсилати платнику податків податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України застосовується, зокрема, якщо така перевірка призначена в рамках кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори. В той же час, відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Асташова Є.В. від 09.12.2014 про призначення позапланової перевірки ТОВ «БУС», винесеної в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000597 вбачається, що дане досудове розслідування проводиться за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Відповідно до ч.1, 2 ст.364 КК України зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, досудове розслідування у кримінальному провадженні стосується кримінального правопорушення, предметом якого є зловживання владою або службовим становищем, а не податки та/або збори, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню п.58.4 ст.58, п.86.9 ст.86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) щодо заборони складати та надсилати платнику податків податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови. Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Українська Спілка» - задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2015 року №0003841501 в частині застосування штрафних санкцій на суму 398222,50 грн. (триста дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дві грн. 50 коп.). Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0001242205 в частині застосування штрафних санкцій на суму 134528,50 грн. (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім грн. 50 коп.). Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0001262205, №0001272205, №0001252205, №0001232205. В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Українська Спілка» - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 25 січня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.В.Файдюк А.Ю.Кучма