Постанова 4851 № 440/162/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 р.Справа № 440/162/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Шеванової В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 15.05.20 року по справі № 440/162/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису, ВСТАНОВИВ: 10 січня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ5858/156/АВ/П від 05.12.2019 року та постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ5858/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.12.2019 року. Позовні вимоги мотивовані протиправністю припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ5858/156/АВ/П від 05.12.2019 року та постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ5858/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.12.2019 року, оскільки відповідачем допущено порушення вимог законодавства, що регламентує порядок проведення перевірки та накладення стягнення, а також відсутністю належних доказів допуску до роботи громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без укладення трудових договорів з позивачем. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ5858/156/АВ/П від 05.12.2019 року та постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ5858/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.12.2019 року. Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3755,70 грн. Управління Держпраці у Полтавській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , не погоджується із висновками суду першої інстанції. Вказує , що пунктом 5 Порядку № 823 (в редакції, чинній на момент проведення інспекційного відвідування) визначені підстави для проведення інспекційного відвідування, зокрема зверненням фізичної особи, працівника. У зв`язку із надходженням звернення ОСОБА_5 прийнято наказ Управління від 04.12.2019 № 264П «Про проведення заходів державного контролю» . Як наказ, так і направлення оформлені з дотриманням норм законодавчих та нормативно-правових актів. Крім того, відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823 однією із підстав для проведення інспекційного відвідування є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Відповідно до вимог статей 1, 7 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Згідно статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Звернення гр. ОСОБА_5 містить всі необхідні реквізити. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Порядком № 823 не визначено обов`язку перевіряти лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, тобто не визначено обов`язку перевіряти лише ті питання, які зазначені у зверненні. Вважає, що суд першої інстанції прирівняв звернення ОСОБА_5 до анонімного, що суперечить Закону України «Про звернення громадян». Посадові особи державного органу не наділені повноваженнями заздалегідь перевіряти та ставити під сумнів звернення, які надходять від громадян, і тим більш, жодним Законом. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 по справі № 440/162/20 і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви . Учасники справи про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалами справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 03.12.2019 року до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист громадянина ОСОБА_5 від 03.12.2019 року, в якому останній повідомив, що у АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_7 відкрив шиномонтаж, у нього працює чотири чоловіки, але оформлений офіційно лише один. Також зазначав, що поруч знаходиться кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", де здійснює діяльність його дружина ОСОБА_1 , у неї теж працюють неоформлені люди. У зв`язку з цим, заявник просив вжити всіх необхідних заходів для того, щоб люди були офіційно працевлаштовані /а.с. 43/. 04.12.2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято наказ № 264П "Про проведення заходів державного контролю", згідно з яким прийнято рішення провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю: 1.9 Головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Л. Братусь, Т. Жолоб у діяльності ФОП ОСОБА_1 . Підстава: звернення гр. ОСОБА_5 від 03.12.2019 року № 16-К1748/11 /а.с.42/. 05.12.2019 року інспекторами праці Жолоб Т.І. та Братусь Л.О. на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 04.12.2019 року №264П та направлення на проведення заходу державного контролю від 05.12.2019 року №2251 /а.с. 44/, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , адреса здійснення діяльності - кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ПЛ5858/156/АВ від 05.12.2019 /а.с. 46-53/, у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. 05.12.2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ5858/156/АВ/П /а.с. 58/. 21.12.2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ5858/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на позивача штраф у розмірі 375570,00 грн. /а.с. 34/. Не погодившись з приписом про усунення виявлених порушень № ПЛ5858/156/АВ/П від 05.12.2019 року та постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ5858/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.12.2019 року позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем було незаконно ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача, правовим наслідком чого, з врахуванням приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює матеріально-правові основи діяльності суб`єкта владних повноважень, є те, що такий незаконний захід контролю не може породжувати виникнення законних підстав для застосування до суб`єкта господарювання штрафу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019р. № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. (пункт 2 Порядку №823). Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6)інформація: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці. Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; - роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника. Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється. Аналізуючи наведені положення законодавства в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що даючи оцінку рішенню (наказу) Держгеонадр України, прийнятому за наслідками планової перевірки позивача, окрім правомірності, власне вимог цього рішення/припису (з огляду на правовий статус Держгеонадр та його територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї планової перевірки. У такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку (тобто, чи є відповідний розпорядчий документ на проведення планової перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення планової перевірки (як от направлення), чи уповноважені особи проводили відповідну перевірку, відтак чи мають документи, складені за результатами такої перевірки, доказове значення. Такий висновок суду узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 804/2956/17. Матеріали справи свідчать , що підставою для прийняття наказу від 04.12.2019р. № 264П "Про проведення заходів державного контролю" та проведення заходів державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю на підставі Порядку №823 слугувало звернення громадянина від 03.12.2019 року . У вказаній заяві громадянин ОСОБА_5 стверджує, що у шиномонтажі , який відкрив ФОП ОСОБА_7 , працюють 4 чоловіки , але оформлений лише один, а в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , де здійсює діяільність його дружина, також працюють неоформлені люди. Зі змісту цього звернення слідує відсутність порушення особистих прав заявника зі сторони позивача у справі. Відповідачем не доведено, що ОСОБА_5 подав звернення 03.12.2020 саме як працівник ФОП ОСОБА_7 про порушення стосовно нього законодавства про працю, або як фізична особа, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Вказане звернення жодним чином не узгоджується ані з вимогами Закону №877-V, ані з вимогами Порядку №823 для можливості його кваліфікації як підстави, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування, оскільки поміж вказаних у Законі №877-V та Порядку №823 підстав відсутня така підстава, як проведення позапланового інспектування Держпрацею за зверненням громадянина, який не є особою, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, чи працівником, стосовно якого порушено законодавства про працю, чи особою, стосовно якої допущені порушення, що спричинили шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Так, Закон №877-V та Порядок №823 визначають ряд умов, за яких звернення фізичної особи є підставою для здійснення заходу державного контролю: таке звернення має бути зверненням саме працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю або зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, тобто звернення має стосуватись порушень, що спричинило шкоду правам заявника; порушення прав заявника має бути підтверджено відповідними доказами (за наявності); позаплановий захід в такому разі здійснюється виключно за погодженням відповідного центрального органу виконавчої влади. Всі вищевказані умови Закон №877-V та Порядок №823 відповідачем не дотримані. Крім того , у абзаці 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 року по справі № 809/799/17. Колегія суддів зазначає, що за відсутність відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є самостійною підставою для визнання перевірки (інспекційного відвідування) незаконною, а прийнятих за її результатами рішень протиправним. Верховний Суд в постановах від 12.06.2018 року, 20.093.2018 року у справах №№ 821/597/17, 810/1438/17 відповідно висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню. Колегія суддів одночасно зазначає, що порушення визначеного законом порядку здійснення певних процедур підриває основи правової держави та не може бути допустимим для існування в рамкам правового суспільства, оскільки руйнує правовий порядок в державі і створює умови для різного роду зловживань з боку суб`єктів владних повноважень і ставить їх у більш вигідне становище порівняно з фізичними чи юридичними особами. Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що при прийнятті рішення щодо призначення інспекційного відвідування відповідачем не взято до уваги, що звернення ОСОБА_5 , на яке здійснене посилання в наказі № 264П від 04.12.2019 року, є анонімним, і не може бути підставою для проведення перевірки. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи поясненням громадянина ОСОБА_9 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 , згідно якого відповідно до записів домової книги громадянин ОСОБА_5 ніколи не проживав, також відсутні друзі та родичі з таким ім`ям, які б могли проживати за цією адресою без реєстрації /а.с. 88/. Згідно домової книги інформація стосовно реєстрації особи ОСОБА_5 в АДРЕСА_3 також відсутня /а.с.78-87/. Таким чином, особа, яка підписала заяву, яка стала підставою для винесення наказу № 264П від 04.12.2019 року, є анонімною особою, відомості щодо реєстрації її місця проживання відсутні. Отже, в силу приписів статті 8 Закону України "Про звернення громадян" заява ОСОБА_5 є анонімним зверненням і розгляду не підлягає. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року у справі №818/312/16. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем було здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача без наявності законних підстав для його проведення, правовим наслідком чого, з врахуванням приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює матеріально-правові основи діяльності суб`єкта владних повноважень, є те, що такий незаконний захід контролю не може породжувати виникнення законних підстав для застосування до суб`єкта господарювання штрафу. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 та в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 року у справі №805/3137/17-а, за висновками якої невиконання вимог закону щодо процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Європейський суд у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74). Слід зазначити, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок (зокрема, інспекційного відвідування щодо виявлення неоформлених трудових відносин) може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Тобто, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, який підтримав також і Верховний Суд у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, від 28 січня 2020 року по справі №818/998/17, яка також враховується судом при винесенні даного рішення відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України. Вказане вище в достатній мірі свідчить про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваних припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ5858/156/АВ/П від 05.12.2019 року та постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ5858/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 21.12.2019 року діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України. У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.09.2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначено, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Легітимною метою вважається національна та громадська безпека, запобігання злочинам або заворушенням, забезпечення економічного добробуту, захист здоров`я і моралі, прав і свобод інших осіб, захист репутації, запобігання розголошення конфіденційної інформації, підтримка авторитету та безсторонності суду, контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів, забезпечення сплати податків, чи інших зборів або штрафів. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначено, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, в даному випадку, діяв не в межах, визначених законодавством, чим вчинив протиправні дії щодо прав та інтересів позивача, які підлягають захисту, шляхом скасування припису №20-01/4207/0905/2849 від 01.08.2019 та постанови про застосування штрафу від 22.08.2019 року № 20-01/4207/0905/2849/ТД-ФС, оскільки вони, з огляду на встановлені у справі обставини, є незаконними. Посилання апелянта на позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 по справі № 818/584/17, від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17, від 25.04.2018 по справі № 804/2806/17 до уваги судом не приймаються , оскільки в даних постановах Верховний Суд зазначив, що всі інші норми Закону, в тому числі і положення частини першої статті 6 та частини одинадцятої статті 7 цього Закону № 877, не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а тому не застосовуються. Підставою для задоволення позовних вимог в даній справі є безпідставне призначення проведення інспекційного відвідування , оскільки поміж вказаних у Законі №877-V та Порядку №823 підстав відсутня така підстава, як проведення позапланового інспектування Держпрацею за зверненням громадянина, який не є особою, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, чи працівником, стосовно якого порушено законодавства про працю, чи особою, стосовно якої допущені порушення, що спричинили шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року по справі № 440/162/20 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 25.01.2021 року