Постанова 4813 № 521/15673/20

Номер провадження: 33/813/20/21 Номер справи місцевого суду: 521/15673/20 Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.01.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Клименко Олега Вікторовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2020 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою суду першої інстанції від 12 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заначив, що копію постанови суду від 12 жовтня 2020 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не отримував, що підтверджується матеріалами справи. Вона була отримана шляхом ознайомлення з матеріалами справи його представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18 грудня 2020 року, що підтверджується розпискою, яка наявна у матеріалах справи. На данну постанову суду захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що постанова суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а також порушено норми процесуального права. Суд першої інстанції не повинен був приймати як належний доказ відеозапис правопорушення, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення додано тільки висновок медичного огляду № 001087, а запис про те, що здійснювалась відеофіксація правопорушення і про долучення до протоколу відеозапису - відсутній. Даний запис було долучено до справи поза передбаченим законом порядком. У протоколі не зазначено, що водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, передбачену Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ МВС України. Міністерства охорони. Також в матеріалах справи відсутнє направлення до закладу охорони здоров`я на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури та позбавлення можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3 , захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та щодо скасування постанови та прийняття нової постанови, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. Дослідивши зміст та строки поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наступне. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення регламентується ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 12 жовтня 2020 року, без участі ОСОБА_2 , копію постанови не отримував, що підтверджується матеріалами справи. Виходячи з наведеного, клопотання захистника ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. В судове засідання ОСОБА_1 , а також адвокат Клименко О.В.. які були сповіщені належним чином, не з`явилися, про причини своєї неявки суд не сповістили (а.с. 28-30). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Визнаючи ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина останнього доведена та підтверджена належними та допустимим доказами. Апеляційний суд погоджується з таким висновком. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12 вересня 2020 року, о 01 годині 55 хвл., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Mitsubishi державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Івана та Юрія Лип, 14 в м. Одесі, знаходився у стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого співробітниками поліції складено протокол серії ДПР 18 №074430 від 12 вересня 2020 року про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП. Таким чином ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 а Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року. Огляд на стан сп`яніння проводився в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №074430 від 12 вересня 2020 року (а.с.2); - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3). - відеозаписом з місця події (а.с. 4). Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно п.12 гл. ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Відповідно до п. 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду №1103 від 17 грудня 2008 року, лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. У висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 вересня 2020 року №001087 КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, зазначено що ОСОБА_2 , перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Підписати висновок ОСОБА_2 відмовився у присутності двох понятих. Жодних зауважень при складенні адміністративного протоколу, а також щодо процедури проходження медичного огляду в медичному закладі від правопорушника не надходило. Відсутність в протоколі свідків не свідчить про порушення, адже свідки зазначаються лише в тому разі, якщо огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу. В даному випадку огляд особи на стан сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги на порушення працівниками поліції процедури проведення його огляду на стан сп`яніння, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Тому суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги що суд першої інстанції не повинен був приймати як належний доказ відеозапис правопорушення є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються оголошеними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції. Крім того обґрунтування апеляційної скарги не підтверджуються жодними допустимими доказами і не можуть бути підставою для спростування факту перебування скаржника в стані алкогольного сп`яніння, а лише спростовуються висновком та протоколом. Диспозиція ч. 1ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння....; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння... Отже, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1ст. 130 КУпАП. Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1ст. 130 КУпАП, є безальтернативним. При складенні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 дії поліції були повністю узгоджені з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, в редакції діючій на час складання протоколу. Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення. Належних доказів в підтвердження неправомірності в діях працівників поліції ОСОБА_2 також не надав. З урахуванням вищевказаної норми права, апеляційний суд вважає, що матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_2 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду, щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимогист.33 КУпАПна накладено стягнення у межах санкції ч.1ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Клопотання Клименко Олега Вікторовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити. Поновити ОСОБА_3 в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2020 року. Апеляційну скаргу Клименко Олега Вікторовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева