Постанова 4874 № 6/10-570(902/259/21)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року Справа № 6/10-570(902/259/21) Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Кужель Є.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. (повний текст - 26.07.2021р.) у справі №6/10-570(902/259/21) (суддя Лабунська Т.І.) за позовом (вул.С.Зулінського, 46, м.Вінниця, 21022) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21100) до Управління ВД ФСС України у Вінницькій області (вул.Зодчих, буд.22, м.Вінниця, 21037) про стягнення 890434,00 грн в межах справи №6/10-570 за заявою Дочірнього підприємства "Інтер-Донбас" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Мініна і Пожарського, буд.134) до Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" (21022, м.Вінниця, вул.Зулінського,46) про банкрутство за участю представників: ГУ ДПС у Вінницькій області - Островерх Р.В.; ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" - Якименко-Шевчук О.О.; арбітражний керуючий - Мензаренко Ю.М.; ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570(902/259/21) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та до Управління ВД ФСС України у Вінницькій області про стягнення 890434,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету надміру сплачені грошові кошти з погашення боргу перед Головним управління ДПС у Вінницькій області по податкам, згідно четвертої черги реєстру конкурсних кредиторів затверджених ухвалою суду по справі №6/10-570 у розмірі 836827,15грн із зарахуванням коштів на р/р НОМЕР_1 відкритий в Акціонерний банк "Південний", МФО 328209 за ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" (код 00232704). Стягнуто з Державного бюджету надміру сплачені грошові кошти з погашення боргу по заборгованості, по страховим внескам перед Управлінням ВД ФСС України у Вінницькій області, згідно четвертої черги реєстру конкурсних кредиторів затверджених ухвалою суду по справі №6/10-570 у розмірі 53606,85 грн із зарахуванням коштів на р/р НОМЕР_1 відкритий в Акціонерний банк "Південний", МФО 328209 за ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" (код 00232704). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" в доход Державного бюджету України 8816,51грн недоплаченого судового збору. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" 13356,51грн судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області надміру перерахованих коштів в сумі 836827,15 грн. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Вінницькій області надміру перерахованих коштів в сумі 53606,85 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. В скарзі апелянт стверджує, що днем коли ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" міг дізнатися про порушення свого права є день коли кошти перераховувалися кредиторам. Відповідно до наявних у матеріалах справи №6/10-570 виписок з банку, вбачається те, що кошти в погашення вимог 4 черги були перераховані у 2008-2012роках. 10.08.2004р. ТОВ "ТД "Вінницький підшипник" подано заяву про включення до складу кредиторів по справі №6/10-570, у судовому засіданні 21.09.2004р. дану заяву задоволено та включено ТОВ "ТД "Вінницький підшипник" до складу кредиторів. Скаржник звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.04.2006р. у справі №6/10-570 збільшено майнові вимоги ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", а отже про усі дії які були вчинені відносно банкрута позивач міг знати з вересня 2004 року коли став учасником провадження у справі №6/10-570. З викладеного вбачається, що ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" пропустив трирічний строк на звернення до суду із позовом. Скаржник стверджує, що закріплене в частині 3 статті 19 Закону про банкрутство правило щодо зупинення позовної давності не може застосовуватися як передбачена законом підстава у межах загального правила щодо зупинення позовної давності відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України, а саме до всіх інших правовідносин та спорів, що виникають у справі про банкрутство, і не пов`язані зі спором про грошові вимоги кредиторів (постанова Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №10/5026/995/2012). Крім цього, апелянт зазначає, що спір про стягнення з ГУ ДПС у Вінницькі області неправомірно перерахованих коштів у розмірі 1799639,51 грн (до яких входить заявлена сума у розмірі 836827,15грн) уже був розглянутий судом у справі №6/10-570. На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТД "Вінницький підшипник" повністю. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2021р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570(902/259/21) залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, а саме: подати до Північно-західного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 13224,77грн. 06.09.2021р. (вх.№6745/21) на адресу суду від скаржника надійшло платіжне доручення Державної казначейської служби України від 30.08.2021р. про сплату судового збору у розмірі 13224,77 грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570(902/259/21) та призначено розгляд апеляційної скарги на 20 жовтня 2021 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Роз`яснено позивачу про його право у строк до 06.10.2021р. подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. 12.10.2021р. (вх.№7755/21) на адресу суду від ТОВ "ТД "Вінницький підшипник" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вих.№01-10-21 від 05.10.2021р.). Позивач у відзиві щодо доказів дати отримання у червні 2020 року заяви ліквідатора Мензаренка Ю.М. зазначає, що ця заява вже була наявна в матеріалах справи №6/10-570, а також у цій справі наявні і докази направлення заяви кредиторам, як сторонам у справі про банкрутство. Таким чином, ця обставина є відомою для всіх сторін, в тому числі і суду. Позивач стверджує, що не міг знати про незаконне перерахування грошових коштів, оскільки не був членом комітету кредиторів та не отримував від ліквідатора звітів про хід ліквідаційної процедури та розподілення грошових коштів між кредиторами і доказів зворотного матеріали справи не містять. В свою чергу, виписки з банку за 2008 - 2012 роки були наявні в матеріалах справи тільки коли їх надав ліквідатор Мензаренко Ю.М., додавши до заяви. Отже, ці обставини ще раз підтверджують доводи позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав як кредитора тільки у червні 2020 року. Також позивач вважає, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство - 29.12.2001р. до цього часу перебіг строку позовної давності зупинено, тому застосовувати позовну давність в період дії мораторію не має правових підстав. Також зазначає, що позивач раніше позов до відповідачів не подавав, а у справі №6/10-570(902/259/21) суддею не встановлено обставин наявності підстав для відмови у відкритті провадження. Сторони у зазначених провадженнях є різні, в іншому провадженні розглядалися відносини безпосередньо відносно банкрута ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", чого немає в даному провадженні, в даному провадженні розглядаються відносини кредитора ТОВ Торговий дім "Вінницький підшипник" - ГУ ДПС у Вінницькій області - Управління ВД ФСС України у Вінницькій області. І ці відносини стосуються розподілу коштів між кредиторами четвертої черги, в т.ч.надміру виплати таких коштів без відповідних правових підстав відповідачам у даній справі, також, предмет спору у зазначених провадженнях - інший. На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційну скаргу ГУ ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 20.10.2021р. представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТД "Вінницький підшипник" повністю Представник скаржника заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення по справі. Просив суд відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570 - залишити без змін. Арбітражний керуючий Мензаренко Ю.М. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення по справі. Просив суд відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570 - залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" є кредитором у справі №6/10-570 про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод". Ухвалою суду визнано кредиторські вимоги в сумі 2787892,02 грн., які внесені до реєстру вимог кредиторів. Сума задоволених вимог становить 1216538,87 грн., сума незадоволених вимог становить 1571353,15 грн. Господарським судом Вінницької області у квітні 2002 року у справі №6/10-570 про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" затверджено реєстр вимог кредиторів у загальній сумі 12617014,28 грн. Ухвалами Господарського суду Вінницької області від 21.09.2004р.; від 19-22.10.2004р.; від 16.11.2004р.; від 26.04.2005р.; від 26.05.2005р.; від 14.07.2005р.; від 27.04.2006р.; від 25.09.2007р.; від 12.11.2008р.; від 24.12.2008р.; від 20.10.2010р.; від 02.08.2013р. у справі визнано поточні грошові вимоги кредиторів та внесено їх до реєстру вимог кредиторів. Загальна сума визнаних судом кредиторських вимог у справі №6/10-570 про банкрутство ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" склала 35855760,50, у тому числі вимоги першої черги - 62298,18 грн, вимоги другої черги - 851744,46 грн, вимоги третьої черги - 2453565,13 грн, вимоги четвертої черги - 29205067,61грн, вимоги шостої черги - 3283085,12 грн. Загальна сума боргу по четвертій черзі становить 29205067,61 грн. Кредиторами четвертої черги стали: ГУ ДПС у Вінницькій області, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницьке обласне КП ТМ "Вінницятеплокомуненерго", ТОВ "Українська цукрова компанія", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "ТД "Вінницький підшипник", Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, Вінницький міський центр зайнятості, Вінницьке обласне КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", ТОВ "Цукор поділля", ТОВ "Інтер Менеджмент груп", ПП "Ястреб". Протягом ліквідаційної процедури частково погашені вимоги кредиторів четвертої черги: ГУ ДПС у Вінницькій області у сумі 1799639,51 грн, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" у сумі 99,15 грн, ЗАТ "Юнеф-Енергія" у сумі 27415,38 грн, Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області у сумі 4461,82 грн, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго" у сумі 106092,06 грн, ЗАТ "Мотор Січ- Сервіс" у сумі 1460897,65 грн, ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" у сумі 1216538,87 грн, Управління ВД ФСС України у Вінницькій області у сумі 63966,48 грн, погашені в повному обсязі, Вінницькій міський центр зайнятості у сумі 12443,51 грн, Вінницьке обласне КВП Водопровідне - Каналізаційне господарство "Вінницяводоканал" у сумі 38322,04 грн. Сума погашених вимог кредиторів четвертої черги склала 4729876,47 грн. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", Головного управління ДПС у Вінницькій області, ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", ТОВ "Українська цукрова компанія", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", ТОВ "Цукор поділля", ТОВ Інтер Менеджмент груп", ПП "Ястреб", ДП "Київінтерпродукт", ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні", Профспілки працівників АСМУ, Первинної профспілки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" про стягнення 4729876,47грн. в межах справи №6/10-570 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" встановлено, що перерахування коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги у справі №6/10-570 здійснювалося без достатньої правової підстави, а саме, без задоволення в повному обсязі вимог кредиторів попередньої (третьої) черги, що свідчить про порушення приписів ч.2 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.), відповідно до якої вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, а також всупереч ч.3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки задоволення вимог кредиторів четвертої черги відбулося не в повному обсязі, у зв`язку з недостатністю коштів та з порушенням пропорційного задоволення вимог кредиторів даної черги. З цим висновком погодився Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 20.01.2021р. у справі №6/10-570. Крім того, у зв`язку з порушенням пропорційного задоволення вимог кредиторів, вимоги перед кредиторами четвертої черги: ТОВ "Українська цукрова компанія" у сумі 1959867,6грн, ТОВ "Цукор поділля" у сумі 2981000,00 грн, ТОВ "Інтер Менеджмент груп" у сумі 6740599,88 грн, ПП "Ястреб" у сумі 68535,08 грн взагалі не погашались. Як вбачається з наведеного позивачем в позовній заяві розрахунку, кредиторам банкрута ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", яким протягом ліквідаційної процедури частково погашені вимоги четвертої черги без застосування пропорційного розподілу у загальній сумі 4729876, 47 грн, згідно реєстру кредиторів було неправомірно погашено 1916937,38 грн. Враховуючи наведене, кредиторам: ГУ ДПС у Вінницькій області погашено у сумі 1799639,51грн, потрібно було погасити 962812,36 грн; ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" у сумі 99,15грн потрібно було погасити 83,21грн; ЗАТ "Юнеф-Енергія" у сумі 27415,38грн, потрібно було погасити 18711,14грн; Державній інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області у сумі 4461,82грн, потрібно було погасити 3047,16грн; Вінницькому обласному комунальному підприємству теплових мереж "Вінницятеллокомуненерго" у сумі 106092,06грн, потрібно було погасити 72425,49грн; ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс" у сумі 1460897,65грн, потрібно було погасити 1247171,54грн; ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" у сумі 1216538,87грн, потрібно було погасити 451510,16грн; Управління ВД ФСС України у Вінницькій області погашені в повному обсязі у сумі 63966,48грн, потрібно було погасити 10359,63грн; Вінницькому міському центру зайнятості у сумі 12443,51грн, потрібно було погасити 8496,36грн; Вінницькому обласному КВП Водопровідне - Каналізаційне господарство "Вінницяводоканал" у сумі 38322,04грн, потрібно було погасити 52 299,93грн. Неправомірно погашену суму - 1916937.38грн потрібно було погасити згідно пропорційного розподілу кредиторам банкрута, яким взагалі не погашались конкурсні кредиторські вимоги визнанні господарським судом Вінницької області по справі №6/10-570: ТОВ "Цукор поділля" у сумі 482784,77грн., ТОВ "Українська цукрова компанія" у сумі 317408,33грн, ТОВ "Інтер Менеджмент груп" у сумі 1091666,87грн, ПП "Ястреб" у сумі 11099,53грн. Вінницьке обласне КВП Водопровідно-каналізаційне господарство "Вінниця водоканал" потрібно доплатити залишок від кредиторської вимоги згідно пропорційного розподілу у сумі 13977,89грн. Як встановлено ч.ч.1-3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній після 19.01.2013р.) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Частинами 1-3 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Кодексом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги. Тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, перерахування коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги у справі №6/10-570 здійснювалося без достатньої правової підстави. Зокрема, без задоволення в повному обсязі вимог кредиторів попередньої (третьої) черги, що свідчить про порушення приписів ч.2 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.), відповідно до якої вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, а також всупереч ч.3 ст.31 Закону про банкрутство, оскільки задоволення вимог кредиторів четвертої черги відбулося не в повному обсязі, у зв`язку з недостатністю коштів та з порушенням пропорційного задоволення вимог кредиторів даної черги. Таким чином, згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 з кредиторів: ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал" стягнуто до складу ліквідаційної маси кошти раніше перераховані протягом ліквідаційної процедури, для подальшого їх розподілу відповідно до вимог ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, для пропорційного задоволення вимог кожного кредитора четвертої черги. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головному управлінню ДПС у Вінницькій області та Управління ВД ФСС України у Вінницькій області було неправомірно погашено 890434,00грн, а саме: Головному управлінню ДПС у Вінницькій області 836827,15грн, Управління ВД ФСС України у Вінницькій області - 53606,85 грн. Отже, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій та наявність правових підстав для їх задоволення. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі у відзивах на позов звернулися до суду першої інстанції з заявами про застосування строків позовної давності до вимог та просили відмовити у задоволенні позову. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору. Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996р. у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами №22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995р. у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою №23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010р. у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою №50330/07), а саме: строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008р. у справі "Dacia S.R.L. v. Moldova" за заявою № 3052/04); застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007р. у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою №23890/02). Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Колегія суддів приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.09.2019р. у справі №924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018р. у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016р. у справі №487/10132/14-ц. Також, у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд зазначає, що у разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Разом з тим згідно із ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. При цьому слід зазначити, що при вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах. Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції ч.1 ст.261 ЦК України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство. Як встановлено ч.8 ст.261 Цивільного кодексу України, винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом. Поряд з цим пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996р. у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами №№22083/93, 22095/93; пункт 570 рішення від 20.09.2011р. у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" за заявою №14902/04). Частинами 4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право. При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. 10.08.2004р. ТОВ "ТД "Вінницький підшипник" подано заяву про включення до складу кредиторів по справі №6/10-570, у судовому засіданні 21.09.2004р. дану заяву задоволено та включено ТОВ "ТД "Вінницький підшипник" до складу кредиторів. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.04.2006р. у справі №6/10-570, збільшено майнові вимоги ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", а отже про усі дії які були вчинені відносно банкрута позивач міг знати з вересня 2004 року коли став учасником провадження у справі №6/10-570. Як було встановлено з наявних у матеріалах справи виписок банку, ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" перераховувало кошти у погашення податкового боргу на рахунки №34121999700002 та №31113029700002 (т.1, арк.справи 66-77). На рахунок № НОМЕР_2 кошти надходили 29.02.2008р. та 03.03.2008р.. На рахунок № НОМЕР_3 кошти надходили 17.04.2008р, 08.09.2010р, 09.11.2010р., 23.12.2010р, 26.01.2011р, 17.02.2011р, 22.04.2011р, 23.05.2011р, 08.06.2011р. 10.06.2011р, 06.07.2011р, 25.08.2011р, 19.09.2011р, 11.10.2011р, 07.11.2011р, 23.12.2011р, 01.02.2012р, 22.03.2012р, 28.04.2012р, 08.05.2012р, 01.06.2012р, 02.08.2012р, 13.08.2012р, 31.10.2012р., про що свідчить долучена до матеріалів справи відповідна виписка банку по рахунках. Отже, як свідчать матеріали справи №06/10-570 кошти у погашення заборгованості ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" надходили з лютого 2008 по жовтень 2012року, а тому граничним терміном для пред`явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" позову до Головного управління ДПС у Вінницькій області в межах справи про банкрутство про повернення даних коштів є 31.10.2015р. Також, як було встановлено, перерахування коштів для погашення кредиторської заборгованості Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Вінницькій області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, в сумі 63966,48грн здійснювалось боржником у 2008-2009 роках, а саме: 29.02.2008р. - 15170,17грн; 29.01.2009р. - 25000,00грн; 11.02.2009р. - 23796,31грн. Тому граничним терміном для пред`явлення заяви до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області в межах справи про банкрутство про повернення даних коштів є 11.02.2012р. З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" із зазначеною вище позовною заявою (вх.№01-36/220/21 від 17.03.2021р.) звернулося до Господарського суду Вінницької області з пропуском позовної давності. Матеріали справи свідчать, що позивач не звертався до суду з відповідним клопотанням про визнання поважними причини пропуску позовної давності. Щодо тверджень позивача, що на ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" не розповсюджується строк позовної давності, оскільки у справі №6/10-570 введено мораторій, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Виняток з передбачених Цивільного кодексу України правил перебігу позовної давності у спорах, стороною яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, становлять особливості перебігу позовної давності у спорах щодо вимог кредиторів, відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію. Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов`язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта. Категорія мораторію на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Водночас наведене в пункті 2 частини 1 статті 263 ЦК України правило щодо зупинення позовної давності не поширюється на вимоги та правовідносини, що не пов`язані з грошовими вимогами кредиторів у справі про банкрутство, а тому закріплене в ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч.3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства правило щодо зупинення позовної давності не може застосовуватися як передбачена законом підстава у межах загального правила щодо зупинення позовної давності відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 ЦК України, а саме до всіх інших правовідносин та спорів, що виникають у справі про банкрутство, і не пов`язані зі спором про грошові вимоги кредиторів. Крім того, поширення на всі спори, що вирішуються у справі про банкрутство, норми ч.3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч.3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії мораторію, створювало б можливість для недобросовісного використання процедури банкрутства з метою втручання носія права (боржника тощо) за вимогами у спорі у справі про банкрутство у задавнені правовідносини і порушувало б стабільність та визначеність економічних відносин між суб`єктами господарювання. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зазначена норма частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства не поширює свою дію на будь-які інші спори, стороною яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, та не застосовується при вирішенні цих спорів як передбачена законом відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України підстава для зупинення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №10/5026/995/2012. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним твердження ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", що на позов не розповсюджується строк позовної давності. Крім цього, апелянт в скарзі зазначив, що спір про стягнення з ГУ ДПС у Вінницькі області неправомірно перерахованих коштів у розмірі 1799639,51 грн (до яких входить заявлена сума у розмірі 836827,15грн) уже був розглянутий судом по справі №6/10-570, і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021р. скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020р. у справі №6/10-570 в частині стягнення з ГУ ДПС у Вінницькій області та Управління ВД ФСС України у Вінницькій області коштів до ліквідаційної маси ВАТ "Вінницький підшипниковий завод". Відповідно до п.2 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; Колегія суддів вважає наведене твердження апелянта необґрунтованим, оскільки в провадженні, на яке посилається скаржник, і в даній справі різні заявник і позивач, а саме - Відкрите акціонерне товариство "Вінницький підшипниковий завод" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" відповідно. В контексті зазначеного, дослідивши матеріали справи, наявні докази та доводи учасників даної справи про банкрутство, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, встановив наявність порушеного права, оскільки обставини у даній постанові підтверджують те, що перерахування коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги у справі №6/10-570 здійснювалося без достатньої правової підстави, зокрема, без задоволення в повному обсязі вимог кредиторів попередньої (третьої) черги, що свідчить про порушення приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про що вказувалось вище у даній постанові. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував позовну давність до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про стягнення до складу ліквідаційної маси боржника безпідставно перерахованих коштів з кредиторів четвертої черги, та вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності. За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушеннями норм матеріального права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області слід задовольнити, в свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570(902/259/21) слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та до Управління ВД ФСС України у Вінницькій області про стягнення 890434,00 грн - відмовити. Судові витрати з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України колегія суддів залишає за позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник". Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області - задоволити. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021р. у справі №6/10-570(902/259/21) скасувати. Прийняти нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст постанови складено 25.10.2021р. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Дужич С.П. Суддя Коломис В.В.