Постанова 4824 № 755/3509/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/3509/18 Головуючий у 1 інстанції: Савлук Т.В. Провадження № 22-ц/824/2640/2021 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В., секретар Майданець К.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Даниленко Тетяни Іванівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті», про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань,- в с т а н о в и в: В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» (далі - ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД»), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» (далі - ТОВ «Капітал Ріелті»), про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань. Позов обґрунтований тим, що 11 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Капітал Ріелті» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на об`єкт нерухомості, розташовані в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з метою отримання у власність квартири в новозбудованому будинку шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. 06 червня 2014 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Капітал Ріелті» та ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» укладено додаткову угоду, згідно з якою змінено сторону у договорі з ТОВ «Капітал Ріелті» на ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД». 18 червня 2014 року між ним та ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» укладено додаткову угоду до договору № КР/7/211 купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року, згідно якої він сплатив вартість квартири у розмірі 434 350 грн., в тому числі з ПДВ 20% 72 391,67 грн., що підтверджується довідкою від 16 вересня 2015 року про фінансування майнових прав об`єкта нерухомості по договору № КР/7/311 купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року. Відповідно до пункту 2.3. договору відповідач зобов`язався ввести будинок в експлуатацію в четвертому кварталі 2015 року, однак порушив умови договору в частині строків здачі об`єкту в експлуатацію. ОСОБА_1 просив суд відшкодувати моральну шкоду у розмірі 350 000 грн., яку заподіяно внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що договором про купівлю-продаж майнових прав на об`єкт нерухомого майна не передбачено відшкодування моральної шкоди, хоча відшкодування такої шкоди передбачено ст. 23, 611 ЦК України. Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом II групи, сплачена ним за договором сума є дуже значною. Через недобудову та невведення в експлуатацію в обумовлений термін будинку ОСОБА_1 зазнав значних моральних страждань, був порушений нормальний уклад його життя. Хвилювання через вищезазначені обставини призвели до стресу, виникнення пригніченого стану, що відповідно негативно відобразилось на житті ОСОБА_1 , відносинах з сім`єю та оточуючими, а також стані здоров`я, що підтверджується медичною карткою та документами. Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року без змін. Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд виходив з того, що згідно правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. В апеляційній інстанції ОСОБА_1 і його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. В судове засідання представники ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД", ТОВ "Капітал Ріелті" не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Капітал Ріелті» укладено договір № КР/7/211 купівлі-продажу майнових прав. За умовами договору ТОВ «Капітал Ріелті» продало, а ОСОБА_1 купив майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до пункту 2.2 договору сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 45,5 кв. м на 11 поверсі у секції №

1. Пунктом 2.3. договору визначено, що запланований термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 4 квартал 2015 року (а. с. 4-10). Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю) згідно чинного законодавства України (а. с. 4-10). 06 червня 2014 року між ТОВ «Капітал Ріелті», ОСОБА_1 та ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони у зобов`язанні до договору купівлі-продажу майнових прав № КР/7/211, відповідно до пункту 1 якої сторони домовились замінити ТОВ «Капітал Ріелті» у договорі купівлі-продажу майнових прав на ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» (а.с. 71). 18 червня 2014 року між ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони домовились внести зміни в пункти 2.2, 4.1 та 4.2 договору, а саме: сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт, розташований на об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 за наступними характеристиками: двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , проектною площею 62 кв. м. Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 2 вищевказані підпункти договору купівлі-продажу викладені в наступній редакції: відповідно до пункту 4.1 договору в день укладення цього договору вартість майнових прав 1 кв. м об`єкту нерухомості складає 8 400,00 грн., в тому числі з ПДВ 20% - 1400,00 грн., відповідно до пункту 4.2 договору орієнтовна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього Договору складає 434350,00 грн., в тому числі з ПДВ 20% - 72 391,67 грн. Решту несплачених метрів, а саме 16,5 кв. м, покупець сплачує по фіксованій ціні 8 400 грн. за 1 кв. м до листопада 2015 року, що становить 138 600 грн., в тому числі ПДВ 20% - 23 100 грн. (а.с. 22-23). Відповідно до довідки від 16 вересня 2015 року про фінансування майнових прав об`єкта нерухомості по договору № КР/7/311 купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року ОСОБА_1 у повному обсязі сплатив вартість квартири у розмірі 434 350 грн., в тому числі з ПДВ 20% 72 391,67 грн. (а.с. 11). На час розгляду справи ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» не передало позивачу квартиру в об`єкті капітального будівництва - житловому будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань у розмірі 350 000 грн. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», а договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна - житлове будівництво не передбачено відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Згідно з п.п. 18, 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Як вбачається з положень статті 2 договору, продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості. Отже, судом дійшов помилкового висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів». Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц. Колегія суддів враховує викладену правову позицію. Разом з тим, сама по собі право на відшкодування моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору, в тому числі, і в разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, не звільняє позивача від обов`язку доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями(бездіяльністю) відповідача, факту завдання моральної шкоди, обґрунтування й доведення її розміру Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, що заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди зобов`язаний довести наявність складу цивільно-правового правопорушення, а саме, наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні, а також надати докази на підтвердження розміру завданої шкоди. Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 пов`язував із невиконанням ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» зобов`язань щодо здачі будинку в експлуатацію. При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22 липня 2020 року в справі № 369/6303/19, від 17 жовтня 2018 року у справі № 757/39364/15-ц, згідно з якої Верховний Суд зазначив, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, зі сторони відповідача відсутній склад цивільно-правового порушення. Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що він є пенсіонером та інвалідом другої групи. Будинок мав бути зданий ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» в експлуатацію в четвертому кварталі 2015 року, у зв`язку з не введенням будинку в експлуатацію він зазнав значних душевних страждань, його нормальний уклад життя був порушений. Хвилювання призвели до стресів, що негативно відобразилося на відносинах у його сім`ї та на стані його здоров`я. В січні 2016 року він звертався до лікаря зі скаргами на болі в серці, головокружіння, безсоння та слабкість. У серпні 2016 року та у вересні 2017 року він проходив обстеження у лікаря-кардіолога, при якому було встановлено погіршення стану його здоров`я. Також, 21 червня 2018 року він звернувся до лікаря зі скаргою на стан свого здоров`я, внаслідок обстеження йому було установлено діагноз стенокардія, кардіосклероз та ін., що стало наслідком перенесеного ще у 2016 році стресу через ситуацію з купівлею квартири. На підтвердження обставин, на які він посилався, ОСОБА_1 надав копію медичної картки та медичних довідок. У виписці із медичної картки хворого від 21 червня 2018 року вказано, що позивач хворіє з 2016 року, відколи переніс стрес внаслідок втрати коштів за квартиру (а.с. 64-70). Надані на підтвердження позовних вимог медичні довідки та виписки лише підтверджують факти звернення ОСОБА_1 до лікаря та проходження лікування, проте на підтверджують, що відповідні захворювання пов`язані з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором. У виписці із медичної картки хворого від 21 червня 2018 року, на яку послався позивач, не вказано з чого лікарем установлено, що хвороба пов`язана зі стресом внаслідок втрати коштів за квартиру. Слід врахувати наявні в матеріалах справи дані, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, цей статус він має з 11 лютого 1998 року. ОСОБА_1 з 27 лютого 2007 року є інвалідом 2 групи. ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виявлене у 2016 році погіршення стану його здоров`я безпосередньо пов`язане з невиконанням відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року. Крім того, ОСОБА_1 , жодним чином не навів обґрунтування визначеного ним розміру моральної шкоди 350000 грн., що становить 80% відсотків сплаченої ним суми за договором. При цьому питання розірвання договору купівлі-продажу майнових прав ОСОБА_1 не порушує, оскільки розраховує на завершення будівництва і отримання у власність квартири. З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань у розмірі 350 000 грн. слід відмовити за недоведеністю. Відповідно, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Даниленко Тетяни Іванівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті», про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 січня 2021 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.