Постанова 4874 № 6/10-570

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року Справа № 6/10-570 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від ГУ ДПС у Вінницькій області: Кузьмич Н.О. - представник за довіреністю від 21.12.2020р. від УВД ФСС України у Вінницькій області: не з`явився від кредиторів: не з`явився від боржника: не з`явився арбітражний керуючий (ліквідатор): не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області, м.Вінниця та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, м.Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 02.10.20р. суддею Лабунською Т.І. о 12:36 год. у м.Вінниці, повний текст складено 13.10.20р. за заявою Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод", м.Вінниця до - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, м.Вінниця - ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", м.Вінниця - Головного управління ДПС у Вінницькій області, м.Вінниця - ЗАТ "Юнеф-Енергія", м.Київ - Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, м.Вінниця - Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", м.Вінниця - ТОВ "Українська цукрова компанія", м.Донецьк - ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", м.Донецьк - ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", м.Вінниця - Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, м.Вінниця - Вінницького міського центру зайнятості, м.Вінниця - Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", м.Вінниця - ТОВ "Цукор поділля", м.Вінниця - ТОВ Інтер Менеджмент груп", м.Київ - ПП "Ястреб", м.Київ - ДП "Київінтерпродукт", м.Київ - ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні", м.Донецьк - Профспілки працівників АСМУ, м.Вінниця - Первинної профспілки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", м.Вінниц про стягнення 4 729 876,47 грн. в межах справи № 6/10-570 за заявою Дочірнього підприємства "Інтер-Донбас", м.Горлівка Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод", м.Вінниця про банкрутство ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 заяву Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", Головного управління ДПС у Вінницькій області, ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", ТОВ "Українська цукрова компанія", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", ТОВ "Цукор поділля", ТОВ Інтер Менеджмент груп", ПП "Ястреб", ДП "Київінтерпродукт", ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні", Профспілки працівників АСМУ, Первинної профспілки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" про стягнення 4729876,47грн. в межах справи №6/10-570 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" - задоволено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 1 799 639,51грн.; 26994,59грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Дочірнього підприємства АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Вінницяліфт" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 99,15грн.; 1,49грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 27 415,38грн.; 411,23грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 4461,82грн.; 66,93грн - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 106 092,06грн.; 1591,38грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Мотор Січ-Сервіс" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 1 460 897,65грн.; 21913,46грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 1 216 538,87грн.; 18 248,08грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 63 966,48грн.; 959,50грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Вінницького міського центру зайнятості до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 12 443,51грн.; 186, 65грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 38322,04грн.; 574,83грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Київінтерпродукт" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 12 195,63грн.; 182,93грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-механічні майстерні" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 623018,21грн.; 9 345,27грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Профспілки працівників Автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 11275,56грн.; 169,13грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Первинної профспілки Відкрито акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 22 153,56грн.; 332,30грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" в доход Державного бюджету України 76 773,79грн. - судового збору. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" про стягнення з кредиторів 4 черги по справі №6/10-570 коштів у сумі 4 729 876,47грн.. Мотивуючи апеляційну скаргу, Головне управління ДПС у Вінницькій області зазначає, зокрема, наступне: - вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства; - вказує, що постановляючи рішення про стягнення зазначених коштів з ГУ ДПС у Вінницькій області суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального та матеріального права; - зауважує, що ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" стверджує, що помилково сплачені грошові зобов`язання у нього виникли у період з 2008 по 2012 роки, а тому встановлений ст.43 ПК України термін на їх повернення закінчився у 2015р.; - зазначає, що ГУ ДПС у Вінницькій області не отримувало коштів від ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" у розмірі 1 799 639,51грн., оскільки такі кошти надходили на рахунок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (Держбюджет). Відповідно ст.1 постанови КМУ №106 від 16.02.2011р., перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком; - стверджує, що ГУ ДПС у Вінницькій області здійснювало контроль за правильністю та своєчасністю надходження коштів у погашення боргу ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" на рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , а не отримувало дані кошти для потреб ГУ ДПС у Вінницькій області; - констатує, що постановляючи рішення про стягнення з ГУ ДПС у Вінницькій області коштів у розмірі 1 799 639,51грн. Господарський суд у Вінницькій області не зазначив положення жодного нормативно-правового акту який надає можливість стягнути помилково сплачені податкові зобов`язання не з бюджету, а з податкового органу, окрім того у рішенні від 02.10.2020р. не надано належного аргументування причин відхилення вимог ст.43 Податкового кодексу України. Додає, що факт помилкового та не обґрунтованого встановлення обставин справи підтверджується також і тим, що у рішенні від 02.10.2020р. суд постановляє стягнути кошти з підприємств, які припинені, про що внесено відповідний запис до ЄДР; - зауважує, що у правовідносинах, що досліджувалися у справі №6/10-570 суб`єктом звернення до суду (позивачем) є ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому для визначення перебігу строку позовної давності у цій справі слід враховувати коли про порушене право міг дізнатися ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" в особі уповноваженого органу, а не ліквідатор Мензаренко Ю.М.; - зазначає, що днем коли ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" міг дізнатися про порушення свого права є день коли кошти перераховувалися кредиторам. Кошти у погашення податкової заборгованості ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" надходили з 2008 по 2012рік, що підтверджується наданими ліквідатором виписками банку. Отже з викладеного вбачається, що ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" пропустив трирічний строк на звернення до суду за захистом своїх інтересів. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів арбітражному керуючому (ліквідатору) Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" Мензаренку Ю.М.. 03.12.2020р. на поштову адрес Північно - західного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020р. про залишення апеляційної скарги без руху надійшло клопотання про усунення недоліків з додатком, зокрема, доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів арбітражному керуючому (ліквідатору) Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" Мензаренку Ю.М.. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 та призначено справу №6/10-570 до розгляду на 22.12.2020р. об 14:30год.. Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до ліквідаційної маси ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" 63966,48грн., 959,50грн. - судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору. Мотивуючи апеляційну скаргу, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області зазначає, зокрема, наступне: - вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства; - зауважує, що перерахування коштів для погашення кредиторської заборгованості Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Вінницькій області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, в сумі 63966,48грн. здійснювалось боржником у 2008-2009 роках, а саме: 29.02.2008р. - 15170,17грн.; 29.01.2009р. - 25 000,00грн.; 11.02.2009р. - 23 796,31грн.; - констатує, що таким чином, позовна давність сплила 11.02.2012р. щодо останньої сплаченої суми, а ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" не просив визнати поважними причини пропущення позовної давності; - додає, що про застосування позовної давності Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області було заявлено у відзиві на заяву ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" від 16.07.2020р., який було направлено на адресу господарського суду Вінницької області рекомендованим листом 16.07.2020р.. Однак, в порушення п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення від 02.10.2020р. судом не надано оцінку позиції щодо не застосування позовної давності заявленої Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області; - таким чином, вважає, що у задоволенні заяви ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" необхідно було відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності; - також додає, що при винесенні рішення від 02.10.2020р. судом було застосовано ст.1212 Цивільного кодексу України, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Також, судом був зроблений висновок, що достатньою правовою підставою для отримання кредитором коштів боржника в ліквідаційній процедурі є черговість задоволення вимог кредиторів, яка визначена ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.); - вважає такий висновок суду помилковим, оскільки відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Таким чином, достатньою правовою підставою для отримання кредитором коштів боржника є наявність у кредитора грошового зобов`язання до боржника, яке визнано ухвалою суду та включено до реєстру вимог кредиторів; - також вказує, що рішенням від 02.10.2020р. судом фактично було задоволено позовну заяву ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" про стягнення коштів з кредиторів у межах провадження справи про банкрутство; - обґрунтовує, що звернення ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" до суду із заявою про стягнення коштів із кредиторів у межах провадження справи про банкрутство є невірним способом захисту боржником своїх прав; - звертає увагу апеляційного суду на те, що суд своїм рішення постановив стягнути кошти із відповідачів, юридичні особи яких станом на дату прийняття рішення є припиненими та згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України не можуть мати процесуальну правоздатність та дієздатність. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 23.11.2020р. апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів арбітражному керуючому (ліквідатору) Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" Мензаренку Ю.М.. 15.12.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на виконання ухвали від 23.11.2020р. про залишення апеляційної скарги без руху надійшов супровідний лист з додатками, зокрема, платіжним дорученням від 01.12.2020р. №5181 про сплату судового збору в сумі 4866,75грн., а також докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів арбітражному керуючому (ліквідатору) Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" Мензаренку Ю.М.. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 16.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 та призначено справу №6/10-570 до розгляду на 22 грудня 2020 р. об 14:30год.. Також, об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження у справі №6/10-570. 15.12.2020р. на електронну адресу та 17.12.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у Господарському суді Вінницької області, або у Вінницькому окружному адміністративному суді. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020р. у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №6/10-570 - відмовлено. 17.12.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Цукор поділля" надійшов письмовий відзив від 14.12.2020р. №1-12с на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просить відмовити останньому в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 залишити без змін. 18.12.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" надійшов письмовий відзив від 12.12.2020р. №1/12 на апеляційну Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 залишити без змін. 21.12.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" надійшов письмовий відзив від 18.12.2020р. №1/12 на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просить відмовити останньому в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 залишити без змін. 21.12.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" надійшов письмовий відзив від 18.12.2020р. №1/12 на апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, в якому просить відмовити останньому в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 залишити без змін. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 22.12.2020р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 20.01.2021 р. об 14:30год.. Також, запропоновано скаржникам та іншим учасникам справи у строк до 15.01.2021р. надати/надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення щодо відліку початку перебігу строку позовної давності, про що скаржники вказують у апеляційних скаргах. 18.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області надійшов лист від 16.01.2021р. №97-02, в якому повідомляє про те, що останнє повністю підтримує вимоги своєї апеляційної скарги та просить розглядати справу за відсутності його представника. 19.01.2021р. до Північно - західного апеляційного господарського суд на виконання ухвали суду від 22.12.2020р. Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги. 20.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого (ліквідатора) Манзаренка Ю.М. надійшло клопотання від 20.01.2021р. №1/01, в якому просить розглядати справу за його відсутності. Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 20.01.2021р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подані апеляційні скарги. Представник скаржника - Головного управління ДПС у Вінницькій області в судовому засіданні 20.01.2020р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 скасувати, а вимоги апеляційної скарги задоволити. У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання. Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутнього учасника справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 22.06.2020р. до Господарського суду Вінницької області надійшла заява №1/06 від 02.06.2020р. Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", Головного управління ДПС у Вінницькій області, ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", ТОВ "Українська цукрова компанія", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" , Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", ТОВ "Цукор Поділля", ТОВ "Інтер Менеджмент груп", ПП "Ястреб", ДП "Київінтерпродукт", ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні", Профспілки працівників АСМУ, Первинної профспілки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" про стягнення 4 729 876,47грн.. Обґрунтовуючи подану заяву, Відкрите акціонерне товариство "Вінницький підшипниковий завод" посилається на те, що в ліквідаційній процедурі ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" не дотримано вимог ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.). Зокрема, як вважає ліквідатор позивача при задоволенні вимог кредиторів третьої черги були порушені вимоги ч.2 ст.31 Закону про банкрутство, а саме не задовольнивши в повному обсязі вимоги конкурсних кредиторів третьої черги розпочалось задоволення вимог кредиторів наступної четвертої черги. За твердженням арбітражного керуючого (ліквідатора) Мензаренка Ю.М. під час задоволення вимог кредиторів четвертої черги порушено вимоги ч.3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в повному обсязі не були задоволені вимоги кредиторів четвертої черги за недостатністю коштів та не дотримані вимоги ч.3 ст.31 Закону про банкрутство щодо пропорційного задоволення вимог кредиторів четвертої черги). Таким чином, заявник вважає, що у попередніх ліквідаторів була відсутня достатня правова підстава для перерахування коштів, для задоволення вимог кредиторів наступної четвертої черги реєстру кредиторів. Як зазначає у позовній заяві ліквідатор, кредиторам четвертої черги, яким було проведено часткове погашення грошових вимог були направлені письмові звернення про повернення перерахованих коштів з порушенням пропорційності задоволення вимог кредиторів четвертої черги. Відповідь була отримана від ГУ ДПС у Вінницькій області №7044/10/02-32-10-02 від 20.05.2020р., згідно якої підстав для повернення коштів не має. Від інших кредиторів відповіді не надходили. Також кредиторам, яким було проведено часткове погашення грошових вимог були направлені письмові звернення для підписання акту звірки взаєморозрахунків для встановлення наявності або відсутності заборгованості. Від кредиторів відповіді не надходили. У зв`язку з вищевикладеним, ліквідатор банкрута (заявник) вважає, що погашення грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" здійснювалося всупереч вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до порушення прав боржника, тому з метою їх належного захисту та відновлення арбітражний керуючий звернувся з відповідною заявою до суду. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження, визначено, що розгляд справи підлягає здійсненню за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.07.2020р.. У відзиві на заяву ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" № 09-10/5865-20 від 16.07.2020р. Вінницький міський центр зайнятості зазначив про відсутність правових підстав для задоволення останньої. Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію тим, що 29.02.2008р. в рахунок погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальне обов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на рахунки Лівобережного МРЦЗ надійшли кошти в сумі 12443,51грн. від ВАТ "Вінницький підшипниковий завод". Суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб до 01.01.2011р. перераховувались на рахунки Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці, які закриті в УДКСУ у м.Вінниці 01.09.2018р.. Як зазначає відповідач, твердження заявника про перерахування коштів на рахунки Вінницького міського центру зайнятості не відповідають дійсності, перераховані кошти Лівобережному МРЦЗ лише акумулювались на рахунку і в подальшому перераховувались до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України. Оскільки постановою Господарського суду Вінницької області від 15.04.2004р. відкрито ліквідаційну процедуру у справі №6/10-570 Центр зайнятості не має можливості здійснити фінансову перевірку для підтвердження заборгованості або зайво перерахованих коштів. 17.07.2020р. до Господарського суду Вінницької області надійшов відзив на заяву від ГУ ДПС у Вінницькій області №б/н від 17.07.2020р., в якому відповідач заперечив проти задоволення заяви позивача, вказавши, що усі конкурсні та поточні кредиторські вимоги до боржника затверджувались на комітеті кредиторів та ухвалами суду, які не оскаржувались та набули законної сили. При цьому, за твердженням відповідача обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково/або надміру сплаченої суми. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області у відзиві № б/н від 16.07.2020р. також заперечило проти задоволення заяви з огляду на пропуск строку позовної давності щодо звернення з даною заявою до суду. Натомість, ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" у відзиві на заяву №1/08 від 10.08.2020р. зауважив про необхідність задоволення заяви ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" з огляду на її обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства. Аналогічна позиція про наявність правових підстав для задоволення заяви викладена ТОВ "Цукор поділля" у відзиві № 3-08с від 19.08.2020р. та ТОВ "Інтер Менеджмент груп" у відзиві №3 від 14.08.2020р.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.07.2020р. підготовче засідання з підстав, передбачених законодавством відкладено на 10.09.2020р.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 02.10.2020р.. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. заяву задоволено. Колегія суддів апеляційного господарського суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Приписами ст.129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 ст.6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995р. у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених ст.6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у ст.6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001р. у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №6/10-570 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод". 22.06.2020р. до Господарського суду Вінницької області надійшла заява №1/06 від 02.06.2020 Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", Головного управління ДПС у Вінницькій області, ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", ТОВ "Українська цукрова компанія", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" , Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", ТОВ "Цукор Поділля", ТОВ "Інтер Менеджмент груп", ПП "Ястреб", ДП "Київінтерпродукт", ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні", Профспілки працівників АСМУ, Первинної профспілки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" про стягнення 4729876,47грн.. Обґрунтовуючи подану заяву ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" покликається, зокрема, на те, що в ліквідаційній процедурі ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" не дотримано вимог ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.). Зокрема, як вважає ліквідатор позивача при задоволенні вимог кредиторів третьої черги були порушені вимоги ч.2 ст.31 Закону про банкрутство, а саме не задовольнивши в повному обсязі вимоги конкурсних кредиторів третьої черги розпочалось задоволення вимог кредиторів наступної четвертої черги. За твердженням арбітражного керуючого (ліквідатора) Мензаренка Ю.М. під час задоволення вимог кредиторів четвертої черги порушено вимоги ч.3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в повному обсязі не були задоволені вимоги кредиторів четвертої черги за недостатністю коштів та не дотримані вимоги ч.3 ст.31 Закону про банкрутство щодо пропорційного задоволення вимог кредиторів четвертої черги). Таким чином, заявник вважає, що у попередніх ліквідаторів була відсутня достатня правова підстава для перерахування коштів, для задоволення вимог кредиторів наступної четвертої черги реєстру кредиторів. Згідно ч.ч.1-3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній після 19.01.2013р.) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Частинами ч.ч.1-3 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Кодексом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги. За приписами ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, відповідно до наведеної норми обов`язковою умовою набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має бути відсутність правової підстави (поза юридичним фактом, передбаченим законом чи правочином) для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України). Як встановлено судом, у квітні 2002 року у справі №6/10-570 про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" Господарським судом Вінницької області затверджено реєстр вимог кредиторів у загальній сумі 12 617 014,28грн.. Ухвалами Господарського суду Вінницької області від 21.09.2004р., від 19-22.10.2004р., від 16.11.2004р., від 26.04.2005р., від 26.05.2005р., від 14.07.2005р., від 27.04.2006р., від 25.09.2007р., від 12.11.2008р., від 24.12.2008р., від 20.10.2010р., від 02.08.2013р., у справі визнано поточні грошові вимоги кредиторів та внесено їх до реєстру вимог кредиторів. Зокрема, загальна сума визнаних судом кредиторських вимог у справі №6/10- 570 про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" склала 35855760,50грн., у тому числі вимоги першої черги - 62298,18грн., вимоги другої черги - 851744,46грн., вимоги третьої черги - 2453565,13грн., вимоги четвертої черги - 29205067,61грн., вимоги шостої черги - 3283085,12грн.. Під час проведення ліквідаційної процедури ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" за рахунок коштів отриманих від продажу майна банкрута погашено вимоги кредиторів першої черги у сумі 62298,18грн. в повному обсязі. В повному обсязі погашені вимоги кредитора другої черги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, загальна сума боргу складає 851744,46грн., частково погашена сума 841232,56грн., непогашений залишок у сумі 10511,90грн.. Частково погашені вимоги конкурсних кредиторів третьої черги та частково погашені конкурсні вимоги кредиторів четвертої черги. Загальна сума боргу по третій черзі склала - 2453565,13грн.. Протягом ліквідаційної процедури частково погашені вимоги кредиторів третьої черги ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Замостянський районний відділ ПФУ) у сумі 1500957,88грн., ГУ ДПС у Вінницькій області у сумі 321536,51грн. Вимоги ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Козятинський районний відділ ПФУ) у сумі 2 207,57грн. погашені в повному обсязі. Сума погашених вимог кредиторів третьої черги склала 1 824 701,96грн.. Не погашені вимоги кредиторів третьої черги складають: ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Замостянський районний відділ ПФУ) - 467875,02грн., залишок не погашених вимог ГУ ДПС у Вінницькій області - 160988,15грн.. Сума не погашених вимог кредиторів третьої черги склала 628863,17грн.. Загальна сума боргу по четвертій черзі склала: 29205067,61грн.. Судом встановлено, що протягом ліквідаційної процедури частково погашені вимоги кредиторів четвертої черги: ГУ ДПС у Вінницькій області у сумі 1799639,51грн., ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" у сумі 99,15грн., ЗАТ "Юнеф-Енергія" у сумі 27415,38грн., Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області у сумі 4461,82грн., Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго" у сумі 106092,06грн., ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс" у сумі 1460897,65грн., ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" у сумі 1216538,87грн., Управління ВД ФСС України у Вінницькій області у сумі 63966,48грн., погашені в повному обсязі, Вінницькій міський центр зайнятості у сумі 12443,51грн., Вінницьке обласне КВП Водопровідне - Каналізаційне господарство "Вінницяводоканал" у сумі 38322,04грн.. Сума погашених вимог кредиторів четвертої черги склала 4 729 876,47грн.. Сума непогашених вимог кредиторів четвертої черги - 24475191,14грн., а саме: ГУ ДПС у Вінницькій області у сумі 4145336,09грн., ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" у сумі 414,64грн., ЗАТ "Юнеф-Енергія" у сумі 88118,29грн., Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області у сумі 14353,18грн., Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго" у сумі 341105,96грн., ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс" у сумі 6239880,44грн., ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" у сумі 1571353,15грн., Вінницькій міський центр зайнятості у сумі 40018,05грн., Вінницьке обласне КВП Водопровідне - Каналізаційне господарство "ВІННИЦЯВОДОКАНАЛ" у сумі 284608,78грн., ТОВ "Українська цукрова компанія" у сумі 1959867,60грн, ТОВ "Цукор поділля" у сумі 2981000,00грн, ТОВ "Інтер Менеджмент груп" у сумі 6740599,88грн, ПП "Ястреб" у сумі 68535,08грн.. Сума вимог кредиторів четвертої черги, які взагалі не погашались склала 12601747,02грн. Зокрема, це вимоги перед кредиторами: ТОВ "Українська цукрова компанія" у сумі 1959867,60грн., ТОВ "Цукор поділля" у сумі 2981000,00грн., ТОВ "Інтер Менеджмент груп" у сумі 6740599,88грн., ПП "Ястреб" у сумі 68535,08грн.. Як з`ясовано судом під час ліквідаційної процедури банкрута - ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" не дотримано вимог ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до 19.01.2013р. та вимоги ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла після 19.01.2013р.. Зокрема, під час задоволення вимог кредиторів третьої черги були порушені вимоги ч.2 ст.31 Закону про банкрутство, в якій йдеться про те, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Тобто, не були задоволені в повному обсязі вимоги конкурсних кредиторів третьої черги, як розпочалось задоволення вимог кредиторів наступної четвертої черги. Вимоги третьої черги згідно затвердженого судом реєстру вимог кредиторів склали - 2453565,13грн.. Сума погашених вимог кредиторів третьої черги склала 1824701,96грн.. Сума не погашених вимог кредиторів третьої черги склала 628 863,17грн.. Разом з тим, судом встановлено, що під час задоволення вимог кредиторів четвертої черги були порушені вимоги ч.3 ст.31 Закону про банкрутство (в редакцій чинній до 19.01.2013), в якій зазначено, що у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Тобто, в повному обсязі не були задоволені вимоги кредиторів четвертої черги за недостатністю коштів та не дотримані вимоги щодо пропорційного задоволення вимог кредиторів четвертої черги. Вимоги четвертої черги згідно затвердженого судом реєстру вимог кредиторів склали - 29205067,61грн.. Сума погашених вимог кредиторів четвертої черги склала 4729876,47грн.. Сума непогашених вимог кредиторів четвертої черги - 24475191,14грн., у тому числі сума вимог кредиторів четвертої черги, які взагалі не погашались склала 12601747,02грн.. До кредиторів, які відступили свої вимоги після їх часткового задоволення відносяться: ДП "Київінтерпродукт" у сумі 12195,63грн. та ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні" у сумі 623018,21грн.. Окрім того, як з`ясовано судом 20.09.2004р. безпідставно були перераховані грошові кошти кредиторам: Профспілки працівників АСМУ у сумі 11275,56грн. та Первинної профспілки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" у сумі 22153,56грн.. Юридичні особи: Профспілка працівників АСМУ та Первинна профспілка ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" свої заяви про визнання кредиторських вимог у справі №6/10-570 до банкрута ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" до суду не подавали. Відповідно до вимог ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори у місячний строк від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають письмові заяви про грошові вимоги до боржника. Згідно п.5 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Як слідує з матеріалів справи, Профспілка працівників АСМУ та Первинна профспілка ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" письмові заяви про визнання грошових вимог до боржника не заявляли. Відтак, з огляду на вищевикладене у попередніх ліквідаторів була відсутня достатня правова підстава для перерахування коштів, для задоволення вимог кредиторів наступної четвертої черги реєстру кредиторів. Із змісту заяви та доданих до неї письмових доказів суд встановив, що кредиторам четвертої черги, яким було проведено часткове погашення грошових вимог були направлені письмові звернення про повернення перерахованих коштів з порушенням пропорційності задоволення вимог кредиторів четвертої черги. Відповідь була отримана від ГУ ДПС у Вінницькій області №7044/10/02-32-10-02 від 20.05.2020р. згідно якої підстав для повернення коштів не має. Від інших кредиторів відповіді не надходили. Також кредиторам, яким було проведено часткове погашення грошових вимог були направлені письмові звернення для підписання акту звірки взаєморозрахунків для встановлення наявності або відсутності заборгованості. Від кредиторів відповіді не надходили. Як встановлено судом, до кредиторів четвертої черги яким були перераховані грошові кошти належать: ГУ ДПС у Вінницькій області у сумі 1799639,51грн., ДП АТВТ "Укрліфт" "СРБУ "Вінницяліфт" у сумі 99,15грн., ЗАТ "Юнеф-Енергія" у сумі 27415,38грн., Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області у сумі 4461,82грн., Вінницького обласного КПТМ "Вінницятеплокомуненерго" у сумі 106092,06грн., ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс" у сумі 1460897,65грн., ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" у сумі 1216538,87грн., Управління ВД ФСС України у Вінницькій у сумі 63966,48грн., Вінницький міський центр зайнятості у сумі 12443,51грн., Вінницьке обласне КВП ВКГ "Вінницяводоканал" у сумі 38322,04грн., ДП "Київінтерпродукт" у сумі 12195,63грн., ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні" у сумі 623018,21грн., Профспілка працівників АСМУ у сумі 11275,56грн., Первинна профспілка ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" у сумі 22153,56грн.. З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені обставини підтверджують те, що перерахування коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги у справі №6/10-570 здійснювалося без достатньої правової підстави, а саме, без задоволення в повному обсязі вимог кредиторів попередньої (третьої) черги, що свідчить про порушення приписів ч.2 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.), відповідно до якої вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, а також всупереч ч.3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки задоволення вимог кредиторів четвертої черги відбулося не в повному обсязі, у зв`язку з недостатністю коштів та з порушенням пропорційного задоволення вимог кредиторів даної черги. Отже, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає вірними висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених вимог ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій та наявність правових підстав для їх задоволення. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області звернулося до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності до вимог ліквідатора ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" та просило відмовити у задоволенні поданої заяви. Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області вказує на те, що суть вимог боржника до нього полягає у тому, що в перiод 2008-2009 poків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області отримало кошти вiд реалiзацii майна боржника. Однак, у 2018 роцi призначено лiквiдатором ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", який виявив, що кошти були розподілені між кредиторами і порушенням черговості, а тому мають бути повернуті. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору. Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнуч ким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, пере ривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02). Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.09.2019р. у справі №924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018р. у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016р. у справі №487/10132/14-ц (провадження №6-2469цс16). Згідно з положеннями ч.1 ст.261 ЦК України, у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд зазначає, що у разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність. Отже, до даних правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності. За таких обставин, як зазначалось скаржниками боржник пропустив строк позовної давностi щодо звернення з даною заявою до суду, а тому Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області просить суд застосувати наслiдки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні поданої заяви. Як встановлено судом апеляційної інстанції, зокрема, як пояснило Головне управління ДПС у Вінницькій області, зокрема, у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, що у судовому засіданні 02.10.2020р. Господарського суду Вінницької області представником Головного управління ДПС у Вінницькій області було зроблено усну заяву про те, що ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" пропустило строк на звернення до суду з даною заявою. Водночас, судом апеляційної інстанції перевірено вказані Головним управлінням ДПС у Вінницькій області обставини та встановлено, що в судовому засіданні 02.10.2020р. Господарського суду Вінницької області представником Головного управління ДПС у Вінницькій області при виступі було усно проголошено, що ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" пропустило трирічний строк на звернення до ГУ ДПС у Вінницькій області для повернення безпідставно набутих таких грошових коштів. Також, судом з`ясовано, що у матеріалах справи відсутні відповідні заяви інших учасників справи про застосування наслiдків пропуску строку позовної давності до заяви боржника в особі ліквідатора про стягнення до складу ліквідаційної маси боржника безпідставно перерахованих коштів з кредиторів четвертої черги. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Разом з тим згідно із ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. При цьому слід зазначити, що при вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах. Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції ч.1 ст.261 ЦК України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено. Аналіз норм права, якими врегульовані питання позовної давності дає підстави для висновку, що у разі, коли законодавець вживає вислови "свої цивільні права", "цивільні права особи", "здійснення права", він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми. Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні ч.1 ст.261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство. Відповідно до ч.8 ст.261 ЦК України, винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом. Відхід від наведеної позиції щодо правил визначення початку перебігу позовної давності у спорах у справах про банкрутство при зверненні боржника/арбітражного керуючого до суду з вимогами про захист цивільного права або інтересу боржника означав би не передбачене законом, а тому безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням одночасно боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим. Поряд з цим пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996р. у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами №№22083/93, 22095/93; пункт 570 рішення від 20.09.2011р. у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" за заявою №14902/04). Як було зазначено вище, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Частинами 4 та 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право. При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області у відзиві №б/н від 16.07.2020р. заперечило проти задоволення заяви з огляду на пропуск строку позовної давності щодо звернення з даною заявою до суду. Також, Головне управління ДПС у Вінницькій області заперечило проти задоволення заяви, в тому числі із огляду на пропуск ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" трирічного строку на звернення до ГУ ДПС у Вінницькій області для повернення безпідставно набутих таких грошових коштів. Як встановлено судом та вбачається із поданої ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" заяви та наданих виписок банку, ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" перераховувало кошти у погашення податкового боргу на рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . На рахунок № НОМЕР_1 кошти надходили 29.02.2008р. та 03.03.2008р.. На рахунок № НОМЕР_2 кошти надходили 17.04.2008р, 08.09.2010р, 09.11.2010р., 23.12.2010р, 26.01.2011р, 17.02.2011р, 22.04.2011р, 23.05.2011р, 08.06.2011р. 10.06.2011р, 06.07.2011р, 25.08.2011р, 19.09.2011р, 11.10.2011р, 07.11.2011р, 23.12.2011р, 01.02.2012р, 22.03.2012р, 28.04.2012р, 08.05.2012р, 01.06.2012р, 02.08.2012р, 13.08.2012р, 31.10.2012р., про що свідчить долучена до матеріалів справи відповідна виписка банку по рахунках. Отже, як свідчать матеріали справи №06/10-570 кошти у погашення заборгованості ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" надходили з лютого 2008 по жовтень 2012року, а тому граничним терміном для пред`явлення заяви до Головного управління ДПС у Вінницькій області в межах справи про банкрутство про повернення даних коштів є 31.10.2015р.. Також, як вбачається з матеріалів справи, що перерахування коштів для погашення кредиторської заборгованості Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Вінницькій області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, в сумі 63966,48грн. здійснювалось боржником у 2008-2009 роках, а саме: 29.02.2008р. - 15170,17грн.; 29.01.2009р. - 25 000,00грн.; 11.02.2009р. - 23 796,31грн., тому граничним терміном для пред`явлення заяви до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області в межах справи про банкрутство про повернення даних коштів є 11.02.2012р.. З огляду на викладене, ліквідатор ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" із зазначеною вище заявою 22.06.2020р. звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності. Матеріли справи свідчать, що заявник не звертався до суду з відповідним клопотанням про визнання поважними причини пропуску позовної давності. В контексті зазначеного, дослідивши матеріали справи, наявні докази та доводи учасників даної справи про банкрутство, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, встановив наявність порушеного права, оскільки обставини у даній постанові підтверджують те, що перерахування коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги у справі №6/10-570 здійснювалося без достатньої правової підстави, зокрема, без задоволення в повному обсязі вимог кредиторів попередньої (третьої) черги, що свідчить про порушення приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про що вказувалось вище у даній постанові. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції в межах вимог та доводів апеляційних скарг вважає, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував позовну давність до заяви ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" в особі ліквідатора Манзаренка Ю.М. в межах вимог до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про стягнення до складу ліквідаційної маси боржника безпідставно перерахованих коштів з кредиторів четвертої черги, та вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності. Судові витрати в межах доводів та вимог апеляційних скарг суд з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України залишає за заявником - ВАТ "Вінницький підшипниковий завод". За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для їх задоволення. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області слід задовольнити, в свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 слід скасувати в чистині стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 1799639,51грн., 26994,59грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 63966,48грн., 959,50грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" №1/06 від 02.06.2020р. до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 1799639,51грн., 26994,59грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, а також до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 63966,48грн., 959,50грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору - відмовити. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області, м.Вінниця та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, м.Вінниця задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 скасувати в чистині стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 1799639,51грн., 26994,59грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 63966,48грн., 959,50грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Прийняти в цій частині нове судове рішення. У задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" №1/06 від 02.06.2020р. до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 1799639,51грн., 26994,59грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, а також до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 63966,48грн., 959,50грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору - відмовити.

3. Матеріали справи №6/10-570 повернути до Господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "22" січня 2021 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І.