Постанова 4823 № 741/957/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 25 січня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 741/957/20 Головуючий у першій інстанції - Крупина А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/103/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2020 року (місце ухвалення - м. Носівка, дата складання повного тексту - 12.11.2020) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування посилався на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 14.03.2012. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він була повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. У позові банк посилається, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується Випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте у порушення умов кредитного договору позичальник своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями внаслідок чого у відповідача перед банком утворилась заборгованість, яка, враховуючи часткове внесення коштів на погашення заборгованості позичальником, станом на 21.04.2020 становить: 48 998,77 грн, з яких: 30 759, 48 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 30 759,48 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 18 239,29 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. В позові АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 48 998,77 грн за кредитним договором № б/н від 14.03.2012, та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Носівського районного суду від 12.11.2020 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30 759, 48 грн, яка складається із 30 759, 48 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, та стягнуто 1319,64 грн в рахунок повернення коштів по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що у підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 14.03.2012 відсутні умови договору про строки виконання зобов`язання, розмір відсотків за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розміру, на підставі чого судом в частині стягнення заборгованості за пенею відмовлено. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач кошти отримав, користувався ними, періодично здійснював погашення кредитної заборгованості, проте у встановлені строки не повернув кошти, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 30 759,48 грн. Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Носівського районного суду від 12.11.2020 в частині відмовлених позовних вимог у стягненні заборгованості з пені, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. У скарзі заявник зазначає, що відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватися. Позичальник підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку. Підписавши анкету-заяву відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, а також продовжуючи користуватися коштами автоматично приєднувався до нових редакцій тих Умов та правил, а також Тарифів. Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви. В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що з моменту оформлення кредитного договору позичальник до банку не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування та повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписання договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював до 21.09.2018. Позов про визнання недійсним кредитного договору в частині обов`язку сплати заборгованості за тілом кредиту, процентів, неустойки відповідачем не заявлявся, а тому договір у цій частині являється дійсним. При укладенні договору сторони досягли згоди щодо його умов відповідно до ст. 638 ЦК України. Відповідач користувався кредитними коштами, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, отримував кошти через банкомати, що свідчить про усвідомлення та обсяг взятих на себе зобов`язань. Судом першої інстанції залишено поза увагою висновки Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 № 356/1635/16-ц, від 08.07.2019 № 923/760/18, від 28.03.2019 № 428/2873/17, від 06.02.2018 № 755/2720/16-ц, від 17.04.2019 № 666/388/16-ц. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 14.03.2012 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку Для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів (а.с. 22). Позивачем в обґрунтування наявності кредитного договору додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 23). Матеріали справи містять розрахунок, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, згідно якого заборгованість за договором № б/н від 14.03.2012, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 21.04.2020, становить 48998,77 грн, з яких: 30759,48 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 30759,48 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 18239,29 грн - нарахована пеня (а.с. 16). З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку - 18.01.2018, цього ж дня встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн, який за період з 18.01.2018 по 06.05.2018 збільшено до 18000, 00 грн, та 04.01.2019 кредитний ліміт 0,00 грн зменшено (а.с. 20). Згідно довідки (а.с. 21) позичальнику ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 06.12.2016, термін дії - 12/20 (а.с. 21). Частково задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що в підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 14.03.2012 відсутні умови договору про строки виконання зобов`язання, розмір відсотків за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розміру, на підставі чого судом в частині стягнення заборгованості за пенею відмовлено. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач кошти отримав, користувався ними, періодично здійснював погашення заборгованості, проте у встановлені строки не повернув кошти, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 30 759,48 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за пенею. Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за нарахованою пенею. Так, у анкеті-заяві позичальника від 14.03.2012, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Банк, заявляючи вимогу про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути пеню. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.03.2012, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини укладеного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. На думку колегії суддів, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, про сплату пені, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, однакового застосування норм права, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, під час вирішення спору враховує наведений висновок суду касаційної інстанції. Зважаючи на викладене вище, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті: www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.03.2012 шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З врахуванням наведеного не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, що у своїй заяві позичальник висловив своє бажання укласти договір, отримати кредитну картку «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що згоден з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, що складають між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Анкета-заява від 14.03.2012, яка знаходиться в матеріалах справи, не містить даних щодо визначеного розміру кредитного ліміту та процентної ставки (типу, розміру тощо), умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.03.2012, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», де визначені умови щодо кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору (а.с. 23-48). Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD») та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентні ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші положення та умови. Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справах № 481/1243/16-ц, № 175/4634/15-ц та № 330/1607/16-ц. Таким чином, посилання у апеляційній скарзі, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині, як і посилання, що судом першої інстанції залишено поза увагою висновки Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 № 356/1635/16-ц, від 08.07.2019 № 923/760/18, від 28.03.2019 № 428/2873/17, від 06.02.2018 № 755/2720/16-ц, від 17.04.2019 № 666/388/16-ц. Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, є правильним. Таким чином, врахувавши наведені норми чинного законодавства, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, встановлені обставини справи та надані на їх підтвердження докази, районним судом правильно відмовлено у стягненні заборгованості за пенею. За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення районного суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 25.01.2021. Головуючий Судді :