Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2541/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 р.Справа № 440/2541/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 07.07.20 року по справі № 440/2541/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області продовжити виплату 100% перерахованої пенсії як пенсіонеру МВС в розмірі 2207,59 грн. щомісяця до повної виплати суми 35321,38 грн., як це передбачено гарантійним листом Пенсійного фонду України від 29.05.2018 року; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 768,40 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплачувати ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії, яка виникла під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначеної у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проведеного 01 травня 2018 року до повного погашення заборгованості. Виплату різниці перерахованої пенсії (заборгованості) проводити у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пенсія за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пенсія за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є різними видами пенсії, які не можуть бути призначені одночасно. Вказує, що після призначення пенсії на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року по справі №440/4350/19 позивачу припинено здійснення виплати пенсії у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Стверджує, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за дорученням Пенсійного фонду України та Прем`єр-міністра України проінформовано позивача про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» останньому здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року. Зазначає, що при призначенні пенсії за віком, тобто пенсії, яку на даний час одержує позивач, враховується заробітна плата та коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Вказує, що сума, про яку зазначає суд першої інстанції, не є заборгованістю, а є сумою відкладеної виплати, продовження виплати якої можливе у разі поновлення позивача на обліку як отримувача пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 року. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.12.2019 року у справі №295/13070/16-а, та Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 16.08.2019 року у справі №520/3778/19. ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року без змін. Додатково зазначає, що чинне законодавство, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, №1088 від 24.12.2019 року, не містять поняття «відкладеної суми», про що зазначає відповідач в апеляційній скарзі. Натомість вказує, що в постанові Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 року зазначено, що з 01.01.2020 року виплачується 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2016 року та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримував пенсію за вислугу років. У травні 2018 року, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, відповідач провів перерахунок пенсії позивача, за результатами якого підсумок пенсії з надбавками починаючи з 01.01.2016 року склав 5889,93 грн. Виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року розпочата у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року по справі №440/4350/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до п.10 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" та ст.37 Закону України "Про державну службу". У зв`язку з переведенням позивача на пенсію у відповідності до Закону України "Про державну службу" відповідачем припинено виплату пенсії, призначеної у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач, не погоджуючись з вказаними діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом. Виходячи за межі позовних вимог та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума перерахованої та не виплаченої пенсії позивача за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року є заборгованістю пенсійного фонду перед ОСОБА_1 та має виплачуватися у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 року до повного погашення заборгованості, що виникла після проведення перерахунку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ). Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.51 Закону України №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Згідно зі ст.55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. 07.11.2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII), крім окремих положень, визначених у пункті 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. В подальшому, 29.12.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII (далі по тексту - Закон №900-VIII). Законом №900-VIII доповнено, серед іншого, статтю 63 Закону №2262-XII новою частиною третьою, згідно з якою перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі по тексту - Постанова №988) встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади та оклади за спеціальні звання колишніх працівників міліції. Таким чином, у зв`язку зі змінами в грошовому забезпеченні поліцейських, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України №988, та з урахуванням зазначених вище положень ч.2 ст.51 Закону України №2262-ХІІ, у колишніх працівників міліції виникло право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 (далі по тексту - Постанова №103), відповідно до пункту 3 якої постановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: - з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; - з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Згідно з п.5 Постанови №103 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку №45. 24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», якою виключено пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Так, постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" передбачено, що з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року; особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці. Матеріалами справи підтверджується, що 01.05.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2016 року, підсумок пенсії становить 5889,93 грн. Загальна сума доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з червня 2016 року по квітень 2018 року становить 64195,34 грн. Сума перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року становить 52982,18 грн. Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.04.2020 року №1959-1886/Д-03/8-1600/20 вбачається, що виплату перерахованої пенсії позивачу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року припинено у зв`язку з переходом позивача з пенсії за вислугу років на інший вид пенсії - на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с. 15). Колегія суддів зазначає, що переведення позивача з одного виду пенсії на інший не обмежує його право на отримання вже нарахованої, але невиплаченої суми пенсійних коштів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. Право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2016 року, з урахуванням вже виплачених сум, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", тому відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, з огляду на обставини того, що позивач отримав право на вказані суми виплат до переходу на інший вид пенсії. Зазначені обставини свідчать про те, що невиплата вказаних належних позивачу сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Вказана правова позиція, викладена і в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), відповідно до якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачекs.r.о. проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy №33202/96). Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" №17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№20372/11). Враховуючи вищенаведене, наявні підстави вважати, що у позивача є "законні сподівання", оскільки останній отримав право на перерахунок пенсії відповідно у січні 2016 року (01.01.2016 року), а переведення позивача на пенсію у відповідності до Закону України "Про державну службу" відбулось 01.03.2020 року. За цим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що виплата нарахованих позивачу коштів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року може здійснюватися лише разом з пенсією, яку він отримував відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки в межах спірних правовідносин йдеться про отримання вже нарахованої, але невиплаченої суми пенсійних коштів, поетапна виплата яких передбачалася п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103. І оскільки позивач набув права на перерахунок пенсії ще у січні 2016 року, вказане право не може бути обмежене у зв`язку з переходом на інший вид пенсії у березні 2020 року. Посилання відповідача на норми ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими передбачено право пенсіонера на один вид пенсії, є безпідставними, оскільки вказані норми не обмежують право позивача на отримання вже нарахованої, але невиплаченої суми пенсійних коштів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. Стосовно посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.12.2019 року у справі №295/13070/16-а, та Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 16.08.2019 року у справі №520/3778/19, то колегія суддів зазначає, що вказані рішення не підлягають застосуванню по даній справі, оскільки правовідносини у цій справі не є аналогічними тим, що були предметом дослідження Верховним Судом та Другим апеляційним адміністративним судом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума перерахованої та не виплаченої пенсії позивача за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року є заборгованістю пенсійного фонду перед ОСОБА_1 та має виплачуватися у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" до повного погашення заборгованості, що виникла після проведення перерахунку. В свою чергу, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, а саме, порушення права позивача на отримання заборгованості з пенсії, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплачувати ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії, яка виникла під час перерахунку його пенсії, призначеної у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проведеного 01 травня 2018 року до повного погашення заборгованості, та проводити виплату різниці перерахованої пенсії (заборгованості) у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян". Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. З урахуванням того, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року по справі № 440/2541/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 25.01.2021 року