Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/1515/20

Справа № 343/1515/20 Провадження № 22-ц/4808/123/21 Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О. секретаря Пацаган В.В. за участю ОСОБА_1 , адвоката Ільницького Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 26 жовтня 2020 року у складі судді Монташевич С.М., ухвалене в м. Долина у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з липня 2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвала 07.07.2009 року. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з рішенням Долинського районного суду від 05.06.2012 року, з відповідача на користь позивачки присуджено стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 500 грн на дитину щомісячно до його повноліття. Позивачка стверджує, що визначеної судом суми аліментів не достатньо для задоволення соціально-побутових потреб дитини. Син на даний час навчається у школі, потребує кожного разу все більше витрат. У школі потрібно оплачувати за харчування та нести всі інші витрати. Їй самій важко утримувати дитину, а розмір аліментів недостатній для задоволення всіх його потреб та є нижчим від прожиткового мінімуму встановленого законом на дітей відповідного віку. Крім того, дитина росте, розвивається і відповідно постійно зростає не тільки розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але й інші реальні витрати на утримання і виховання. Позивачка зазначила, що самостійно оплачує гурток, в якому син займається футболом, також оплачує послуги репетитора з французької мови. В даний час вона поставлена у важке матеріальне становище, постійного місця роботи не має. Час від часу змушена їздити на заробітки за межі України, щоб утримати себе та їх спільного сина. Їй відомо, що відповідач не працює та офіційних доходів в Україні не отримує, однак часто їздить за межі України і отримує значні доходи за кордоном. Про осіб, які могли б бути на його утриманні, крім їхнього сина, їй невідомо. Позивачка посилається на норми СК України, згідно яких мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на утримання дітей, що може бути присуджений судом, на рівні одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку станом на 01 липня 2020 року становить для дітей від 6 до 18 років - 2318 грн. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи, що відповідач є здоровим чоловіком працездатного віку, має можливість працювати та отримувати доходи, його дохід є нерегулярним та мінливим, позивачка просила суд збільшити розмір аліментів, що присуджені на її користь рішенням Долинського районного суду від 05.06.2012 року на утримання їхнього неповнолітнього сина з 500,00 грн на дитину щомісячно на 3500,00 грн з урахуванням індексації, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Долинського районного суду від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено. На рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції безпідставно зіслався на положення ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Тобто законодавством передбачено механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі нижчому, ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом. Суд першої інстанції також зазначив, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин. При цьому суд зіслався на правову позицію Верховного Суду від 12.09.2018 року №459/2181/17. На думку апелянта, Верховний Суд в даній постанові висловив протилежну позицію, а саме вказує, що при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й інші норми, присвячені обов`язку батьків утримувати своїх дітей, зокрема ст.ст. 182, 183, 184 СК України. Таким чином, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. У спірному випадку суд вважає, що з моменту постановлення рішення суду про стягнення аліментів матеріальне становище відповідача не покращилося, а навпаки певною мірою ускладнилося, так як у нього на утриманні крім сина є ще двоє дітей, одна з яких хворіє. Апелянтка стверджує, що суд при оцінці доказів ставить в пріоритет матеріальне становище відповідача та не зважає на потреби сина ОСОБА_3 . При цьому, суд не дає жодної оцінки матеріальному стану позивачки. ОСОБА_2 посилається на те, що на даний час вона не працює, здійснює догляд за своїм малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Видатки на утримання сина ОСОБА_3 збільшились, син потребує харчування, забезпечення речами першої необхідності. Крім того, з грудня 2018 року по лютий 2019 року вона сплачувала кошти за навчання сина у ТОВ Академії Богоматері Надії . Натомість суд в користь підтвердження скрутного матеріального становища відповідача прийняв його пояснення щодо нерегулярності його доходу, який він отримав за кордоном. Суд не з`ясував, який саме розмір доходу він отримав та має бажання відобразити у річній податковій декларації. Недостовірність пояснень відповідача щодо його скрутного матеріального становища спростовується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно яких дружина відповідача - ОСОБА_7 збудувала, ввела в експлуатацію та 17.02.2020 року зареєструвала новозбудований житловий будинок загальною площею 161,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_7 ніде не працює та отримує тільки допомогу на дитину-інваліда, вона самостійно не могла збудувати даний будинок, що спростовує твердження відповідача щодо скрутного матеріального становища його сім`ї. Так само не відповідають фактичним обставинам твердження відповідача щодо належного йому будинку в с. Велика Тур`я, який за його словами, знаходиться в напівзруйнованому стані. Згідно реєстру прав власності на нерухоме майно вартість цієї нерухомості становить 91 306,00 грн. Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким її позов задоволити у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, шо на даний час на його утриманні перебувають дружина, донька ОСОБА_8 та син ОСОБА_10 , який хворіє з дитинства на ДЦП. Два рази в тиждень син відвідує психолога та логопеда. Також син хворіє епілепсією. У зв`язку з відсутністю роботи на Україні, він змушений їздити на заробітки за кордон на короткий термін, оскільки перетинає кордон по біометричному паспорту. Тобто три місяці він працює, а три місяці перебуває вдома. Останнім часом, у зв`язку з пандемією, позбавлений і такої можливості. Відповідач також вказав, що його дружина отримує соціальну пенсію на сина в сумі 2800,00 грн, яких не вистачає на утримання сина для лікування та розвитку. Донька ОСОБА_8 теж навчається в школі і їй теж потрібні одяг і взуття, предмети для навчання. ОСОБА_1 також зазначив, що у його дружини у наявності дійсно є будинок в АДРЕСА_1 , який ще не завершений. Він збудований, накритий та встановлені вікна. Однак, проживати в ньому неможливо. Кошти на будівництво надавалися мамою дружини. Відповідач посилається також на те, що позивачка не надала суду доказів про те, що вона не працює і не отримує допомогу на утримання дітей. Не надала довідки про заробітну плату чоловіка, тобто доказів, які б могли вказувати на погіршення у позивачки матеріального стану. З наведених підстав ОСОБА_1 просив рішення Долинського районного суду від 26.10.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання апелянт не з`явилася. Представник апелянта подала клопотання про розгляд справи у її та апелянта відсутність. Відповідач та його представник вимоги скарги не визнали, просили залишити її без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі є колишнім подружжям. 07 липня 2009 року шлюб між сторонами розірвано, про що в Книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис №83, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим повторно 24.09.2009 року відділом РАЦС Долинської РУЮ Івано-Франківської області (а.с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін за час спільного проживання народився син ОСОБА_3 , про що виконкомом Великотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області зроблено актовий запис №21 (а.с. 10). Відповідно до довідки №1092 від 25.08.2020 року Великотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 7). Однак, згідно з даними довідки №1150 від 03.09.2020 року Великотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою місця своєї реєстрації не проживає (а.с.30). Як свідчить довідка №31 від 03.09.2020 року Великотур`янського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-III ступенів - дошкільний навчальний заклад» Долинської районної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , 2006 р.н., в даному освітньому закладі не навчається (а.с. 31). Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 року у справі №2-501/2012 постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 500 грн щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення аліментів розпочати з 20.04.2012 року і проводити до повноліття дитини. У мотивувальній частині рішення судом встановлено, що ОСОБА_1 працездатний, не працює, створив нову сім`ю, дружина перебуває у стані вагітності (а.с. 8). На підставі вказаного рішення суду 11.04.2018 року видано виконавчий лист, справа №2-501/2012 (а.с. 11). З моменту внесення змін у законодавство щодо стягнення та сплати аліментів та встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ОСОБА_1 сплачує аліменти на сина в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, що підтверджується долученими квитанціями, а саме: 14 січня 2020 року він перерахував 1150 грн, 20 лютого 2020 року - 1150 грн, 18 березня 2020 року - 2400 грн (за березень-квітень 2020 року), 14 травня 2020 року - 1130 грн, 09 липня 2020 року - 2300 грн, 10 серпня 2020 року - 1150 грн, 07 вересня 2020 року - 1130,32 грн (а.с. 39-45). Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , - 21 листопада 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував новий шлюб з ОСОБА_7 (а.с. 26). У шлюбі з ОСОБА_7 у ОСОБА_1 народилося двоє дітей дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №220, та син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №219, що підтверджується відповідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданими 10.08.2012 року відділом ДРАЦС Долинського РУЮ Івано-Франківської області (а.с. 27, 28). Відповідно до довідки №5401 від 03.09.2020 року Долинської міської ради про місце реєстрації та склад сім`ї, ОСОБА_7 та діти дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані у будинку АДРЕСА_2 , уповноваженим власником якого є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Всього в будинку зареєстровано та проживає 9 осіб (а.с. 29), що підтверджується також актом обстеження матеріально-побутових умов та сімейних обставин від 03.09.2020 року, складеним депутатом міської ради ОСОБА_12 , в якому, в тому числі, відмічено, що ОСОБА_3 , який зареєстрований у с. В. Тур`я Долинського району, проживає разом з дружиною та дітьми за вказаною адресою у м. Долина, він офіційно не працевлаштований (а.с.32). Як свідчать дані закордонного паспорта серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останній з 2018 року по 2020 рік чотири рази виїжджав за межі України (а.с.46). З долучених медичних документів, а саме: виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2514/20 та медичного висновку №31 про дитину-інваліда віком до 18 років від 19.03.2020 року, встановлено повний діагноз ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : дитячий церебральний параліч, правобічний геміпарез. Зі стійкими тяжкими руховими порушеннями (II рівень за GMFCS) вкорочення правої верхньої кінцівки до 3-ох см. Симптоматична фокальна епілепсія, складні фокальні та вторинно-генералізовані напади, фармакорезистентна форма. Загальний недорозвиток мовлення II рівня (а.с. 33,34). Згідно з даними посвідчення серії НОМЕР_6 , ОСОБА_10 , 2012 р.н., призначена державна соціальна допомога як особі з інвалідністю до 18 років (а.с. 35). Відповідно до довідки №821 від 08.09.2020 року Управління соціального захисту населення Долинської РДА Івано-Франківської області, ОСОБА_7 з 13.05.2015 року до 19.03.2025 року призначено допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю до 8 років ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 2828,88 грн (а.с. 37). Згідно виписки із медичної карти хворого ОСОБА_10 , йому рекомендовані: постійна протисудомна терапія (постійне прийняття ліків двічі на день), контроль ЕЕГ, огляди в невропатолога, біохімічні аналіз крові, УЗД органів черевної порожнини, коагулограма, вести щоденник приступів, курси стаціонарного лікування 1-2 рази на рік, ортоподичне взуття, тощо (а.с. 33). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для збільшення розміру аліментів в спірному випадку відсутні, оскільки матеріальне становище відповідача не покращилося, а навпаки погіршилося. Він створив нову сім`ю і в нього народилося двоє дітей, він не працює постійно та інших джерел доходу не має. Насправді згідно Закону України «Про виконавче провадження» відповідач фактично сплачує не присуджений судом розмір аліментів, а не нижче встановленого прожиткового мінімуму. Зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин, яких судом не встановлено. Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Відповідно до ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 141 СК України встановлено принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За приписами ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. За правилами ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 (на яку також посилається і Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року по справі № 524/7388/17- http://reyestr.court.gov.ua/Review/83819773) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей, в тому числі і положення статті 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів». Відповідно до ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76). Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При зверненні до суду із позовом про зміну розміру аліментів, позивач зобов`язана була довести належними, допустимими та достатніми доказами обставини щодо зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я її як одержувача чи платника аліментів з часу їх присудження, як підстави для зміни розміру аліментів. Однак таких доказів позивачкою суду не надано. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається тільки на зміну потреб дитини у зв`язку з віком, понесені витрати на школу та гуртки. При цьому, до позову ОСОБА_2 не долучає жодного доказу, який підтверджує її матеріальний стан та витрати на утримання сина. Щодо покращення матеріального стану відповідача, вказує на наявність періодичних значних доходів за кордоном. Однак, як встановлено судом в ході розгляду справи, з часу призначення аліментів матеріальний стан відповідача значно не покращився. Як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання позивача на покращення матеріального становища відповідача, як підстави для зміни розміру аліментів, не знайшли свого підтвердження, оскільки останній залишається непрацевлаштованим та не набув у власність будь-якого майна, окрім того, в нього на утриманні ще двоє дітей від другого шлюбу, одна з яких є інвалідом, що об`єктивно, є обставиною, що вказує на необхідність додаткових витрат. Наявність нової зареєстрованої власності - житлового будинку в АДРЕСА_1 за дружиною ОСОБА_7 , в даному випадку, враховуючи в сукупності всі обставини щодо матеріального стану платника аліментів та їх одержувача, не можна вважати підставою для задоволення позову. Суд враховує і ту обставину, що фактично відповідач сплачує аліменти в розмірі половини прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження». У спорах про зміну розміру аліментів судам слід застосовувати не лише статтю 192 СК України, а оцінювати обставини справи з врахуванням статті 182 СК України. Долучені вже до апеляційної скарги та відповіді на відзив документи, вказують на народження у апелянта ще однієї дитини, здійснення витрат на навчання у школі сина ОСОБА_3 у Іспанії у 2019 році, відсутність пенсії в королівстві Іспанія, - в сукупності з іншими доказами не дають апеляційному суду підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Зокрема, довідка про проходження навчання сина ОСОБА_3 в Іспанії вказує про оплату за навчання тільки до лютого 2019 року. Ряд копій - це документи не перекладені державною мовою. А копії довідок від 22.12.2020 року вказують тільки на неотримання ОСОБА_2 одного виду соціального забезпечення та допомоги по безробіттю. При цьому, обґрунтованих доказів щодо поважності причин непредставлення їх до суду першої інстанції, стороною не представлено. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи встановлені обставини справи, а також докази на їх підтвердження, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність у спірному випадку наявності підстав для збільшення розміру аліментів згідно положень ст. 192 СК України. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Долинського районного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 січня 2021 року. Суддя-доповідач Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Максюта І.О.