Постанова 4817 № 603/618/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 603/618/20Головуючий у 1-й інстанції Гудкова Ю.Г. Провадження № 22-ц/817/129/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 310020000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., за участю секретаря - Боднар Р.В. та позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №603/618/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року, ухваленого суддею Гудковою Ю.Г., повний текст якого складений 16 листопада 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В: у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, визначений судовим наказом Монастириського районного суду Тернопільської області №603/332/20 від 06 липня 2020 року, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з аліменти держвиконавець нараховує, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати для працівників даної місцевості, що становить 1 816 гривень. Зазначає, що не має можливості сплачувати аліменти у такому розмірі, так як не працює і не має регулярного заробітку. На підставі наведеного просить стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким розмір аліментів, визначений судовим наказом, змінити на розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, вчинив невідповідність висновків, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що свій батьківський обов`язок знає, розуміє й виконує, і вказує, що права дитини ним не порушуються. Зазначає, що відповідачка в судове засідання не з`являлась, адже, знає, що він прикладає максимум зусиль не тільки у наданні матеріальної допомоги, але й у вихованні дочки, оскільки не тільки піклується про дочку, дбає про її здоров`я, фізичний розвиток і доглядає за нею. В судовому засіданні ним доведено, що має мінливий дохід, не працює, на відміну від відповідачки, не є фізичною особою-підприємцем. Вказує, що державний виконавець, виходив із середньої заробітної плати працівника "для цієї місцевості" в розмірі 7 264 гривні, визначив, що 1/4 частина заробітку становить 1816гривень (7 264 х 25%). Така величина аліментів, для нього, як для людини, яка не працює, частково проживаючої за рахунок своїх батьків є неможливою для сплати. Щоб уникнути подальшого непорозуміння розрахунків, що провадяться державним виконавцем, щодо аліментів, у нього є всі наявні обставини виплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не зумів спростувати його доводи щодо сплати аліментів у твердій грошовій сумі виходячи із розміру 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка становить - 1 159 гривень (2 318 гривень : 2). Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року - залишити без змін, і розгляд даної цивільної справи №603/618/20 проводити у її відсутності, посилаючись на те, що з вимогами позивача не погоджується, оскільки, останній не надав жодного доказу того, що його матеріальний або сімейний стан змінився/погіршився, що передбачено ст.192 СК України. Позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, що відповідно до ч.3 ст.181 СК України таке право надано виключно стягувачу аліментів, а не боржнику. У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання, однак, у відзиві на апеляційну скаргу просила розгляд справи проводити у її відсутності. У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Заслухавши пояснення позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24). Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 червня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 26 липня 2011 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №38 (а.с. 25-26). 06 липня 2020 року за заявою ОСОБА_2 . Монастириський районний суд Тернопільської області у справі №603/332/20 виніс судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 22). Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позов про зменшення розміру аліментів, визначений рішенням суду, шляхом зміни способу їх стягнення може бути тільки за позовом одержувача аліментів. Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (надалі Конвенція), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Також згідно з статтею 8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Як вбачається з позовної заяви позивач просить зменшити розмір аліментів, фактично змінивши спосіб стягнення аліментів з 1/4 частини доходу на тверду грошову суму. Однак, законодавством передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду лише за позовом одержувача аліментів, а не платника. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року - залишити без змін. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 25 січня 2021 року. Головуючий Судді