Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/11519/21

Справа № 344/11519/21 Провадження № 22-ц/4808/688/23 Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М. Суддя-доповідач Луганська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М. суддів - Девляшевського В.А., Василишин Л.В., за участю секретаря - Возняк В.Д. учасники справи позивач - ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Атаманюк Б.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» про стягнення штрафу та відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав, в с т а н о в и в: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» (далі -ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль») з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що 23.08.2017 року між нею (далі- покупець) та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» (далі - продавець) укладено договір №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав Згідно пункту 1.2. вказаного договору - сторони домовились, що об`єктом, майнові права на який передаються за даним договором, є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: встановлені зовнішні металопластикові вікна і вхідні металеві двері; влаштовані внутрішні цегляні перегородки; виконана електрична розводка; поштукатурені цегляні стіни та цегляні перегородки; підведені до квартири водопровідні, газові, електричні, каналізаційні, телефонні мережі, кабельне телебачення та інтернет, домофон; встановлений газовий турбокотел опалення та гарячої води; встановлені лічильники холодної води, газу та електричної енергії; оздоблений фасад та виконаний благоустрій прилеглої території будинку. Згідно п.1.5. договору запланований термін будівництва та введення в експлуатацію будинку №7 - 2-й квартал 2019 року. Позивачка вчасно і в повному обсязі оплатила вартість квартири, виконала всі договірні зобов`язання. 25.05.2020 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 49,5 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вказала, що відповідач порушив умови договору, замість внутрішніх цегляних перегородок поставлено перегородки з газоблоку (не штукатурені), стіна, яка відділяє квартиру позивача і сусідню квартири також збудована з газоблоку. Благоустрій прилеглої території не виконаний, із зовнішньої сторони, перед будинком не закопаний рів, вздовж якого доріжка з дошки до під`їзду. Будинок досі не введений в експлуатацію належним чином. По документах, хоч із запізненням, будинок введений в експлуатацію, але насправді зовнішні мережі будинку не передані на баланс експлуатуючим організаціям. 10.09.2019 Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради виданий Сертифікат серії №ІФ 162192531706, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації: багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення, місце розташування: АДРЕСА_1 . В Сертифікаті зазначено, що він виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 04.09.2019 року. При реєстрації будинок отримав поштову адресу: АДРЕСА_1 . Згідно Сертифікату будинок готовий до експлуатації 10.09.2019 року. Ключі від квартири позивач отримала тільки в середині березня 2020 року. Акт приймання-передачі майнових прав підписаний сторонами 06.01.2020. Наприкінці березня 2020 року позивач почала робити ремонт в квартирі, але в будинку було відсутнє водопостачання, інші інженерні мережі також не були підключені. 03.04.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила забезпечити водопостачання, та включити ліфт, проте це виконано не було. У відповіді на заяву від 27.04.2020 зазначено, що будинок введений в експлуатацію 04.09.2019, та що ТОВ "ІБК «Вертикаль» прикладає максимум зусиль для підключення всіх мереж до цього будинку разом з відповідними експлуатуючими організаціями. 11.07.2019 між позивачкою та відповідачем укладена додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу майнових прав №23/08/17/МК-1. Пункт 4 додаткової угоди №1 передбачає, що за порушення вищенаведених зобов`язань сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості квартири, а саме 149 094 грн. Всі інші умови Договору купівлі-продажу майнових прав №23/08/17/МК-1 від 23.08.2017 року залишаються без змін». Відповідач згідно додаткової угоди сплачував позивачці 4000 грн щомісячно з липня 2019 року до травня 2020 року, після чого припинив. Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків введення в експлуатацію будинку №7 продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,01 % від загальної суми сплаченої покупцем вартості майнових прав. Факт порушення строків введення в експлуатацію будинку визнав відповідач та у зв`язку з порушенням терміну введення будинку в експлуатацію сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору, в пункті четвертому якої, за порушення прописаних зобов`язань, встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості квартири, а саме - 149 094 грн. Відповідач сплачував 4000 грн., які визначені в п.1 Додаткової угоди з липня 2019 року по травень 2020 року. Після 10.09.2019 відповідач не повідомив, що будинок по документах введений в експлуатацію, бо дійсно це було не так, і тому продовжував платити обумовлену суму до травня 2020 року, а потім припинив виплати, чим порушив умови договору купівлі - продажу та додаткової угоди. Зазначила, що станом на теперішній час будинок не введено в експлуатацію належним чином. Вважає, що внаслідок порушення терміну введення будинку в експлуатацію, порушення умов Договору, Додаткової угоди №1 до Договору відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 4969,8 грн. та 149 094 грн. відповідно, разом - 154063.8 грн та моральну шкоду, яка полягає в її душевних і фізичних стражданнях, оскільки позивач самотужки носила воду і будівельні матеріали на п`ятий поверх в квартиру, коли робила ремонт, переживання, неможливість укласти відповідні договори з експлуатуючими організаціями, отримання особових рахунків. Моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн, що становить 1/10 від оплаченої вартості квартири. У зв`язку з викладеним просила суд стягнути з відповідача на її користь 154 063,80 грн штрафу за порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав та 50000 грн відшкодування заподіяної моральної шкоди. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, щосуд дійшов до помилкового висновку, що правовідносини, які фактично виникли між сторонами щодо будівництва об`єкта нерухомого майна є правовідносинами пов`язаними з підрядом, будівельним підрядом, що регулюється главою 61 ЦК України. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково посилається на статтю 882 ЦК України та наявність акту приймання передачі майнових прав оцінюючи його згідно правової природи правовідносин між замовником та підрядником. Судом не було оцінено недоліки будівельних робіт, які відповідачем не заперечуються та не спростовані. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій. Додаткова угода №l від 11 липня 2019 до договору купівлі-продажу майнових прав №23/08/17/МК- 1 від 23.08.2017 року містить чотири пункти, у жодному із яких немає положень про скасування відповідальності передбаченої договором №23/08/17/MK-1 від 23.08.20217 року. Останній абзац даної Додаткової угоди містить застереження щодо того, що усі інші умови договору купівлі-продажу майнових прав №23/08/17/МК-1 від 23.08.2017 року залишаються без змін. Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам та доказам порушення відповідачем умов договору: п. 2.2., п 2.3, п. 2.6, п. 4.2.2, п. 4.2.4, п. 4.4.5. Внаслідок бездіяльності відповідача та протиправними діям, якими порушено умови договору купівлі-продажу майнових прав, позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав №23/08/17/МК-1 позивачка правомірно очікувала отримати всі права на об`єкт нерухомості, які належать продавцю і полягають у праві покупця набути право власності на об`єкт нерухомості після введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів (як це передбачено умовами Договору) у другому кварталі 2019 року. Звертає увагу суду, що згідно пункту 2.3 договору купівлі-продажу майнових прав, право власності на майнові права переходить від продавця до покупця після підписання Акту. Акт приймання передачі майнових прав датований 06.01.2020 року що перевищує терміни передбачені самим договором та додатковою угодою №1. У відзиві представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди позивачки з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються на тих же доводах, на які посилалась позивачка в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, та які фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують. Зазначив, що позивачка замовчує той факт, що в ході судового розгляду було встановлено, що 0,01% від загальної сплаченої суми становить не 4969,80 грн, а 49,698 грн. Вказав, що судом першої інстанції встановлено,що 11 липня 2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 23/08/17/МК-1 від 23.08.2017 року, якою змінено умови вказаного Договору щодо відповідальності за порушення строків введення в експлуатацію будинку, також Продавець взяв на себе обов`язок сплачувати кошти Покупцю в сумі 4000,00 грн щомісячно, починаючи з липня 2019 року до терміну введення будинку в експлуатацію, а Покупець зобов`язався не розповсюджувати жодної інформації стосовно об`єкту будівництва та компанії, строки введення його в експлуатацію, видалити всі негативні відгуки в соцмережах та інших інформаційних ресурсах стосовно об`єкту будівництва та компанії в термін до 22.00 год. 11 липня 2019 року. Саме за порушення вищенаведених зобов`язань передбачена п.4 Додаткової угоди №1 відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості квартири, а саме 149094,00 грн. Зазначає, що відповідач не порушив взяті на себе зобов`язання, сплачував обумовлені суми коштів понад строки, вказані в Додатковій угоді №1, а тому вважає, що відсутні правові підстави для штрафу у сумі 149094,00 грн. Вказав, що доводи позивачки про те що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність у сторін одна до одної претензій майнового і немайнового характеру є неправдивими, оскільки 06.01.2020 року сторонами Договору був підписаний Акт приймання-передачі майнових прав, відповідно до якого сторони підтвердили повне виконання ними взятих на себе зобов`язань за вказаним Договором купівлі-продажу майнових прав № 23/08/17/МК-1 від 23.08.2017 року та відсутність у них одна до одної жодних претензій майнового і немайнового характеру. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначив, що позивачем не надано жодного належного доказу спричинення їй моральної шкоди, а також не зазначено яким чином визначалася та чим підтверджується сума моральної шкоди, заявлена у позові. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі. ПредставникТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» Цепенеда А.І. вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 , в якому позивачка набула право власності на квартиру №12 , був введений в експлуатацію 04 вересня 2019 року. Правовідносини, які фактично виникли між сторонами щодо будівництва об`єкта нерухомого майна є правовідносинами пов`язаними з підрядом, будівельним підрядом, що регулюється главою 61 ЦК України. Посилаючись на положення ч. 4 та ч. 6 ст. 882 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.853 ЦК України суд першої інстанції зазначив, що сторонами 06 січня 2020 року підписано Акт приймання-передачі майнових прав, за яким продавець передав, а покупець прийняв майнові права на квартиру. Підписанням даного акту сторони підтвердили повне виконання ними взятих на себе зобов`язань за вказаним Договором купівлі-продажу майнових прав № 23/08/17/МК-1 від 23 серпня 2017 року та відсутність у них одна до одної жодних претензій майнового та немайнового характеру. Пунктом 5.3. основного договору визначено, що у випадку порушення строків введення в експлуатацію будинку №7 продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,01% від загальної суми сплаченої покупцем вартості майнових прав. Пунктом 3.2 основного договору встановлено, що вартість Майнових прав на Об`єкт, що передаються Продавцем Покупцеві за цим Договором, складає відповідно 496 980 (чотириста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 коп. Тобто, 1 % від цієї суми становить 49,70 грн, а не 4 969,80 грн, як зазначила позивач у позові. Суд першої інстанції дійшов висновку, що штрафні санкції в сумі 49,70 грн не підлягають стягненню, оскільки сторони уклавши 11.07.2019 року додаткову угоду змінили умови відповідальності та визначили нові, за якими, у зв`язку з порушенням термінів введення об`єкту в експлуатацію продавець зобов`язується відшкодовувати покупцю кошти в сумі 4 000 грн щомісяця в термін до 25 числа шляхом передачі коштів згідно акту приймання-передачі або на картковий рахунок, наданий покупцем, починаючи з липня 2019 року до терміну введення об`єкту в експлуатацію (п. 1 додаткової угоди). З урахуванням часу укладення додаткової угоди та часу введення будинку в експлуатацію, відповідач за період з 01.07.2019 по 04.09.2019 повинен був сплачувати на користь позивачки кошти в розмірі 4 000,00 грн на місяць, виконання чого сторонами не оспорюється та підтверджено актами прийому передачі коштів. Суд не встановив наявність підстав для застосування до сторони відповідача штрафних санкцій визначених в п. 4 додаткової угоди, згідно з яким, за порушення вищенаведених зобов`язань сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30 % від вартості квартири, та дійшов висновку, що оскільки судом не встановлено, порушення майнових прав відповідачки то вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягаю до задоволенню. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам на вимогам закону, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною третьою статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (покупець) і ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Вертикаль» (продавець) було укладено договір №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав. Згідно пункту 1.2. договору - сторони домовились, що об`єктом договору є майнові права на який передаються за даним договором, є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: - встановлені зовнішні металопластикові вікна і вхідні металеві двері; - влаштовані внутрішні цегляні перегородки; - виконана електрична розводка; - поштукатурені цегляні стіни та цегляні перегородки; - підведені до квартири водопровідні, газові, електричні, каналізаційні, телефонні мережі, кабельне телебачення та інтернет, домофон; - встановлений газовий турбокотел опалення та гарячої води; - встановлені лічильники холодної води, газу та електричної енергії; - оздоблений фасад та виконаний благоустрій прилеглої території будинку. Згідно п.1.5. вказаного договору запланований термін будівництва та введення в експлуатацію будинку №7 - 2-й квартал 2019 року. Вартість майнових прав на об`єкт, що передається продавцем покупцеві, складає 496 980 грн ( п.3.2. договору). Згідно п.5.3. договору у випадку порушення строків введення в експлуатацію будинку №7 продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,01% від загальної суми сплаченої покупцем вартості майнових прав. 11 липня 2019 року між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав № 23/08/17/МК-1 від 23.08.2017 (а.с.24). Згідно п. 1 якої, сторони встановили, що у зв`язку з порушенням термінів введення об`єкту в експлуатацію продавець зобов`язується відшкодовувати покупцю кошти в сумі 4 000 грн щомісяця в термін до 25 числа шляхом передачі коштів згідно акту приймання-передачі або на картковий рахунок, наданий покупцем, починаючи з липня 2019 року до терміну введення об`єкту в експлуатацію. Відповідно до п.2 вказаної додаткової угоди покупець зобов`язується не розповсюджувати жодної інформації стосовно об`єкту будівництва та компанії, строки введення його в експлуатацію, видалити всі негативні відгуки в соцмережах та інших інформаційних ресурсах стосовно об`єкту будівництва та компанії в термін до 22 00 год 11 липня 2019 року. Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що досягнуті домовленості за згодою сторін вступають в силу в момент підписання і визнаються ними комерційною таємницею продавця та без згоди останнього дана інформація не може передаватись третім особам чи третіми особами поширюватися. Відповідно до п. 4 додаткової угоди за порушення вищенаведених зобов`язань сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30 % від вартості квартири, а саме 149094 грн. Також вказаною додатковою угодою встановлено, що усі інші умови договору купівлі-продажу майнових прав №23/08/17/МК-1 від 23 серпня 2017 року залишаються без змін. ОСОБА_1 здійснила повний розрахунок згідно укладено договору №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав, що підтверджується листом керівника відділу продаж ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Вертикаль». Відповідач з липня 2019 року по травень 2020 року сплачував позивачці щомісяця кошти в розмірі 4 000,00 тис. грн., відповідно до умов додаткової угоди від 11.07.2019 року,що підтверджується актами прийому-передачі коштів та не заперечується сторонами. Відповідно до Сертифікату серії №ІФ 1621925317106 виданого Управлінням з питань державного-архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, засвідчено відповідність закінченого будівництва об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації за адресою АДРЕСА_1 . Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 04.09.2019 року (а.с.18-19). Згідно акта готовності об`єкта до експлуатації від 04.09.2019 року встановлено, що багатоквартирний житловий будинок за проектною адресою АДРЕСА_1 , вважається об`єктом із закінченим будівництвом та готовим до експлуатації (а.с.121-125). Рішенням виконавчого комітету Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №126 від 29.10.2019 року, у зв`язку із закінченням будівництва та введенням у експлуатацію ТОВ «Вертикаль» нового житлового будинку, присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 (а.с.23). 06 січня 2020 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі майнових прав, за яким продавець передав, а покупець прийняв майнові права на квартиру № 12 (№ 11 згідно договору) загальною площею 49,5 м2 згідно обмірів ПП «БТІ Експерт» на п`ятому поверсі в 1 під`їзді багатоквартирного житлового будинку № 7 по Генплану групи багатоквартирних житлових будинків приміщенням громадського харчування « Містечко Козацьке » по АДРЕСА_1 (проектна адреса АДРЕСА_1 ). Підписанням даного акту сторони підтверджують повне виконання ними взятих на себе зобов`язань за вказаним Договором купівлі-продажу майнових прав № 23/08/17/МК-1 від 23 серпня 2017 року та відсутність у них одна до одної жодних претензій майнового та немайнового характеру (а.с.16). 20 травня 2020 року позивачка зареєструвала право власності на вказану квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.20). Як встановлено, сторони у договорі №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав п.1.5 погодили, що запланований термін будівництва та введення в експлуатацію будинку - другий квартал 2019 року. Між тим, будинок введено в експлуатацію з порушеним строком, а саме 04 вересня 2019 року. Сторони у п.5.3 договору №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав встановили відповідальність продавця за порушення строків введення в експлуатацію будинку №7 продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,01% від загальної суми сплаченої покупцем вартості майнових прав. З урахуванням зазначеного, висновок суду про відмову у стягненні на користь позивачки штрафу в розмірі 0,01% від загальної суми сплаченої покупцем вартості майнових прав (496980, 00 грн) у розмірі 49,69 грн не відповідає встановленим по справі обставинам справи. Що стосується вимог позивачки щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 149094, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено, сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав від 23 серпня 2017 року, якою передбачили відповідальність сторін саме за порушення умов додаткової угоди, пунктів1, 2,

3. Договір №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав від 23 серпня 2017 року не містить таких умов відповідальності сторін. Позивачкою не надано суду доказів того, що відповідачем порушено умови саме додаткової угоди. Судом встановлено, що відповідач сплачував позивачці 4000, 00 грн. з липня 2019 року по травень 2020 року. Будинок введено в експлуатацію 04 вересня 2019 року. Відповідач сплачував 4000, 00 грн до травня 2020 року. Акт приймання-передачі майнових прав між сторонами підписано 06 січня 2010 року, тобто відповідачем п.1 додаткової угоди не порушено. Тому відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 149094, 00 грн і суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що умовами додаткової угоди сторони змінили умови відповідальності за основним договором. Посилання скаржниці на те, що штраф у розмірі 149094,00 грн передбачено за порушення строків введення об`єкта в експлуатацію не заслуговує на увагу, оскільки таке твердження спростовується умовами договору №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав від 23 серпня 2017 року. Звертаючись до суду, позивачка у позовній заяві посилалася на те, що відповідачем не виконані умови п.1.2 договору, а саме: замість внутрішніх цегляних перегородок поставлено перегородки з газоблоку (не штукатурені), стіна, яка відділяє квартиру позивача і сусідню квартири також збудована з газоблоку. Благоустрій прилеглої території не виконаний, із зовнішньої сторони, перед будинком не закопаний рів, вздовж якого доріжка з дошки до під`їзду. Будинок досі не введений в експлуатацію належним чином. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Позивачкою суду не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідачем не виконані умови п.1.2 договору Договір №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав від 23 серпня 2017 року в частині влаштування внутрішніх перегородок, оздоблення фасаду та виконання благоустрою прилеглої території будинку, та не введення будинку в експлуатацію належним чином. Натомість позивачкою надано акт приймання - передачі майнових прав від 06 січня 2020 року в якому зазначено, що сторони підтверджують повне виконання ними взятих на себе зобов`язань за вказаним договором №23/08/17/МК-1 купівлі-продажу майнових прав та відсутність у них одна до одної жодних претензій майнового та немайнового характеру. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Як вбачається з положень статті 2 договору, продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості. Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір купівлі-продажу майнових права передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, що має здатися в експлуатацію у другому кварталі 2019 року, а отже на такі правовідносини поширюється дія вказаного закону. Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року №755/3509/18. Судом встановлено, що відповідачем було допущено порушення строку введення об`єкта в експлуатацію. Порушивши строки введення об`єкта в експлуатацію відповідачем спричинено позивачці моральну шкоду. Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав №23/08/17/МК-1 позивачка очікувала отримати всі права на об`єкт нерухомості, після введення об`єкта нерухомості в експлуатацію у другому кварталі 2019 року, між тим будинок здано в експлуатацію 04 вересня 2019 року, а майнові права на квартиру позивачки передано 06 січня 2020 року. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При визначенні розміру моральної шкоди апеляційний суд виходить із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивачки, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 10000, 00 грн. Відповідно до ч.1 п.п.1,3, 4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не повно з`ясовано обставини справи, не правильно застосовано норми матеріального права, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених вимог позивачки. Стягнути з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» на користь ОСОБА_1 штрафу за порушення умов договору у сумі 49, 69 грн та у відшкодування моральної шкоди у сумі 10000, 00 грн. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки заявлені вимоги позивачки задоволено частково з урахуванням пропорційності задоволених вимог з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 150, 74 грн. Розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України). При розгляді справи у суді першої інстанції позивачкою 13 березня 2023 року було надано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн. Разом з тим матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт, інших доказів на підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль», код ЄРДПОУ 35517593, місце знаходження: м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Фізкультурна, 27 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 штраф за порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав в сумі 49,69 грн, та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль», код ЄРДПОУ 35517593, місце знаходження: м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Фізкультурна, 27 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 150, 74 грн. В іншій частині заявлених вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 09 червня 2023 року. Головуючий В.М. Луганська Судді Л.В. Василишин В.А. Девляшевський