Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/107/20

20.01.21 22-ц/812/45/21 Провадження №22-ц/812/45/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Бондаренко Т.З., суддів- Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання Цуркан І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №484/107/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шикері І.А. в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів. Позивачка зазначала, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 лютого 2009 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 22 грудня 2008 року і до її повноліття. За вказаним рішенням суду було видано виконавчий лист № 2-149/09 від 17 лютого 2009 року, який було звернуто до виконання. Також, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року з відповідача на її користь були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини і до його повноліття. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист № 2-1016/2009 від 27 квітня 2009 року, який пред`явлено до примусового виконання. Разом з тим, відповідач не зважаючи на наявність обов`язку зі сплати аліментів на утримання дітей, сплачує їх несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01 листопада 2019 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів, а саме, за виконавчим провадженням №40573787 - 4076,06 грн., а за виконавчим провадженням № 40573577 - 45720,69 грн. Посилаючись на те, що згідно вимог ч.1 ст. 196 СК України розмір пені не може перевищувати 100% заборгованості, просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 лютого 2009 року, у справі № 2-149/2009, у розмірі 4076 грн. 06 коп. та 45720 грн. 69 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнутих на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року, у справі № 2-1016/09. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 лютого 2009 року, у справі № 2-149/2009, у розмірі 4076 грн. 06 коп. та на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнутих на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року, у справі № 2-1016/09, у розмірі 45720 (сорока п`яти тисяч сімсот двадцяти) грн. 69 коп. Рішення суду мотивовано тим, що сплата аліментів є обов`язком щодо утримання дитини тим з батьків, хто проживає окремо, проте відповідачем такий обов`язок не виконано, в зв`язку з чим виникла заборгованість, тому у позивачки виникло право на стягнення пені, розмір якої не може перевищувати розмір нарахованої заборгованості, як то встановлено законом. Належних доказів щодо скрутного матеріального становища відповідачем не надано. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач зазначає що заборгованість за аліментами утворилась не з його вини, а тому вважає за можливе стягненню з нього 5000 грн. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Так, з матеріалів справи, вбачається, що згідно виконавчого листа № 2-149/09, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 17.02.2009 року з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 22.12.2008 року і до її повноліття (а.с.12). Згідно виконавчого листа № 2-1016/09, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 27.04.2009 року ОСОБА_1 зобов`язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини і до його повноліття (а.с.15). Відповідно до розрахунків, здійснених старшим державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Видрою І.О., заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 23 жовтня 2019 року за АСВП № 48810387 складає 4076,06 грн., а за АСВП №40573577 - 45720,69 грн. (а.с.17-20). Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16 (провадження № 14-616цс18). Згідно розрахунку розміру пені, наданого позивачкою, пеня за прострочку відповідачем сплати аліментів за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року за АСВП № 40573787 становить 434973,40 грн., а за АСВП № 40573577 складає 466204 грн.(а.с. 21-24). Районний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи, доказам наданим сторонами надав належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що в зв`язку з нарахованою заборгованістю по сплаті аліментів, відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, який не перевищує розмір заборгованості за аліментами, в зв`язку з чим обґрунтовано стягнув з відповідача 45720 грн. 69 коп. Доводи апеляційної скарги на те, що у виникненні заборгованості із сплати аліментів відсутня його вина, не можна прийняти до уваги. Так, відповідно до положень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. В той же час відповідач, як на відсутність своєї вини, посилається на те, що з 2013 року по 2017 рік не мав офіційної роботи та мав тимчасовий заробіток, а після отримання офіційної роботи, бухгалтерією підприємства розпочалися здійснення необхідних утримань та платежів. Проте, вказана обставина, тобто офіційне непрацевлаштування відповідача, носить суб`єктивний характер та залежить від самого платника аліментів і не звільняє останнього від відповідного обов`язку. Крім того, розмір заборгованості із сплати аліментів відповідачем не оскаржувався. Відповідач також посилається на відсутність його вини в тому, що підприємством, де він працює, не було здійснено відрахування на утримання аліментів з вересня 2018 року по лютий 2019 року, хоча він надавав виконавчій службі відомості про роботу в цьому підприємстві. Однак, доказів про своєчасне повідомлення державного виконавця про своє місце роботи, відповідачем суду не надано, а крім того, він як боржник, не позбавлений був права у вказаний період добровільно здійснити перерахування аліментів на користь стягувача. Частиною 2 статті 196 СК України, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Також в апеляційній скарзі посилаючись на матеріальний та сімейний стан, ОСОБА_1 вказує, що з ним проживає батько ОСОБА_5 , 1944 року народження. Проте, як зазначає відповідач, батько отримує державну пенсію в розмірі 1764 грн., тому відсутні підстави вважати батька утриманцем відповідача. Посилання відповідача на сплату аліментів ще одній дитині - доньці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не може впливати на правильність висновку суду. Як вбачається з рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року відповідач також є платником аліментів на доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь іншої стягувачки ОСОБА_7 в розмірі, який дорівнює розміру аліментів стягнутих на інших дітей, тобто 1/6 частина заробітку (а.с. 14). Таким чином всі діти перебувають в рівних умовах та мають право на своєчасне отримання аліментів, а в разі їх несплати - на застосування встановлених законом наслідків. З посиланням відповідача, як на преюдиційне судове рішення від 25 червня 2019 року Овідіопольського районного суду Одеської області, яким розстрочено сплату заборгованості за аліментами та при цьому враховано проживання з ним непрацездатного батька та стягнення з нього аліментів і на дитину від першого шлюбу, також не можна погодитись. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, відповідно до наведеної процесуальної норми не підлягають доказуванню саме обставини у справі, а відповідач посилається на висновок суду в результаті оцінки доказів судом, що не є такою обставиною у справі та не носить преюдиційного характеру. З доводами апелянта про безпідставність застосування районним судом положень ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зменшення розміру неустойки на суму застосованого до боржника штрафу, через те, що вказані положення набули чинності лише 28 серпня 2018 року, тобто вже після виникнення заборгованості, слід погодитись. Проте посилання районного суду на вказану норму не вплинуло на правильність рішення суду. Інших доводів які б впливали на правильність висновків суду апеляційна скарга не містить. Положеннями ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що колегією суддів не встановлено підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, воно підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 25 січня 2021року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова